Номер провадження: 11-сс/813/1654/25
Справа № 496/5003/25 1-кс/496/1389/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 08.08.2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025163250000243 від 05.08.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого та накладений арешт на тимчасово вилучене майно в частині користування, розпорядження та відчуження, вилучене 04.08.2025 року в ході проведення огляду місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, автодорога М-05 «Київ-Одеса», 446 км, +300 м, а саме на: автомобіль «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , власником та користувачем якого згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є ОСОБА_8 ; автомобіль «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_4 , сірого кольору, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , який фактично перебуває у користуванні, згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , ОСОБА_7 .
Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, посилаючись на наступне.
- відсутні правові підстави для арешту майна, оскільки з огляду на процесуальну поведінку ОСОБА_7 , остання в змозі самостійно надати на експерту для огляду власний автомобіль, в той час як експерт матиме відповідну процесуальну можливість здійснити наступне експертне дослідження;
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що на утриманні ОСОБА_7 перебуває дві дитини, та відсутність у користуванні транспортного засобу, з урахуванням місця проживання ОСОБА_7 на території Одеської області, робить немобільними ОСОБА_7 та її сім'ю, в результаті чого позбавляє можливості забезпечити надання своєчасної медичної допомоги дитині;
- скасування заборони жодним чином не вплине на розслідуване кримінальне провадження, й жодним чином не зашкодить встановленню його істини.
На підставі цього просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду прокурор не з'явився, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце апеляційного розгляду, надіслав заяву про проведення судового розгляду за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно матеріалів кримінального провадження, СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області на теперішній час здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025163250000243 від 05.08.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало повідомлення на лінію "102" від 04.08.2025 року про те, що автомобіль марки "Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись у середній полосі по трасі «Київ-Одеса», в бік міста Одеса, біля ринку "Чайка", 446 км., була неуважною, не впоралась з керуванням, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у середній полосі для руху в бік міста Одеса. За фактом ДТП пасажир водій ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритий уламковий перелом лівої ключиці.
Так, 04.08.2025 року в ході проведення огляду місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, автодорога М-05 «Київ-Одеса», 446 км, +300 м, виявлено та вилучено транспортні засоби, на яких мається пошкодження механічного характеру та слідова інформація, що має значення для вказаного кримінального провадження: автомобіль «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , власником та користувачем якого згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є ОСОБА_8 ; автомобіль «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_4 , сірого кольору, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , який фактично перебуває у користуванні, згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , ОСОБА_7 .
Постановою слідчого від 05.08.2025 року вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки виникла необхідність у збереженні майна шляхом накладення арешту, з метою подальшого призначення і проведення судових експертиз.
Ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , не оскаржується, отже в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що вилучене майно можуть містити відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії речових доказів, що в тому числі підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 05.08.2025 року, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення призначених експертних досліджень.
Крім того, апеляційний суд враховує, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінальних правопорушень, з наявністю всіх їх складових елементів, чи їх не доведення, має бути перевірена в ході подальшого досудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.
Колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження ні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказане майно.
Доводи представника власника майна про безпідставність накладеного арешту в частині заборони ОСОБА_7 користування майном - автомобілем «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_4 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки спростовуються матеріалами провадження, в зв'язку з чим апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження, а тому доводи в цій частині є безпідставними.
Натомість, апеляційний суд вважає, що наразі існує необхідність в дослідженні вилученого майна, оскільки воно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, у відповідності до вимог ст.98 КПК України.
Зв'язок даного майна із вчиненням злочину, за якими здійснюється розслідування, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
Натомість, в подальшому, після проведення експертиз, представник власника майна має право на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що тимчасово вилучений під час огляду автомобіль відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можливо зберегли у собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, а також можуть містити в собі відомості щодо обставин їх вчинення.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Отже, оскільки вилучене майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Апеляційним судом встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що на даній стадії досудового розслідування, є об'єктивні підстави вважати, що вилучений транспортний засіб, на який слідчим суддею накладено арешт, підлягає дослідженню, оскільки він може бути використані як доказ у кримінальному провадженні, тому колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про те, що скасування заборони жодним чином не вплине на розслідуване кримінальне провадження, й жодним чином не зашкодить встановленню його істини, є передчасним.
Приписами ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 171-174, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 08.08.2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025163250000243 від 05.08.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4