08.12.2025
Справа № 497/952/25
Провадження № 2/497/777/25
08.12.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
секретаря - Божевої І.Д.,
без участі сторін,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
23.04.2025 року представник позивача - адвокат Капля А.С., яка підтвердила свої повноваження електронним ордером серії АІ №1856613 від 03.04.2025 року, звернулася до суду поштовим зв'язком з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 23287,72 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 20.05.2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №6249/21-Т/Ц4, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу «AUDI A4» д.р.н. НОМЕР_1 .
Так, 11.02.2022 року о 22.40 год. на 221 км а/д М-05 Київ-Одеса, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF CF 85.3», д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «IWT», д.н.з. НОМЕР_3 , не забезпечив технічний стан напівпричепу, внаслідок чого, під час руху розірвалося заднє праве колесо та пошкодило автомобіль «AUDI A4» д.р.н. НОМЕР_1 , що рухався позаду в попутному напрямку.
Внаслідок вказаної ДТП застрахованому у позивача транспортному засобу «AUDI A4» д.р.н. НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який відповідно до рахунку СТО №Ф-00001215 від 05 серпня 2021 року ФОП ОСОБА_3 , склав 62826,00 грн.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2022 року, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Власник пошкодженого автомобіля «AUDI A4», ОСОБА_2 звернувся до страховика - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування за Договором №6249/21-Т/Ц4. Виконуючи взяті на себе зобов'язання, на підставі страхового акту №006.00327822-1 від 06.05.2022 року власнику автомобіля «AUDI A4» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 62826,00 грн.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_1 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу«DAF CF 85.3», д.р.н. НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Перша», згідно полісу №204662152.
ПрАТ «СК «Арсенал страхування» звернулась до ПрАТ «СК «Перша» із заявою про виплату на суму сплаченого страхового відшкодування, на що ПрАТ «СК «Перша» здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу (37%) автомобіля в сумі 39538,28 грн.
За таких обставин до позивача у порядку зворотної вимоги перейшло право на отримання від відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), завданої внаслідок зазначеної вище ДТП у сумі 23287,72 грн.. Добровільно сплатити страхове відшкодування відповідач не бажає, тому позивач був вимушений звернутися до суду з цім позовом.
Ухвалою суді від 12.05.2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.
05.08.2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача Чаленко І.Д., який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 25 липня 2025 року за реєстровим номером 3070 строком дії до 25 липня 2026 року, в якому просить у позовних вимогах ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відмовити.
Представник відповідача зазначає, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування на якій проводився ремонт автомобіля. Також він стверджує, що пред'явлення особою вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним, оскільки якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ. Далі він стверджує що позивач, здійснивши страхове відшкодування, що не перевищує встановленого ліміту відповідальності, мав звернути свої вимоги до страховика в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Також представник позивача звертає увагу, що позивач не є потерпілою особою та не діє в інтересах потерпілого - власника пошкодженого ТЗ.
12.08.2025 року до суду надійшла заява представника позивача Капля А. про усунення недоліків в позовній заяві, а саме невірно зазначено адресу реєстрації та рік народження відповідача. Тому до суду надійшла позовна заява, викладена у новій редакції із зазначенням вірної адреси відповідача та дати народження, все решта залишено без змін.
Також в цей день надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача Капля А.С., яка підтвердила свої повноваження електронним ордером серії АІ №1856613 від 03.04.2025 року, у якому представник просить позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача у відповіді на відзив зазначила, що відшкодувати вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахування фізичного зносу ТЗ - обов'язок страхової компанії, а у разі недостатності страхової виплати, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Розмір суми страхового відшкодування, виплаченої страхувальнику зі сторони позивача, встановлений та підтверджений належним чином, а саме рахунком СТО №Ф-00001215 від 05 серпня 2021 року ФОП ОСОБА_3 та платіжним дорученням №23088109 від 09.05.2022 року, що підтверджує таку виплату є належними, допустимими та достовірними доказами цього. Тому твердження, що позивачем не доведено розмір завданої шкоди є необґрунтованим. Також представник позивача зазначає, що правовідносини, які трапилися між відповідачем та Прат «СК «Перша», щодо ДТП яка трапилася 11.02.2022 року це правовідносини які виникли в порядку регресу, оскільки ОСОБА_1 , спричинив дорожньо-транспортну пригоду у зв'язку з недодержанням технічного стану напівпричепа «IWT», д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2022 року.
Представник позивача ОСОБА_4 в позовній заяві просить розглядати справу за відсутності представника позивача. Представник відповідача ОСОБА_5 подав заяву від 21.10.2025 року про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, 20.05.2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №6249/21-Т/Ц4, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу «AUDI A4» д.р.н. НОМЕР_1 . (а.с. 7).
11.02.2022 року о 22.40 год. на 221 км а/д М-05 Київ-Одеса, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «DAF CF 85.3», д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «IWT», д.н.з. НОМЕР_3 , не забезпечив технічний стан напівпричепу, внаслідок чого, під час руху розірвалося заднє праве колесо та пошкодило автомобіль «AUDI A4» д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався позаду в попутному напрямку.
На місце дорожньо-транспортної пригоди прибули працівники Управління патрульної поліції в Черкаській області та склали протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №129571 від 11.02.2022 року відносно ОСОБА_1 (а.с. 13-14).
Відповідно до Постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2022 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП та встановлено, що ОСОБА_1 11.02.2022 року о 22.40 год. на 221 км а/д М-05 Київ-Одеса, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «DAF CF 85.3», д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «IWT», д.н.з. НОМЕР_3 , не забезпечив технічний стан напівпричепу, внаслідок чого, під час руху розірвалося заднє праве колесо та пошкодило автомобіль «AUDI A4» д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався позаду в попутному напрямку, в результаті чого вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку. Внаслідок ДТП отримали механічні пошкодження, тим самим ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3 (а) ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна (а.с. 15)
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових Інтересів страхувальників.
Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до абз. 1 п. 4 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Заперечуючи проти позову, відповідач не довів відповідними доказами на засадах змагальності цивільного судочинства тих обставин, на які він посилався у відзиві, зокрема, не довів невідповідності розміру страхового відшкодування фактичним обставинам справи.
Зокрема, відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинний на момент у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно ст. 29 цього закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством,
Вбачається, що ПрАТ «СТ «Перша» виплатила позивачу страхове відшкодування з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу.
Суду відомо, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, укладеним із страхувальником: провів оцінку пошкоджень транспортного засобу, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та у визначені строки виплатив страхове відшкодування. У той час відповідач - водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив аварію, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. Тому у позивача виникло право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Встановлено, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «AUDI A4» д.р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 - звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування за договором №6249/21-Т/Ц4.
Так, на підставі страхового акту № 006.00327822-1 від 06.05.2022 року ПрАТ «СК «Арсенал страхування» перерахував на рахунок СТО відповідно до рахунку №Ф-00001215 від 05.08.2021 року ФОП ОСОБА_3 , страхове відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «AUDI A4» д.р.н. НОМЕР_1 , в розмірі вартості відновлювального ремонту, що підтверджується платіжним дорученням №23088109 від 09.05.2022 року (а.с.25).
З огляду на викладене суд дійшов висновку про стягнення з відповідача різниці між фактичною вартістю ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей.
Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до абзацу «г» пп.38.1.1. п.38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
В свою чергу ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Право регресної вимоги виникло у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто 09 травня 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням № 23088109 від 09.05.2022 року (а.с. 25).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, посилався на положення статті 1194 ЦК України, згідно якої стверджував, що позивач в контексті цієї норми не є потерпілою особою та не діє в інтересах потерпілого - власника пошкодженого ТЗ.
Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справі №6-2878цс15, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому за змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв'язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на зазначене вище, суд вважає доведеним, що у зв'язку з проведенням страхової виплати за Договором добровільного страхування наземного транспорту №6249/21-Т/Ц4 від 20.05.2021 року до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» перейшло право регресної вимоги до відповідача на суму 23287,72 грн.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 62531358 від 27 березня 2025 року (а.с.4), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 512, 514, 993, 1166, 1191, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст.5,12, 13, 81, 89, 137. 141, 259, 263, 264, 280 ЦПК України, суд,-
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ: 33908322,), шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 23287 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 72 копійки, судовий збір у розмірі 3028,00 гривень, а всього 26315 (двадцять шість тисяч триста п'ятнадцять) гривень 72 копійки.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца