Справа № 729/1732/25
3/729/760/25
16 грудня 2025 р. Суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Демченко Л.М., за участю секретаря Шолудько Ю.М., розглянувши в приміщенні Бобровицького райсуду адмінматеріал, який надійшов з відділення поліції №2 (м.Бобровиця) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, жительку АДРЕСА_1 , раніше притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 184 КУпАП, -
за ч.1 ст.184 КУпАП,-
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД N458843 від 17.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 ухилялася від виконання передбачених ст.ст. 150, 155 Сімейного кодексу України батьківських обов'язків відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок чого неповнолітня не відвідувала навчальний заклад - Горбачівську гімназію Бобровицької міської ради протягом 10 (десяти) робочих днів.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. (а.с. 18-20).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що факт вчинення нею адміністративного правопорушення не доведений належними та достатніми доказами.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція сформульована в ч. 1 ст. 184 КУпАП норми є бланкетною, тобто такою, що не називає конкретних ознак правопорушення, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність. Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути посилання на конкретну дію, яку вчинено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і від виконання якого саме обов'язку щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей ухилилась зазначена особа, їх зміст і в чому конкретно полягає таке порушення. При прийнятті рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, необхідно з'ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку саме і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.
Стаття 150 Сімейного кодексу України встановлює обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Нормою статті 155 Сімейного кодексу України передбачено, що: 1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. 2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. 4.Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до п.9 розділу II "Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N1376 від 06.11.2015, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема у графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" - суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Як зазначено, у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених ст.ст. 150, 155 Сімейного кодексу України батьківських обов'язків відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , що полягало в тому, що неповнолітня не відвідувала навчальний заклад - Горбачівську гімназію Бобровицької міської ради протягом 10 (десяти) робочих днів.
Постановою суду від 24.10.2025р., вищевказаний адміністративний протокол було повернуто на дооформлення до ВП № 2 (м.Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, оскільки судом було встановлено, що при складанні протоколу не були дотримані вимоги ст.256 КУпАП, а саме, не вказаний точний період відсутності школярки у школі, а тільки зазначено про те, що неповнолітня ОСОБА_2 не відвідувала навчальний заклад протягом 10 (десяти) робочих днів.
Як вбачається з матеріалів справи, після доопрацювання вказаного адміністративного матеріалу, згідно рапорту ПОГ СВГ ВП №2 (м.Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Мельниченка В., у відповідності до довідки виданої Горбачівською гімназією за № 94 від 17.10.2025р., ОСОБА_2 була відсутня у зазначеному навчальному закладі: 01.09.2025; 03.09.2025-03.10.2025;07.10.2025 - 17.10.2025.
Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій-восьмій цієї статті.
Так, згідно доказів наявних у матеріалах справи, Горбачівська гімназія листом № 81 від 22.09.2025р., повідомила Службу у справах дітей Бобровицької міської ради про те, що учениця 8-го класу ОСОБА_2 не приступила до навчання протягом 10 робочих днів. Після отримання вищевказаного листа, Службою було надіслано листа ВП № 2 (м.Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області за № 16-14/408 від 23.09.2025р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за неналежне виконання батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої. Крім того, згідно характеристики на ОСОБА_2 , здобувачки освіти 7-го класу Горбачівської гімназії зазначено, що з початку навчального року дитина пропустила 34 дні, з них за поважною причиною 10 днів. У довідці виданій Фельдшерсько-акушерським пунктом с.Наумівка, Ніжинського району, Чернігівської області від 30.09.2025р. на ім'я ОСОБА_2 , вона знаходилась на амбулаторному лікуванні з 09.09.2025р. по 15.09.2025р. Окрім того, згідно наданого пояснення матір'ю неповнолітньої, її донька ОСОБА_2 не приступила до навчання протягом 10 робочих днів, в зв'язку з тим, що в період з 09.09.2025р. по 15.09.2025р. вона хворіла, а в період з 15.09.2025р. по 30.09.2025р. не могла залишити дитину саму вдома, оскільки вона знаходилася на роботі у м.Києві (а.с. 6-9, 11).
Отже, з поданих до суду доказів, а саме рапорта ПОГ СВГ ВП № 2 (м.Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Мельниченка В., довідок учбового закладу, фельдшерсько-акушерського пункту, листа Служби у справах дітей, характеристики, пояснення матері неповнолітньої, не можливо встановити якою є дата вчинення адміністративного правопорушення, а саме, з якої по яку дату неповнолітня ОСОБА_2 була відсутня у навчальному закладі протягом 10 (десяти) робочих днів без поважної причини.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Він є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Також, відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та надані поліцією матеріали після його дооформлення відносно ОСОБА_1 суд дійшов до висновку, що у протоколі не викладена суть правопорушення, а саме: не зазначено які конкретно неправомірні діяння ОСОБА_1 , вказують на її ухилення від виконання батьківських обов'язків та в чому такі дії виявлялися.
Крім цього, посилаючись на порушення статей 150,155 СК України, поліцейський не зазначає відповідну частину статті кодексу, порушення якої допустила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином, таке формулювання адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП є неконкретним, що позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості ефективно захищатися від нього і робить неможливим об'єктивний розгляд справи.
При цьому, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
У справі "Малофєєва проти росії" ("Malofeyeva v. russia", рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення ("проведення несанкціонованого пікету"), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства рф така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У прийнятому рішенні у справі "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia",заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, на думку ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
За статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, а саме, не містить суті адміністративного правопорушення, посилань на конкретні обов'язки від виконання яких ухилилася ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, дату вчинення адміністративного правопорушення, а тому не може бути використаний як належний та допустимий доказ у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 184, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постанови законної сили .
Суддя Л.М.Демченко