Номер провадження: 33/813/1641/25
Справа № 523/3697/25
Головуючий у першій інстанції Шурупов В. В.
Доповідач Котелевський Р. І.
04.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тьосової Я.В.,
захисника - Савченко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 16.05.2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,
встановив:
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 грн (сорок тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу, та стягнуто судовий збір 605,60 грн.
Згідно з оскарженою постановою, 25.02.2025 року, о 21:00 год., ОСОБА_1 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності постановою серії ЕНА №2547088 від 06.07.2024 року за ч.2 ст.126 КУпАП, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , по 21 км 700 м в м. Одесі, не маючи права керування таким транспортним засобом, що вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.1«а» Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, просить її скасувати, та закрити провадження у справі відносно нього, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказує, що місцевий суд безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, не з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неповноту судового розгляду, висновки суду не відповідають матеріалам справи, та судом не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Одночасно, ОСОБА_1 зазначив, що не отримував копію оскарженої постанови, тому доповнення та уточнення до апеляційної скарги будуть подані після ознайомлення із матеріалами справи його та його захисників.
Разом з цим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, з посиланням на те, що виклики до суду не отримував, оскільки перебуває на військовій службі, участі у розгляді справи в суді не приймав, копії оскарженої постанови не отримував.
До початку апеляційного розгляду, захисником Савченко В.Ю. подано «доповнення до апеляційної скарги». Однак з огляду на те, що апеляційну скаргу було подано лише ОСОБА_1 , а захисник Савченко В.Ю. апеляційної скарги не подавала, відповідно поданий документ не може вважатися доповненням до апеляційної скарги, а враховуються як пояснення захисника.
Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, як вбачається із клопотань захисників ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу.
При цьому, захисник Савченко В.Ю. вказала, що ОСОБА_1 обізнаний про розгляд справи, однак не має можливості з'явитися у судове засідання, тому вважала можливим здійснювати розгляд за його відсутності.
Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши захисника, яка підтримала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу та просила їх задовольнити; вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційній скарзі доводи; суд дійшов висновку про таке.
Що стосується доводів апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено таке.
Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.
Як вбачається з матеріалів судової справи, розгляд справи місцевим судом здійснено за відсутності ОСОБА_1 , за результатами якого 16.05.2025 року винесено оскаржену постанову.
Відповідно до супровідного листа (без зазначення дати), копія постанови судом направлена на поштову адресу ОСОБА_1 , однак підтвердження про отримання адресатом кореспонденції відсутнє (а.с.13).
14.07.2025 року через відділення «Укрпошти» ОСОБА_1 направив до суду апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
17.07.2025 року матеріали апеляційної скарги надійшли до апеляційного суду та були зареєстровані.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, з посиланням на те, що виклики до суду не отримував, оскільки перебуває на військовій службі, участі у розгляді справи в суді не приймав, копії оскарженої постанови не отримував.
З урахуванням встановлених обставин, суд визнає вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити апелянту право на доступ до правосуддя.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови місцевого суду, з посиланням на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, апеляційним судом встановлено таке.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Апеляційний суд погоджується з постановою місцевого суду, який під час розгляду справи та прийнятті рішення виконав наведені вище вимоги закону та вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується дослідженими судом та наведеними в постанові доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №156391 від 25.09.2025 року; довідками УПП в Одеській області від 25.02.2025 року; та відеозаписами портативних відеореєстраторів працівників поліції.
Апеляційний суд визнає безпідставними доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 1.1 Розділу 1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР, Правил), ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 1.4 ПДР передбачено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у порушенні п.2.1«а» ПДР України, відповідно до яких водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 25.02.2025 року, о 21:00 год., ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , по 21 км 700 м в м. Одесі (Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе), не маючи права керування таким транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року від 06.07.2024 року за ч.2 ст.126 КУпАП, чим порушив п.2.1«а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
Протокол ОСОБА_1 підписав без будь-яких зауважень.
До вказаного протоколу долучені такі докази:
-довідка від 25.02.2025 року, відповідно до якої згідно звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика» у водія ОСОБА_1 вилучене посвідчення водія українське НОМЕР_2 (а.с.3);
-довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 25.02.2025 року, згідно якої відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика» станом на 25.02.2025 року ОСОБА_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч.2 ст.126 КУпАП, а саме: 06.07.2024 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2547088, накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. (а.с.4, 5);
-диск із відеозаписами із портативних відеореєстраторів працівників поліції, на яких зафіксовані обставини подій, що відбувались 25.02.2025 року на 21 км 700 м в м. Одесі за участю ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вважає, що наявні в справі докази відповідають критерію належності, допустимості та достатності, а їх сукупність вказує на обґрунтованість висновку місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ч.5 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, виражається у формі повторного керування транспортним засобом протягом одного року після вчинення особою попереднього правопорушення, передбаченого ч.ч.2-4 ст.126 КУпАП.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням особи до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі прямого чи непрямого умислу.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №256391 від 25.02.2025 року, ОСОБА_1 , під час складання протоколу жодних зауважень чи заперечень до протоколу не надав. Відомості про оскарження та скасування постанови якою він був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, в матеріалах справи відсутні та захисником не надані.
Із відеозапису з портативних реєстраторів працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 , не заперечував факту керування ним автомобілем «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , по 21 км 700 м в м. Одесі, 25.02.2025 року, а також відсутності у нього посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи той факт, що у нього відсутнє посвідчення водія та він вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, повторно керував автомобілем, що свідчить про умисне вчинення останнім адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд критично відноситься до тверджень захисника про недопустимість відеозапису у якості доказу у справі, оскільки вони є необґрунтованими.
Доводи захисника про керування ОСОБА_1 автомобілем в стані крайньої необхідності, з посилання на те, що він повертався із зони бойових дій, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки несення військової служби не звільняє особу від обов'язку дотримання Правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем, що є джерелом підвищеної небезпеки.
Доводи захисника стосовно безпідставної зупинки працівниками поліції транспортного засобу ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки з відеозаписів вбачається, що автомобіль було зупинено на блокпосту, що в умовах воєнного стану в країні, є цілком зрозумілим та виправданим.
Твердження захисника про зупинку транспортного засобу та складання протоколу не уповноваженою особою, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки протокол відповідає вимогам діючого законодавства та складений представником поліції.
Доводи захисника стосовно не повідомлення судом ОСОБА_1 про розгляд справи, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки останній був сповіщений судом про призначення судового засідання на 16.05.2025 року шляхом доставки йому смс-повідомлення через автоматизовану систему документообігу суду на номер мобільного телефону, що був вказаний ним працівникам поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Із довідки про доставку sms від 03.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 було доставлено повідомлення 03.04.2025 року о 17:48 год. (а.с.9).
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що під час судового розгляду не встановлено обставин, які спростовують наявність події та наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, тому оскаржена постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 16.05.2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.5 ст.126 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський