Справа № 496/2626/25
Провадження № 2/496/2225/25
22 жовтня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Сурженко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 18.01.2019 року у розмірі 51313 грн 69 к., витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9200 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 18.01.2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб, ліміт кредитної лінії 200000 грн, процентна ставка 24% річних, процентна ставка фіксована, обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Відповідачка погодилась на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладання зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодилась з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно та в повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти. Станом на 20.12.2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості становить 51313 грн 69 к.
20.12.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 18.01.2019 року, яка до теперішнього час не погашена, через що представник позивача змушений був звернутись до суду з вказаним позовом.
Позивач також просить стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 3028 грн на витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві просив провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, хоча повідомлялась про день слухання справи належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 18.01.2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії (а.с. 5).
Із змісту вказаної анкети-заяви від 18.01.2019 року вбачається, що підписанням оферти відповідачка підтвердила отримання інформації про умови кредитування та виявив бажання отримання кредиту шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії з лімітом в межах 200000 грн. Процента ставка встановлюється у розмірі 24% річних, фіксована. Строк дії картки 3 (три) року з моменту випуску картки. Підписанням цього договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів в кредит.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження обґрунтування позову надано виписки по особовим рахункам відповідача за період з 18.01.2019 року по 21.12.2021 рік. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачкою кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу отримання кредитних коштів, погашення заборгованості (а.с. 15-20).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 18.01.2019 року утворилася заборгованість, яка відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за договором, станом на 20.12.2021 року, складає 51313 грн 69 к., з яких: заборгованість по простроченому тілу кредиту - 45562 грн 27 к.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 5481 грн 28 к.; заборгованість за овердрафтом (несанкціонованим) - 270 грн 14 к. (а.с. 21).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
В статтях 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).
Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
20.12.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 4, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 18.01.2019 року (а.с. 7-12).
Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 20.12.2021 року до Договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року та Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 4 від 20.12.20211 року, до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором б/н. Розмір заборгованості складає 51313 грн 69 к., в тому числі 45832 грн 41 к. - залишок по тілу кредиту; 5481 грн 28 к. - залишок заборгованості за штрафними санкціями (а.с. 12 зв., 14 зв.).
Відповідно до платіжної інструкції № 34291 від 20.12.2021 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», на виконання умов договору факторингу № 20/12/21 від 20.12.2021 року, перерахував на рахунок АТ «Альфа-Банк» грошові кошти в сумі 12878944,00 грн (а.с. 13).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а відповідно до ч. 2 вказаної статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Звернувшись з позовною заявою до суду про стягнення заборгованості, позивач в односторонньому порядку автоматично змінив умови, порядок та строк дії кредитного договору. Відповідно настає строк виконання договору, а рішення суду, згідно якого з позичальника стягується сума кредиту чи його частина, або звертається стягнення на забезпечене майно по такому кредиту, є підтвердженням таких змін.
В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
3 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) прийнято постанову щодо стягнення грошових коштів по договору приєднання, за змістом якої банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи те, що відповідачка не виконує умови кредитного договору не повертає кредитні кошти та не сплачує нараховані проценти, а тому з неї слід стягнути заборгованість у розмірі 51313 грн 69 к., з яких: заборгованість по простроченому тілу кредиту - 45562 грн 27 к.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 5481 грн 28 к.; заборгованість за овердрафтом (несанкціонованим) - 270 грн 14 к.
АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором, проте відповідачка своє зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконує, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість у зазначеному вище розмірі, а тому суд вважає, що права позивача порушені та підлягають судовому захисту, у зв'язку з чим з відповідачки слід стягнути вказану заборгованість.
Щодо витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі жовтня статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, суд зважає на таке.
Як убачається з матеріалів справи, 03.07.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір № 03-07/24 про надання правничої допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 22-23).
З витягу акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року, адвокатом Литвиненко О.І. надані такі послуги: надання первинної консультації у справі - 1000 грн; правовий аналіз наявних документів у заявника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства - 4000 грн; підготовка та подання позовної заяви - 4200 грн. Сума наданих послуг склала 9200 грн (а.с. 24).
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 3000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1844 від 18.04.2025 року.
Тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 3028 грн.
Керуючись ст.ст. 207, 509, 512, 514, 525, 526, 536, 628, 633, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 17.07.2016 року Біляївським РВ ГУ ДМС України в Одеській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222, що знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Солом'янська, 2) заборгованість за кредитним договором від 18.01.2019 року у розмірі 51313 грн 69 к., з яких: заборгованість по простроченому тілу кредиту - 45562 грн 27 к.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 5481 грн 28 к.; заборгованість за овердрафтом (несанкціонованим) - 270 грн 14 к.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 17.07.2016 року Біляївським РВ ГУ ДМС України в Одеській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ:40340222, що знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Солом'янська, 2) судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
В іншій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідачем, поданим протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Повний текст складено 22.10.2025 року.
Суддя Л.О. Пендюра