Провадження №11-сс/801/1003/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
16 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 28.11.2025 року про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025020120000156 від 13.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
за участі учасників судового провадження:
прокурора: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
підозрюваного: ОСОБА_6
Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 28.11.2025 року клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 задоволено.
Підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 25 січня 2026 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання ОСОБА_6 , а саме з 00 год. 08 хв. 27 листопада 2025 року.
Підозрюваний ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 28.11.2025 року та обрати альтернативний менш суворий запобіжний захід або звільнити з-під варти.
Згідно клопотання слідчого встановлено наступне.
Солдат ОСОБА_6 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 , в якості курсанта навчального взводу навчальної роти батальйону школи індивідуальної підготовки 08.08.2025 вибув з військової частини до військово-медичного клінічного центру Центрального регіону м. Вінниця для проходження за його скаргою повторної військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби. В процесі проходження ВЛК ОСОБА_6 в період з 27.08.2025 по 18.09.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради», куди був направлений для проходження медичного огляду з приводу тривожно-депресивного розладу здоров'я. Після проходження лікування, 18.09.2025 ОСОБА_6 був виписаний з лікувального закладу для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . В той час 18.09.2025 у солдата ОСОБА_6 виник умисел на нез'явлення його на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без поважних причин, з метою тимчасового ухилення від військової служби. Реалізуючи злочинний умисел, будучи військовослужбовцем військової служби солдат ОСОБА_6 18.09.2025 із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відмовився повертатись до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та ухиляється від проходження військової служби по даний час. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним нез'явлення вчасно на службу, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.5 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, вчинене тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
Вимоги апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_6 мотивовано тим, що слідчим порушено порядок вручення письмового повідомлення про підозру, оскільки відповідно до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру має вручатися в день його складання прокурором або слідчим; у разі затримання не пізніше 24 годин з моменту затримання.
У матеріалах справи відсутній документальний доказ належного вручення повідомлення про підозру, відсутній підпис особи про отримання, немає відмітки про вручення, що свідчить про те, що ОСОБА_6 фактично не набув статусу підозрюваного у передбаченому законом порядку, що робить сумнівними подальші процесуальні дії, здійснені на підставі цієї підозри.
Слідчим суддею не враховану практику ЄСПЛ щодо обгрунтованості підозри.
ОСОБА_6 заперечує твердження щодо умисного ухилення від служби, оскільки проходження ВЛК було офіційно розпочато і триває, тому суд першої інстанції не врахував наявні докази проходження ВЛК та порушив вимоги ст. 177, 183 КПК України.
Матеріали справи не містять переконливих доказів того, що більш м'які заходи не могли бути ефективними.
Слідство та суд не довели наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_6 вказує на те, що у його військовий квиток незаконно внесено завідомо неправдиві відомості, зокрема щодо освіти, сімейного стану, підпису, незаконного його віднесення до «запасу ЗСУ» та використання ІНФОРМАЦІЯ_1 підробленого документу.
Просить постановити окрему ухвалу щодо дій слідчого ОСОБА_9 та службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_6 , який просив з урахуванням його майнового стану, обставин кримінального провадження, визначити заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, захисника ОСОБА_8 ,який підтримав вимоги підозрюваного ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Норми щодо порядку повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
27.11.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Дане провадження розглядається апеляційним судом в межах апеляційної скарги поданої на ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 28.11.2025 року про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025020120000156 від 13.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, які перешкодять виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
У відповідності до п. «с» ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
В кримінальному провадженні №12025020120000156 13.10.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра" це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Наявність обґрунтованої підозри є обов'язковим елементом застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування (досудового розгляду кримінальної справи).
У справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування
Вказане свідчить про те, що на стадії вирішення питання щодо запобіжного заходу, слідчий суддя не може надавати оцінку "обґрунтованості підозри" в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_6 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив, не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Крім того, на етапі розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя не повинен перевіряти належність та допустимість доказів, оскільки ці обставини повинні бути перевірені в ході розгляду кримінального провадження по суті.
Твердження щодо відсутності доказів обгрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є безпідставними.
Висновки слідчого судді, що на даній стадії слідчий та прокурор навели переконливі факти того, що ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України належним чином обгрунтовані з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини.
Відповідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177, 178 КПК України перевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та дійшов до вірного висновку, що прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні передбаченого ст.407 КК України злочину, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Приймаючи рішення, щодо доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував особу підозрюваного ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, яке відноситься відповідно до ст. 12 КК України до тяжкого злочину, відсутність офіційного місця працевлаштування, відсутність міцних соціальних зв'язків, те, що був відсутній за місцем проживання, реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , був оголошений в розшук постановою слідчого від 25 листопада 2025 року в зв'язку з відсутністю за місцем проживання та реєстрації .
Оцінивши сукупність обставин відповідно до ст. 177, 178 КПК України слідчий суддя прийшов до переконання, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до положень ч.8 ст. 176, ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст. 177 та 178 КПК України умотивував своє рішення про відсутність підстав для визначення застави при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також слідчим суддею дано оцінку неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З висновками слідчого судді погоджується апеляційний суд.
Сукупність встановлених слідчим суддею та перевірених під час апеляційного розгляду обставин з урахуванням положень ч.8 ст. 176 КПК України вказує на доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_6 своїми діями показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи тяжке кримінальне правопорушення в умовах особливого періоду воєнного стану, проявив самовпевненість у безкараності за свій вчинок, не вжив жодних заходів щодо повернення до місця служби за наявності можливості для цього та не заявив про себе до правоохоронних органів, проводячи час на власний розсуд поза межами місця служби.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд апеляційної інстанції вважає, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Під час апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_6 просив визначити заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З урахуванням наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, доведеність існування яких встановлено у даному провадженні, обставин вчинення кримінального правопорушення, особи підозрюваного ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визначення застави.
Аналізуючи вимоги ст. 183 КПК України в контексті дискреційних повноважень суду визначати чи не визначати розмір застави, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному кримінальному провадженні визначення застави не відповідатиме засадам кримінального провадження та особливому характеру справи, оскільки правопорушення вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії з боку росії проти України.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підозрюваного не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити у задоволенні апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_6 ..
Ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 28.11.2025 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3