19.12.25
22-ц/812/2237/25
19 грудня 2025 року м. Миколаїв
справа №489/6790/25
провадження №22-ц/812/2237/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка І. В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ ФК «Кредит-Капітал» або Товариство) подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.
Позивач вказував, що 05 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4798442, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов'язувалося надати відповідачу кредитні кошти у сумі 5000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,88% на день від фактичного залишку кредиту (стандартна (базова) процентна ставка 5% на день від фактичного залишку кредиту) та 350 грн комісії за надання кредиту одноразово.
ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі, визначеному кредитним договором, але ОСОБА_1 своїх зобов'язань не виконав та кредитні кошти з нарахованими відсотками й комісією не повернув.
14 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» відступило на користь позивача право вимоги за кредитним договором №4798442.
Позивач зазначав, що ОСОБА_1 має невиконанні зобов'язання на суму 21 670 грн, які складаються з заборгованості за тілом кредиту у сумі 5000 грн, заборгованості за процентами у сумі 16 320 грн та заборгованості по комісії у сумі 350 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 21670 грн, судовий збір у сумі 2422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №4798442 від 05 лютого 2021 року в загальному розмірі 21 670 грн, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів належними доказами набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором та наявність вказаної заборгованості за ним.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд врахував складність справи, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви у спорі, а також критерії розумності та співмірності.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви.
Обґрунтовуючи скаргу, відповідач зазначав, що ніяких заяв на отримання кредитних коштів від ТОВ «Мілоан» не заповнював, кредитний договір не укладав. Відповідач вважає, що його особисті дані були викрадені та використані у шахрайських діях третіми особами для оформлення мікрозайму. У зв'язку із цим він 08 жовтня 2025 року подав заяву до Департаменту Кіберполіції Національної поліції України про відкриття кримінального провадження щодо вчинення шахрайських дій третіми особами.
Щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу відповідач вказував, що позивач цих витрат не довів, бо надані ним докази не є належними. Також він вказував на те, що ці витрати не є співмірними з наданими адвокатом послугами.
Доводи інших учасників справи
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Фактичні обставини справи
05 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4798442, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов'язувалося надати відповідачу кредитні кошти у сумі 5000 грн зі сплатою процентів за користування коштами та одноразової комісії у сумі 350 грн.
За умовами п. 1.3, 1.4 договору кредит надається строком на 30 днів, а саме до 07 березня 2021 року.
У п. 1.5.2 та 1.6 договору сторони передбачили, що проценти за користування кредитом складають 1320 грн, які нараховуються за процентною ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
У п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-.15.2 договору, в терміни (дату) вказаний у п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3. договору. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
У пункті 2.3 договору обумовлена пролонгація строку кредитування. Пролонгація на стандартних (базових) умовах передбачена у п. 2.3.1.2 договору, який визначає, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Пункт 4.2 договору передбачає, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Відповідно до пункту 6.1 договору кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Додатком № 1 до договору про споживчий кредит є Графік платежів.
Додатком № 2 до договору про споживчий кредит є паспорт споживчого кредиту № 4798442, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію договір про споживчий кредит №4798442 від 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором R98826 05.02.2021, який було надіслано на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .
Перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів відповідачу в розмірі 5000 грн підтверджується платіжним дорученням №39018758 від 05 лютого 2021 року та довідкою АТ «Універсал Банк» від 26 вересня 2025 року № БТ/8173, наданою на виконання ухвали суду від 25 серпня 2025 року, з якої випливає, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) Банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 05 лютого 2021 року було зараховано платіж у сумі 5000 грн.
14 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №68-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних в реєстрах боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 14 травня 2021 року на момент набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача заборгованість становила 21 670 грн, яка складалася з 5000 грн заборгованості за основною сумою боргу, 16 320 грн заборгованості за відсотками, 350 грн комісії.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами частин 1, 3 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні такого клопотання, оскільки не вбачає наявності обставин, які потребують надання сторонами пояснень. Сторони виклали свої доводи в апеляційній скарзі, відзиві на скаргу та відповіді на відзив.
Також колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу електронного кредитного договору та довідки від оператора мобільного зв'язку про надходження на мобільний номер телефону відповідача одноразового ідентифікатора для підписання договору, оскільки вважає це недоцільним.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, відповідь на відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначеніст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
Згідно з статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-теле комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», суд першої інстанції виходив із того, що дослідженими доказами доведено наявність між сторонами кредитних зобов'язань, які були порушені відповідачем шляхом несплати кредитних платежів та наявності у нього обов'язку сплатити кредитору заборгованість у вказаній судом сумі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
У справі, яка переглядається, встановлено, що 05 лютого 2021 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір в електронному вигляді за допомогою електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». У вказаному договорі визначені розмір кредиту, процентна ставка та комісія.
ОСОБА_1 отримав від товариства кредитні кошти у сумі 5000 грн, про що свідчить довідка банку про зарахування грошей на належну йому платіжну картку.
Відповідач, отримавши кредитні кошти, своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту, нарахованих відсотків та комісії не виконав. Внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 21 670 грн.
Суд першої інстанції, стягнувши вказану заборгованість з відповідача, правильно вказав, що оскільки відповідач у добровільному порядку належним чином не виконав своїх договірних зобов'язань щодо повернення коштів, він повинен їх відшкодувати у примусовому порядку.
Посилання відповідача на те, що він не укладав кредитний договір, спростовується сукупністю досліджених доказів, серед яких є платіжне доручення №39018758 від 05 лютого 2021 року та довідка АТ «Універсал Банк» від 26 вересня 2025 року № БТ/8173, які підтверджують зарахування 05 лютого 2021 року на платіжну картку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 5000 грн.
Отримавши вказані гроші на картку, відповідач від договору не відмовився, хоча це передбачено п.3.4.5 договору.
Доказів звернення до товариства або банку про помилкове зарахування коштів або звернення у 2021 році до правоохоронних органів з приводу несанкціонованого зарахування коштів на його платіжну картку або втрату картки суду не надав.
За вказаних обставин звернення відповідача до органів поліції після подання позивачем позову до суду є непереконливим доказом використання його картки третіми особами.
За такого колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною.
Твердження відповідача про те, що стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача у сумі 3500 грн, є безпідставним, бо вказаний розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову, а також є недоведеним, колегія суддів вважає безпідставними.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що адвокатським об'єднанням «Апологет» були надані позивачу у суді першої інстанції послуги на вказану судом суму і ця сума є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами). Так, адвокатом об'єднання Усенко М. І. були виконані такі роботи: ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год), погодження правової позиції клієнта (30 хв), складення позовної заяви (3 год 30 хв).
У договорі про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року передбачено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу становить 8000 грн.
Згідно з актом наданих послуг клієнт зобов'язаний зробити перерахунок суми наданих послуг протягом одного року з моменту підписання акту.
Відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат сторона може сплатити у строк обумовлений сторонами договору.
Проте, це не впливає на обов'язок відповідача відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у разі задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, оскільки воно ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року.