Номер провадження: 22-ц/813/4021/25
Справа № 521/18568/22
Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
18.12.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелений квартал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати обов'язкових внесків з управління та утримання багатоквартирного житлового будинку, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Маркарової С.В. 29 листопада 2024 року у м. Одеса, -
встановила:
У грудні 2022 року ОСББ «Зелений квартал» звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача обов'язкових внесків з управління та утримання багатоквартирного житлового будинку.
В обґрунтування позову ОСББ «Зелений квартал» посилалось на те, що на підставі відповідних договорів із постачальниками комунальних та інших послуг позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівель, здійснює розрахунки коштів, необхідних для їх своєчасного проведення, нараховує та збирає платежі із співвласників для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку та прибудинкової території, забезпечує водопостачання та водовідведення, газо- та електропостачання до квартир та нежитлових приміщень будинку, забезпечує опалення від власної газової котельні у кожному будинку, організовує вивезення побутових відходів, тощо.
ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 .
Відповідач систематично, впродовж тривалого часу, не виконує своїх зобов'язань щодо сплати внесків з управління та утримання житлового будинку.
Несплата спірних коштів призводить до порушення прав як співвласників будинків 77 та 77 корпус 1, так і прав ОСББ «Зелений квартал» щодо належного утримання майна у вигляді неможливості своєчасного проведення поточного ремонту, своєчасного та термінового усунення аварійних ситуацій на внутрішньо будинкових мережах, неможливість виконання обов'язків по договорам укладених для опалення багатоквартирного будинку, тощо.
Станом на 01.11.2022 року заборгованість зі сплати обов'язкових внесків становила 74673 грн.
Позивач стверджував, що в порядку ст. 625 ЦК України має право на стягнення із відповідача також індексу інфляції за період прострочення в сумі 17787 грн. 99 коп. та трьох відсотків річних від суми заборгованості - 4111 грн. 05 коп.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2024 року позов ОСББ «Зелений квартал» було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Зелений квартал» заборгованість з обов'язкових внесків з управління та утримання багатоквартирного житлового будинку у розмірі 96572,20 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_1 від'єдналась від централізованого опалення на законних підставах, квартиру не обладнано засобами теплопостачання від ОСББ, що свідчить про те, що такі послуги не надавалися після серпня 2007 року, не надаються і надаватися не можуть. А відтак, відсутні підстави для нарахування заборгованості за послуги, споживачем яких апелянт не була, та яких не отримувала.
Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача про пропуск ОСББ строку позовної давності.
Сторони про розгляд справи на 18.12.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились ОСОБА_1 , Голова ОСББ «Зелений квартал».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 19.11.2007 року є власником 3-кімнатної кв. АДРЕСА_2 , що підтверджено свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 .
Згідно розрахунку зі сплати внесків з управління та утримання житлового будинку у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі 96572,20 грн. за період з 01.08.2007 року по 01.11.2022 року.
Згідно статуту ОСББ «Зелений квартал», ОСББ створено відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Пунктом 1 розділу II Статуту визначена мета створення ОСББ як забезпечення і захист прав співвласників, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом ОСББ.
Згідно із пп.6 п. 3 Розділу III Статуту (нова редакція), затвердженого загальними зборами співвласників (протокол №20 від 28.09.2017 року) до компетенції загальних зборів віднесено визначення порядку сплати, переліку внесків і платежів співвласників, визначення тарифу (калькуляційної одиниці) внесків та платежів.
За п. 2 Розділу V Статуту, співвласник ОСББ зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Частка співвласника у загальному обсязі внесків та платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного та капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна, встановлюється пропорційне до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають його власності.
З загального аналізу положень Закону №417-VIII від 14.05.2015 року «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», який набрав чинності 01.07.2015 року вбачається, що поняття «членство в об'єднанні» законодавчо не закріплено, а фізична або юридична особа набуває прав та обов'язків співвласника багатоквартирного будинку одночасно із набуттям права власності на житлове або нежитлове приміщення у такому будинку та має безумовний обов'язок власника житлового або нежитлового приміщення багатоквартирного будинку з утримання неподільного та загального майна житлового комплексу, тобто спільного майна багатоквартирного будинку.
Такий обов'язок утримання спільного майна власником квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку незалежно від членства в ОСББ узгоджується із сталою судовою практикою, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №910/12065/17, за якою обов'язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, а витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їх часток співвласника незалежно від факту використання ними належного їм житлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку.
Внески з управління та утримання багатоквартирного житлового будинку мають множинні складові зобов'язання (обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт спільного майна до якого входить і власна дахова котельня, усунення аварійних ситуацій, здійснення розрахунків коштів, необхідних для їх своєчасного проведення, нарахування та збір платежів із співвласників для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку та прибудинкової території, забезпечення водопостачання та водовідведення, газо- та електропостачання до квартир та нежитлових приміщень будинку, забезпечення опалення від власної газової котельні у кожному будинку, організація вивезення побутових відходів).
Згідно п. 3.2 розділу 3 «Майно Об'єднання» статуту ОСББ «Зелений квартал», технічне обладнання будинку, а саме інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови і безпечну експлуатацію квартир є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, - рішення щодо управління ним приймаються членами Об'єднання.
Відповідно до п. 4.5 розділу 4 «Статутні органи об'єднання, їх повноваження та порядок формування» статуту питання про використання об'єктів, що перебувають у спільній власності членів ОСББ «Зелений квартал», є виключною компетенцією його Загальних зборів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що рішення загальних зборів ОСББ «Зелений квартал» про від'єднання квартири відповідачки від загальнобудинкової системи опалення та внесені зміни у існуючий проект опалення будинку, відповідачем не надано.
Докази для звільнення відповідача від оплати вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) в порядку ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у даному випадку відсутні.
Наданий позивачем розрахунок позовних вимог відповідачем не спростований належними доказами.
Щодо доводів ОСОБА_1 про необхідність застосування судом строку позовної давності.
Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 246 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.08.2007р. по 01.11.2022р. відповідачем не здійснювалась повна оплата обов'язкових внесків.
У той же час, зі звіту по внескам (платежам) по кв. АДРЕСА_5 , належної відповідачу, вбачається часткове погашення заборгованості за внесками та платежами впродовж періоду листопада 2007 року по вересень 2022 року, що перериває строк позовної давності та його перебіг починається спочатку, а час, що минув до нового строку не зараховується.
Вказане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у справі 127/23910/14-ц від 23.12.2020 року.
02.01.2020 року Малиновським районним судом м. Одеси у справі №521/21045/19 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі внесків за період грудня 2016 року по грудень 2019 року включно.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2020 року судовий наказ був скасований.
Разом із тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, зверненням позивача до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про видачу судового наказу, строк позовної давності за цими вимогами також був перерваний, та розпочав свій перебіг заново із дня, наступного за днем звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.
Крім того, Законом України від 30.03.2020 року №540-IX, який набрав чинності із 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений п. 12, яким під час карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені, зокрема, ст. ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин був встановлений на території України Постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 з 12.03.2020 року.
Дію карантину обмежено Постановою КМУ №383 від 25.04.2023 року з 30.06.2023 року.
Зазначене виключає застосування судом до виниклих правовідносин строку позовної давності, а також спростовує відповідні доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 .
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині застосування судом вимог ст. 625 ЦК України до позовних вимог про стягнення на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат судом правильно враховано положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ПКМУ від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», за якими до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСББ про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних нарахувань в сумі 17787,99 грн. та трьох процентів річних в сумі 4111,05 грн. в період до 24.02.2022 року (запровадження воєнного стану через збройну агресію Російської Федерації проти України) є правомірними та такими, що підлягали задоволенню.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСББ.
Необґрунтованими при цьому доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_1 від'єдналась від централізованого опалення на законних підставах, квартиру не обладнано засобами теплопостачання від ОСББ, що свідчить про те, що такі послуги не надавалися після серпня 2007 року, не надаються і надаватися не можуть. А відтак, відсутні підстави для нарахування заборгованості за послуги, споживачем яких апелянт не була, та яких не отримувала.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 322 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
На підставі ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За змістом п. 24 і 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, у редакції, чинній на час нібито від'єднання ОСОБА_1 від централізованого опалення, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до п. 7, 10, 13 розділу ІІІ Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26.07.2019 року № 169 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2019 року за № 982/33953, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок), для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проекту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.
За потреби, власник забезпечує виготовлення проекту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.
Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проекту такого відокремлення (відключення).
Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до п. 9 цього розділу.
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
У матеріалах справи відсутні докази розроблення ОСОБА_1 проекту відокремлення (відключення) квартири, а за потреби й виготовлення проекту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), письмового повідомлення нею протягом 2007-2022 років виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від централізованого опалення та виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири іншим залученим суб'єктом господарювання, який у випадках, передбачених законодавством, має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання та подання позивачу акта про відключення квартири від мереж централізованого опалення.
Наданий ОСОБА_1 . Технічний висновок ТОВ «Центр судових інженерно-технічних експертиз та архітектури» не має правового значення для вирішення справи, оскільки вказаний висновок не спростовує того факту, що відповідач не дотрималась встановленого діючим законодавством порядку відключення квартири від мереж централізованого опалення.
Здійснення відключення споживача від централізованої системи опалення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб'єкта як споживача відповідної комунальної послуги.
З урахуванням наведеного вище, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2024 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 18 грудня 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе