16 грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2025 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
- обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 січня 2026 року включно.??
учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції )
підозрюваний: ОСОБА_6
захисник: ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції )
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави. Відповідно до КПК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Клопотання ст. слідчого ВРЗСТ слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області капітана поліції ОСОБА_8 задоволено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.01.2026 року включно.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
Зазначає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не було доведено. На думку сторони захисту, тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 не є достатньою підставою для застосування до останнього найсуворішого запобіжного заходу.
Також захисник вважає, що є підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 слідчим суддею встановлені наступні обставини.
ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025230000001799 від 18.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у тому, що 17.11.2025 близько 23 години 30 хвилин водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по автодорозі, рухаючись на горизонтальній ділянці сухого, чистого асфальтобетонного покриття автодороги «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» Херсонського району Херсонської області, в темний час доби, зі сторони м. Херсон в напрямку м. Миколаєва, в районі 205 км + 266 м, маючи реальну та об'єктивну можливість продовжувати рух в обраному напрямку, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміни, порушуючи вимоги п.п. 1.5., 2.1.(а), 2.3.(б), 2.9.(а), 12.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, не маючи права на керування транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечну швидкість руху свого транспортного засобу (безпечному руху нічого не заважало, контактів з іншими транспортними засобами не було), щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням, здійснив наїзд на бетонний блок зі стовпом та антидроновою сіткою, що встановлені на правому узбіччі вздовж, з послідуючим виїздом за межі проїзної частини. В результаті дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля Honda CRV, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події.
18.11.2025 ОСОБА_6 було затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Ст. слідчим ВРЗСТ слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області до суду подано клопотання, погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_6 , в якому зазначено, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що неможливо запобігти вказаним у клопотанні ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України та дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, слідчим суддею взято до уваги, що ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025230000001799 від 18.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Зауважено, що 18.11.2025 ОСОБА_6 було затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать на цей час про правильність висновку слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Також, зважаючи на сукупність отриманих в процесі розгляду клопотання відомостей та даних, що характеризують особу, колегія суддів вважає, що є правильним висновок слідчого судді про існування ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що існує ризик того, що ОСОБА_6 розуміючи наслідки вчиненого, зважаючи на покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді і щодо наявності такого ризику, як ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 з ними знайомий, серед яких є особи, які проходять службу разом з підозрюваним, а отже він може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які відомі свідкам.
За такого, не є слушними доводи апелянта відносно того, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, відомості про особу підозрюваного, а також встановлені ризики, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Тому не є слушними твердження захисника, що зважаючи на відомості про особу підозрюваного до нього може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим, апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2025 року, щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: