Справа № 749/533/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/73/25
Категорія - ч. 2 ст. 367 КК України Доповідач ОСОБА_2
18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 1 липня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22021270000000037, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заріччя, Щорського району, Чернігівської області, громадянина України, з повною загальною освітою, працюючого лісником ДП «Сновськрайагролісгосп», одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
Вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2023 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України та виправдано.
Застосовані слідчим суддею Деснянського районного суду м. Чернігова 29 червня 2021 року заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_9 , скасовані.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів на суму 6 864 грн. 40 коп. віднесені на рахунок держави.
Цивільний позов прокурора залишений без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду прокурором була подана апеляційна скарга в якій він просить повторно дослідити всі надані стороною обвинувачення докази та за результатами апеляційного розгляду вирок районного суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, та виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом строком на 3 роки зі штрафом сімсот п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 гривень, а також задовольнити цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_8 на користь держави 473 193 грн. 82 коп., з метою забезпечення позову залишити арешт, накладений на майно обвинуваченого. Стягнути з Савости на корись держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 6 864,40 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду щодо порушення правил підслідності даного кримінального провадження не відповідають кримінальному процесуальному законодавству та правовому висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду №640/5023/19 від 24 травня 2021 року, в якому зазначено, що обов'язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.
Не погоджуючись з висновком місцевого суду щодо невмотивованості постанови першого заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури від 30 жовтня 2020 року про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування - слідчому відділу УСБУ в Чернігівській області зазначає, що у вказаній постанові встановлено та чітко зазначено, що органом досудового розслідування, всупереч вимог ст.ст. 2, 9, 28 КПК не забезпечено швидкого, повного та неупередженого розслідування у розумні строки, оскільки на момент винесення постанови не проведено жодної слідчої дії. При цьому, стороною обвинувачення надано достатньо доказів на підтвердження того, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020270000000088 від 25 вересня 2020 року було доручено слідчому управлінню ГУНП в Чернігівській області: постанова першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_10 про доручення проведення досудового розслідування СВ ГУНП в Чернігівській області, лист Чернігівської обласної прокуратури від 25.09.2020, яким ГУ контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ інформовано про те, що досудове розслідування доручено СВ ГУНП в ЧО, інформація ГУНП в Чернігівській області, надана на адвокатський запит, про те, що здійснення досудового розслідування доручено групі слідчих відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління, старшим якої визначено ОСОБА_11 . Отже, висновки суду про те, що кримінальне провадження взагалі не передавалось до органів Національної поліції є надуманими.
Доводи суду про маніпуляцію прокурора з наміром штучної зміни підслідності вважає помилковими, оскільки прокурором надавались виключно ті докази, які доводять вину ОСОБА_8 , тому суд не маючи доступу та не досліджуючи в судовому засіданні всі матеріали досудового розслідування не був обізнаним, що фактичним початком отримання доказів у кримінальному провадженні необхідно вважати 30 жовтня 2020 року (доручення слідчого оперативному підрозділу в порядку ст.40 КПК), а також подальше систематичне проведення слідчих (розшукових) дій.
Вказує, що ДП «Сновськрайагролісгосп» входить до сфери Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, тому сторона обвинувачення вважала, що наслідки у вигляді матеріальних збитків на загальну суму 473 193, 82 грн. внаслідок неналежного виконання ОСОБА_8 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них спричинені громадським інтересам. Комунальне підприємство потерпілою особою не визнавалося, оскільки заперечувало проти встановлених Державною екологічною інспекцією України порушень вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, в той час, як висновком експерта судової інженерно-екологічної експертизи КНДІСЕ підтверджені спричинені державі збитки.
Звертає увагу, що до цього часу Держекоінспекцією, яка уповноважена державою здійснювати функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу, та визнана позивачем у справі, не вжито заходів щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільною вирубкою дерев, що спричиняє порушення інтересів держави, у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевого бюджетів.
Невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Ураховуючи викладене, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», позовна заява, яка є заходом прокурорського реагування, заявлена під час досудового розслідування на захист інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції України, яка є уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах та виступає позивачем в суді.
Для з'ясування наявності об'єктивної сторони службової недбалості стороною обвинувачення під час досудового розслідування встановлено нормативний акт, яким визначено компетенцію службової особи і коло обов'язків, покладених на неї цим актом.
Посадові обов'язки, які максимально конкретизують функції майстра лісу та лісника, закріплені у відповідних посадових інструкціях, відповідно до яких мав діяти обвинувачений. В даному випадку посадова інструкція - документ, що визначає організаційно-правове становище працівника в структурному підрозділі, що забезпечує умови для ефективної праці. Отже, є безпідставним твердження суду про те, що при пред'явленні ОСОБА_12 обвинувачення не був зазначений нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи, а як наслідок і обов'язки, покладені на нього цим актом, та те, що саме по собі можливе порушення посадової інструкції не може свідчити про неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них з огляду на зміст диспозиції ч. 1 ст. 367 КК України.
Нормами Лісового кодексу України, а саме ст. 19, визначено права та обов'язки постійних лісокористувачів, а не чітку компетенцію лісника чи майстра лісу.
Безпідставним вважає і твердження суду про визнання недопустимим доказом висновку судової інженерно-екологічної експертизи №1622/21-48 від 22 лютого 2021 року, оскільки його висновки суперечать вимогам ст.17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 року, який набрав чинності 18 червня 2017 року. Так, висновками вказаної експертизи встановлено, що загальна сума шкоди, заподіяної незаконними рубками дерев на території ДП «Сновськрайагролісгосп» становить 10 416 844,18 грн. Вказана шкода заподіяна державі внаслідок порушення Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 №2059-VIII, Лісового кодексу України та Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених Постановою КМУ від 12 травня 2007 року №724, про що детально описано в дослідницькій частині висновку, але суд цю інформацію залишив поза увагою. При цьому, експертом встановлено, що у кварталі 79 здійснено незаконну порубку 154 дерев породи сосна та акація та визначено розмір шкоди - 473 193,82 грн.
Вважає, судом що необґрунтовано визнано неналежним доказом протокол огляду місця події від 17 грудня 2020 року, якими зафіксовано відсутність 154 дерев у 79 кварталі, який закріплений за ОСОБА_8 лише з тих підстав, що в ході огляду не зафіксовано всі пні спиляних дерев, їх діаметр та порода. Зазначені обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, зафіксовані актом перевірки Державної екологічної інспекції та доданими до нього розрахунками, відповідно до яких у період з 01 січня 2020 року по 23 червня 2020 року на території лісогосподарських дільниць, а саме у кварталі 79, який закріплений за ОСОБА_8 , здійснено незаконну порубку 154 шт. дерев породи сосна та акація. Ці ж порушення підтверджені висновком судової інженерно-екологічної експертизи, в той час як протоколом огляду місця події зафіксовано та фактично підтверджено відсутність дерев у кварталі 79 виділ 4.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він перебуваючи з 27 серпня 2019 року по 01 квітня 2020 року на посаді майстра лісу та з 01 квітня 2020 року по 23 червня 2020 року на посаді лісника ДП «Сновськрайагролісгосп», займав посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а отже відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та п. 1 примітки до ст. 364 КК України був службовою особою.
Перебуваючи на займаних посадах, ОСОБА_8 , як службова та матеріально відповідальна особа, будучи зобов'язаним належним чином виконувати свої службові обов'язки з охорони та захисту лісу, маючи реальну можливість виконувати покладені на нього обов'язки, у період з 01 січня 2020 року по 23 червня 2020 року допустив неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що виразилося у неналежному забезпеченні охорони і захисту лісових насаджень на ввірених йому лісових угіддях, а саме: не здійснював належних перевірок та ревізій на закріпленій за ним лісогосподарській дільниці, не вживав заходів до своєчасного виявлення та припинення незаконної порубки дерев, не затримував незаконно отриманий порушниками лісоматеріал, не вживав заходів для збереження самовільно зрубаної деревини і встановлення місця її знаходження, а також не вживав заходів для документального оформлення правопорушень у сфері лісового господарства та не повідомляв про незаконні порубки керівництво підприємства, чим порушив вимоги п.п. 1.2, 2.7, 2.9, 2.12, 2.13, 2.16, 2.17 посадової інструкції майстра лісу та п.п. 2.1, 2.2, 2.5, 2.7, 2.8, 2.9 посадової інструкції лісника, що призвело до заподіяння, в результаті незаконних порубок, тяжких наслідків громадським інтересам.
Зокрема, у ході проведення з 23 червня 2020 року по 03 липня 2020 року Державною екологічною інспекцією України позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ДП «Сновськрайагролісгосп» вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на закріпленій за ОСОБА_8 лісогосподарській дільниці, зокрема: у кварталі 79 виділі 4, виявлено незаконну порубку 154 (сто п'ятдесяти чотирьох) дерев породи сосна та акація, яку було здійснено у період з 01.01.2020 по 23.06.2020.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_8 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, невстановленими під час досудового слідства особами у період з 01 січня 2020 року по 23 червня 2020 року на території лісогосподарської дільниці ДП «Сновськрайагролісгосп», а саме: у кварталі 79 виділі 4, яка закріплена за ОСОБА_8 , здійснено незаконну порубку 154 шт. дерев породи сосна та акація, в результаті чого, громадським інтересам спричинені тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на загальну суму 473193 (чотириста сімдесят три тисячі сто дев'яносто три) грн. 82 коп., яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_8 невинуватим та виправдовуючи останнього суд першої інстанції виходив з тих підстав, що кримінальне провадження № 22021270000000037 від 01 липня 2021 року за ч. 2 ст. 367 КК України, відносно ОСОБА_8 , виділено з кримінального провадження № 42020270000000088, яке розслідувалось слідчим відділом УСБУ в Чернігівській області з порушенням визначеної ст. 216 КПК підслідності.
Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) не уповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.
Наведені вище доводи щодо допущених порушень підслідності на переконання суду призводять до висновку про неможливість використати в якості доказів всіх здобутих під час досудового розслідування доказів, а тому вони визнаються судом недопустимим, неналежними доказами у кримінальному провадженні за принципом доктрини плодів отруйного дерев.
Аналізуючи надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ті обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються матеріалами справи в їх сукупності. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об'єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання, в якому просить звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.
Заслухавши доповідача, позицію захисника та обвинуваченого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги та поданого клопотання, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2023 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України та виправдано.
Разом з тим, незалежно від висновків, наведених в оскаржуваному вироку, а також тієї обставини, що обвинувачений ОСОБА_8 під час судового розгляду в суді першої інстанції заперечував свою причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, колегія суддів, з огляду на наявність клопотання обвинуваченого та захисника про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підтриманого самим обвинуваченим в судовому засіданні, не вбачає достатніх правових підстав для продовження апеляційного розгляду, оскільки закриття кримінального провадження, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності є обов'язком, а не правом суду.
Подаючи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, встановлених ч. 1 ст. 49 КК України, сторона захисту, у тому числі обвинувачений ОСОБА_8 надав свою згоду на закриття кримінального провадження з цієї підстави, незважаючи на те, що вказана підстава для закриття кримінального провадження не є реабілітуючою.
Зазначене узгоджується із позицією Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладеною у постанові від 02.04.2024 (справа № 760/6513/17, провадження № 51-5496 км 21), де окрім іншого вказано, що суд апеляційної інстанції, з урахуванням приписів ст. 286 КПК України, зобов'язаний невідкладно розглянути клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, ухваливши рішення про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
При цьому, апеляційним судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_8 як право та підстави на звільнення від кримінальної відповідальності за спливом строків давності, так і наслідки такого звільнення, у тому числі й те, що така підстава для закриття кримінального провадження не є реабілітуючою.
Відповідно до вимог, передбачених ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує вирок і закриває кримінальне провадження.
Згідно з приписами, передбаченими п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною першою статті 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Приписами ст. 285 КПК України установлено загальні положення кримінального провадження під час звільнення особи від кримінальної відповідальності: особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність; особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення; підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Тобто звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, вчинене ОСОБА_8 до 23 червня 2020 року, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Фактів ухилення обвинуваченого від досудового розслідування та суду, а відповідно і зупинення чи переривання строків давності, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Таким чином, з дня вчинення ОСОБА_8 зазначеного кримінального правопорушення і до цього часу, враховуючи ту обставину, що вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 не набрав законної сили, минули строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з чим обвинувачений ОСОБА_8 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки останній надав свою згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, про що свідчить підтримане обвинуваченим у судовому засіданні клопотання, і яке, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, має бути розглянуто невідкладно.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, тому вважає за необхідне клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України, закрити.
У зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 49, 284, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний прокурора про стягнення з ОСОБА_8 завданої шкоду - залишити без розгляду.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів на суму 6 864 грн. 40 коп. віднесені на рахунок держави.
Скасувати застосовані 29 червня 2021 року слідчим суддею Деснянського районного суду міста Чернігова заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна на земельну ділянку з кадастровим номером: 7425882200:02:000:0726, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4