Провадження №22-з/812/125/25, №22-з/812/126/25
Іменем України
19 грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи заяви Приватного підприємства «СЮІТА 2006» про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі №484/3753/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «СЮІТА 2006», про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «СЮІТА 2006», про визнання майна особистою приватною власністю,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Позов мотивовано тим, що 06 червня 1992 року між сторонами було укладено шлюб. На день подання позову фактичні шлюбні відносини припинено і сторони проживають окремо. За період перебування у шлюбі було набуто спільне майно, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 ; двокімнатна квартира АДРЕСА_2 . Сторонами у період шлюбу було набуто у власність майно загальною вартістю 644700 грн.
Посилаючись на викладене, позивачка просила здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та визнати за нею право власності на двокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_3 .
18 березня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просила здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію належної частки квартири АДРЕСА_1 - 325000 грн.; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Також просить стягнути судові витрати на правову допомогу з відповідача. 25.03.2025 вказала, що в порядку поділу майна подружжя просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 325 00, 00 грн. грошової компенсації належної частки квартири АДРЕСА_1 .
18 березня 2024 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.
Позов мотивовано тим, що повна оплата квартири АДРЕСА_2 була здійснена за кошти, які йому подарував батько - ОСОБА_3 , тому вважає, що ця квартира є його особистою власністю, оскільки придбана за його особисті кошти.
Посилаючись на викладене, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 та на нежитлове приміщення № 79, загальною площею 14.7 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 березня 2024 року у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне підприємство «СЮІТА 2006» (далі- ПП «СЮІТА 2006»).
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2024 року прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю подружжя.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 липня 2024 року було, зокрема, прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним та зустрічним позовом заяву ОСОБА_2 про збільшення позовних (зустрічних) вимог до раніше заявлених (за зустрічною позовною заявою).
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року залишено без змін.
У відзивах на апеляційній скарги представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ПП «СЮІТА 2006», адвокат Скороход А.О. прсила про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. з кожного, а також зазначила, що докази таких витрат будуть подані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення судом.
У відповідях на відзиви на апеляційні скарги Діордіященко О.В. та Діордіященка Л.І. зазначили про те, що заявлений до стягнення представником третьої особи розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
10 грудня 2025 року адвокат Скороход А.О., яка діє в інтересах ПП «СЮІТА 2006», подала до Миколаївського апеляційного суду заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в яких просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. з кожного на користь ПП «СЮІТА 2006», пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
15 грудня 2025 року Діордіященко Л.І. подав заяву, в якій просить суд відмовити у стягненні витрат на правову допомогу третьої особи або суттєво зменшити розмір таких витрат, посилаючись на те, що витрати просить стягнути третя особа, тому виходячи із процесуального статусу третьої особи як допоміжної сторони її адвокатом зроблені мінімальні дії шляхом копіювання позиції суду першої інстанції та прийняття участі у судовому засіданні (в тому числі тільки дистанційно), що не може коштувати 10000 грн. Будь-яка інша робота третьою особою не була здійснена, тому обсяг роботи для адвоката не є складним. Заявник вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу завищеним, неспівмірним та необґрунтованим відносно складності справи. Також Діордіященко Л.І. просить врахувати, що він є інвалідом війни та вказана сума, виходячи із соціального статусу, є надмірною для нього, вважає, що такі дії третьої особи направленні на протиправне збагачення шляхом отримання прибутку з інваліда війни в країні, котра з 2022 року перебуває у воєнному стані, котрий триває й досі.
Дослідивши зміст заяв адвокат Скороход А.О., яка діє в інтересах ПП «СЮІТА 2006», колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною 12 статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини 1 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20.
З матеріалів цивільної справи, яка розглядається, вбачається, що 25 липня 2025 року ПП «СЮІТА 2006» уклали договір про надання правових (юридичних) послуг із адвокатом Скороход А.О., за умовами якого адвокат зобов'язався надати ПП «СЮІТА 2006» правові (юридичні) послуги.
Сторони визначили, що цей договір набирає законної сили з дати його підписання сторонами та діє до 25 липня 2026 року включно. Вартість правових (юридичних) послуг та порядок їх оплати визначається сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами. Сума договору визначається загальною вартістю послуг, що надані протягом дії цього договору.
Згідно завдання №1-2 на надання правових (юридичних) послуг від 07 листопада 2025 року та акту здачі-приймання робіт (надання послуг), акту №2/25072025 від 09 грудня 2025 року загальна вартість робіт (послуг), які виконані адвокатом Скороход А.О., складає 10000 грн.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункт 61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, яка розглядається, колегія суддів враховує, що у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 та Діордіященка Л.І. було відмовлено, а також: складність справи, обсяг та характер виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в апеляційній інстанції - правовий аналіз апеляційних скарг ОСОБА_1 та Діордіященка Л.І. та підготовка відзиву на апеляційну скаргу, участь у двох судових засіданнях, вважає, що з урахуванням вимог розумності та справедливості судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, заперечень сторін щодо співмірності заявлених витрат, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір заявлених адвокатом Скороход А.О. витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 10000 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із складністю виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованим.
При цьому колегія суддів також враховує, що зміст відзивів на апеляційні скарги переважно збігається із позицією третьої особи при розгляді справи в суді першої інстанції, тому їх підготовку не можна вважати складною.
Беручі до уваги наведене та з урахуванням заперечень Діордіященко О.В. та Діордіященка Л.І щодо розміру таких витрат про те, що розмір витрат, заявлений ПП «СЮІТА 2006» у розмірі 10000 грн, є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що витрати ПП «СЮІТА 2006» на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, підлягають задоволенню частково в сумі 6000 грн., які належить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПП «СЮІТА 2006» по 3000 грн. з кожного.
Враховуючи викладене, а також положення статті 270 ЦПК України, заяви ПП «СЮІТА 2006», які подані його представником - адвокатом Скороход А.О., про ухвалення додаткового судового рішення підлягають частковому задоволенню із стягненням з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПП «СЮІТА 2006» з кожного по 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст.141,270 ЦПК України, колегія суддів
Заяви Приватного підприємства «СЮІТА 2006», які подані його представником - адвокатом Скороход Аліною Олексіївною, про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «СЮІТА 2006», про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «СЮІТА 2006», про визнання майна особистою приватною власністю задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) таОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства «СЮІТА 2006» (ЄДРПОУ 33915151, вул. Армійська, 18 офіс 417, м.Одеса, 65063) з кожного по 3 000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повна додаткова постанова складена 19 грудня 2025 року