18 грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03.12.2025 року, якою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1
обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
- продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.02.2026 року включно
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, постановити нову, якою обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02.02.2026 року включно.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необгрунтованою.
Вважає, що прокурором безпідставно подано клопотання про продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що свідки вказали, що інкримінований йому злочин він не вчиняв.
Стверджує, що прокурор не надав жодних доказів вчинення саме ним злочину та продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
В провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити аналогічні кримінальні правопорушення.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , тому наразі запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою не видається за можливе, оскільки судовий розгляд продовжується.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 . Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд, пославшись на відомості, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, та за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, а отже з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, обвинувачений може переховуватись від суду.
Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Окрім того, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо продовження існування ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений знає їх місцеперебування, з метою зміни останніми показань наданих на досудовому розслідуванні, для уникнення відповідальності.
Також, враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, пов'язаних із застосуванням насильства шляхом використання вогнепальної зброї без спеціального дозволу, що спричинило смерть людини та завдало тяжких тілесних ушкоджень ще двом особам, при цьому зброю ним було застосовано у людному публічному місці, що загрожувало здоров'ю та життю багатьом людям, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність такого ризику, як ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
Вищенаведене вказує на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризиків переховування обвинуваченим від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні та продовження злочинної діяльності.
За такого, не є слушними доводи апелянта відносно того, що стороною обвинувачення в судовому засіданні не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 статті 177 КПК України, а також серйозність висунутого ОСОБА_5 обвинувачення та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід.
Посилання апелянта, як на підставу для відмови в продовженні строку тримання під вартою, на необгрунтованість підозри щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, суд не може приймати до уваги, оскільки ці обставини не можуть перевірятися судом на цій стадії процесу, при вирішенні питання про необхідність продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03.12.2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_5 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: