Номер провадження: 11-кп/813/2784/25
Справа № 502/636/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 19.11.2025, якою під час судового розгляду к/п № 12021162150001114 від 12.11.2021 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Арташат, Вірменія, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 187 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 17.01.2026 включно, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17.01.2026 включно, без визначення розміру застави.
Обґрунтовуючи ухвалу суд 1-ої інстанції виходив з доведеності наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, які не зменшились на цій стадії к/п стосовно ОСОБА_7 .
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою, оскільки на теперішній час судом досліджені всі письмові докази, які наявні в матеріалах к/п та допитані свідки.
При цьому з 2023 року обвинувачений ОСОБА_7 постійно проходить лікування, однак має постійні погіршення стану здоров'я. Окрім того, відповідно до висновку лікаря ОСОБА_7 потребує планової операції у зв'язку із виявленням правосторонньої пахової грижі.
Водночас, під час розгляду клопотання прокурора суддею було залучено обвинуваченому ОСОБА_7 адвоката, в подальшому, під час судових слухань обвинувачений попросив зустрічі із захисником для узгодження позиції, однак захисник повідомила, що не зустрічалась із обвинуваченим та з матеріалами справи не знайомилась. Разом з тим, суд продовжив розгляд клопотання, тим самим порушивши право обвинуваченого ОСОБА_7 на захист.
При цьому, ОСОБА_7 є військовозобов'язаним та під час дії воєнного стану не може вільно покидати територію України.
За таких обставин захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, водночас прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явився, при цьому про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, однак причини неявки суду не повідомив.
Оскільки захисник ОСОБА_6 не заперечував щодо розгляду справи за відсутності прокурора, апеляційний суд вирішив провести апеляційний розгляд провадження за встановленою явкою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , перевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду, суд 1-ої інстанції зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі з огляду на таке.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо обґрунтованості пред'явленого обвинувачення.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Статтею 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Разом з тим, аналіз зазначеної норми кримінального процесуального закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду 1-ої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення, якщо таке подавалось (заявлялось).
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до обвинувального акту, який міститься в матеріалах кримінального провадження, що надійшло до апеляційного суду, ОСОБА_7 пред'явлене обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднане із проникнення в житло, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
При цьому, санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна, що за ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий злочин.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Колегія суддів зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Отже, враховуючи загрозу суворості можливого покарання, особливості інкримінованого особливо тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, який поєднаний з проникненням до житла та завданням тілесних ушкоджень, наявність співучасника, зважаючи на активні дії, які інкримінуються обвинуваченому, зокрема організація інкримінованого злочину, звертаючи увагу на те, що ОСОБА_7 раніше був судимий та він обвинувачується у вчиненні іншого злочину в період іспитового терміну, що прямо свідчить про ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого, апеляційний суд погоджується з висновками суду 1-ої інстанції щодо наявності в цьому к/п ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та актуальність яких не зменшилася на цій стадії к/п.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що строк дії попередньої ухвали суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливав 20.11.2025. Напередодні судового засідання, в якому розглядалось наступне клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 була залучена захисник ОСОБА_8 , яка відповідно була присутня в судовому засіданні 19.11.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
При цьому, за ч. 3 ст. 54 КПК України відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Оскільки за обставинами цього к/п обвинуваченому ОСОБА_7 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, то участь захисника є обов'язковою. При цьому, в судовому засіданні 19.11.2025 вирішувалось лише питання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, будь-які інші процесуальні дії не здійснювалися в цьому судовому засіданні.
Отже, обвинуваченому ОСОБА_7 у встановленому законом порядку був забезпечений захисник ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні висловила свою позицію щодо клопотання прокурора та просила залишити його без задоволення. Будь-яких інших дій захисник ОСОБА_8 , не вчиняла, відтак в контексті вище встановлених обставин в цьому випадку доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування ухвали суду 1-ої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія судді вважає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті судом 1-ої інстанції оскаржуваної ухвали не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 та залишає без змін оскаржувану ухвалу суду 1-ої інстанції.
Водночас, апеляційний суд зважає на посилання захисника ОСОБА_6 , що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятору погіршується та він потребує планової операції у зв'язку із виявленням правосторонньої пахової грижі, що також підтверджується довідкою медичної частини ДУ «ІСІ» № 22 від 10.10.2025, якою зафіксовано ряд захворювань ОСОБА_7 , з огляду на що апеляційний суд вважає необхідним зобов'язати уповноважений орган тимчасового тримання під вартою забезпечити необхідне медичне обстеження обвинуваченого та надання йому належної медичної допомоги, в тому числі у разі потреби в закладах МОЗ України.
Окрім того, апеляційний суд враховує аргументи сторони захисту щодо того, що обвинувачений утримується під вартою дуже тривалий час.
Частина 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути особливу увагу суду на вимоги ч. 4 ст.28 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Аналіз зазначених положень закону свідчить, що розумність строків кримінального провадження встановлено законодавцем задля забезпечення гарантій особи від необґрунтованого та надмірного затягування кримінального провадження стосовно неї з метою забезпечення прав цієї особи.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
За обставинами цього к/п обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 був переданий до суду 21.02.2023, на теперішній час за твердженням захисника сторонами провадження подано всі докази, які досліджені судом, допитані всі свідки, разом з тим остаточне рішення по справі не прийнято.
Апеляційний суд, загалом погоджуючись із висновком суду щодо наявності правових підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою з метою забезпечення імперативних завдань кримінального провадження, в той же час звертає особливу увагу суду 1-ої інстанції на те, що запобіжний захід не є покаранням за злочин.
Відтак, апеляційний суд, не втручаючись у процес здійснення правосуддя судом 1-ої інстанції, вважає таку тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України, тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв'язку із чим звертає увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття термінових та дієвих заходів направлених на завершення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 .
Водночас, апеляційний суд нагадує суду 1-ої інстанції про те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою дисциплінарної відповідальності судді є безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку встановленого законом.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 182, 183, 194, 199, 331, 370, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 19.11.2025, якою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 187 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 17.01.2026 включно, без визначення розміру застави- залишити без змін.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття термінових та дієвих заходів, направлених на завершення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 187 КК України.
Доручити службовим особам ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» та сектору в Одеській обласній філії ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС в Миколаївській та Одеській обл. провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_7 та надання йому належної медичної допомоги, в тому числі, у разі потреби в закладах МОЗ України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4