Дата документу 19.12.2025 Справа № 336/6150/25
Справа № 22-ц/807/2091/25 Головуючий у 1-й інстанції: Савеленко О.А.
Є.У.№ 336/6150/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
19 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Гончар М.С.,
Онищенко Е.А.
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2025 року,
У липні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 6225644 про надання споживчого кредиту від 29.12.2022 в сумі 20 809,76 грн., яка складається з наступного: 4950 грн. - за сумою кредиту; 6895,35 грн. - за відсотками за користування кредитом, 8964,41 грн. - за відсотками за 91 календарний день, та відшкодувати витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Крім того, позивач просив у порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
В обґрунтування своїз вимог позивапч зазначав, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК №870 від 28.02.2017, видане Національним банком України. Також, має ліцензію на надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, яка була видана розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.03.2017 №756. 29.12.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 6225644 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом Мо205-ОД від 10.02.2022 та розміщених на сайті. Згідно умов Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 4950 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (24.12.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4950 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість. 25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу№ 25.09/23-Ф, за умовами якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Станом на дату звернення до суду у відповідача виникла заборгованість в сумі 20 809,76 грн., яка складається з наступного: 4950 грн. - тіло кредиту, 6895,35 грн. - нараховані проценти, 8964,41 грн. - нараховані позивачем проценти за 91 календарний день.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» адвокат Крюкова М.В. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Підтримавши доводи позовної заяви, вказала на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що кредитний договір, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві.
Відповідно до реквізитів Договору № 6225644 від 29.12.2022, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України до суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження була направлена ОСОБА_1 рекомендованим повідомленням, яке 17.11.2025 повернулося до апеляційного суду з відміткою як не вручене.
12 листопада 2025 року на офіційному сайті Запорізького апеляційного суду було розміщено оголошення щодо повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. х 30 = 90 840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що долучений до матеріалів справи Витяг з реєстру боржників від 25.09.2023 належним чином не оформлений та не засвідчений, оскільки містить лише підпис та печатку ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», тобто однієї сторони укладеного договору факторингу, інформація про підписання вказаного реєстру за допомогою цифрових підписів також у вказаному документі відсутня. А відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.
Проте, з вказаними висновками суду першої інстанції в повній мірі колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Встановлено, що 29.12.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 6225644 про надання споживчого кредиту, за умовами якого сторони узгодили, що Товариство надало ОСОБА_1 кредит в сумі 4950 грн. строком на 360 днів, стандартна процентна ставка склала 1,99%. Кредитні кошти надані у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 (п.2.1). Розділами третім, п'ятим договору визначено порядок нарахування та сплати відсотків. Договір укладений в електронній формі, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с.25-34).
Договором передбачено :
1.1. Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток "CreditPlus". Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
1.3. Сума кредиту(загальний розмір) складає: 4 950,00 грн. Тип кредиту - кредит.
1.4. Строк кредиту 360 дні (день).
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.
Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору.
1.4.1. У Споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених Договором, на підставі звернення до Товариства у паперовій, формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.
1.5. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
1.6. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
1.7.Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:
Перерахування грошових коштів відповідачу на картку № НОМЕР_1 здійснено ТОВ «Пейтек Україна» на підставі Договору про організацію переказу грошових коштів № 160222-1 від 16.02.2022 (а.с.77-80).
Згідно з інформацією, наданою АТ «ОщадБанк» на імя ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_2 , на вказаний рахунок 31.12.2022 були зараховані грошові кошти в сумі 4950 грн. (а.с. 166-167).
Згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, загальна вартість кредиту за період з 29.12.2022 по 24.12.2023 становить 40 411,80 грн. Відповідач ознайомився з Таблицею та Паспортом споживчого кредиту, про що свідчить його підпис одноразовим ідентифікатором (а.с.35-36, 37-38).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Авентус Україна» за період з 29.12.2022 по 24.09.2023 заборгованість ОСОБА_1 склала 11 845,35 грн., яка складається з такого: 4950 грн. - основний борг, 6 895,35 грн. - проценти за стандартною ставкою (а.с.39-50).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 25.09.2023 по 24.12.2023 (91 календарний день) сума заборгованості за відсотками за кредитним договором склала 8 964,41 грн. (а.с.51-53).
Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджені наказом № 205 ОД директора ТОВ «Авентус Україна» вілд 10.02.2022 (а.с.54-72).
25.09.2023 між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) укладений договір факторингу № 25.09/23-ф, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) , пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.81-97, 101-105).
На підставі договору факторингу сторонами підписано акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді (а.с.98-99).
У Витягу з реєстру боржників від 25.09.2023 зазначено про передання права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6225644 на суму 11 845,35 грн. (а.с.100).
Назву ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінено на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Згідно з розрахунком заборгованості, за договором про надання споживчого кредиту від 29.12.2022 № 6225644 наданим ТОВ «Авентус Україна» за період з 29.12.2022 по 24.09.2023 заборгованість ОСОБА_1 склала 11 845,35 грн., із яких: 4 950 грн. - основний борг, 6 895,35 грн. - проценти за стандартною ставкою (а.с.39-50).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що долучений до матеріалів справи Витяг з реєстру боржників від 25.09.2023 належним чином не оформлений та не засвідчений, оскільки містить лише підпис та печатку ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», тобто однієї сторони укладеного договору факторингу, інформація про підписання вказаного реєстру за допомогою цифрових підписів також у вказаному документі відсутня. А відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Строни мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, за змістом ст. 1054 ЦК України кредитний договір є оплатним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
При цьому, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Надаючи правову оцінку Договору №6225644 про надання споживчого кредиту від 29 грудня 2022 року щодо його укладеності ОСОБА_1 суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, залишив поза увагою наступні фактичні обставини справи.
Умовами укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору №6225644 про надання споживчого кредиту від 29 грудня 2022 року було передбачено надання ОСОБА_1 споживчого кредиту в сумі 4940 грн. строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день.
Відповідно до п. 1.1 Договору, його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/ або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ ІТС товариства.
Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Перерахування грошових коштів відповідачу на картку № НОМЕР_1 здійснено ТОВ «Пейтек Україна» на підставі Договору про організацію переказу грошових коштів № 160222-1 від 16.02.2022 (а.с.77-80).
Разом з тим, установивши, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором за договором від 29.12.2022 № 6225644 та має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4950 грн., за відсотками користування кредитом 6895,35 грн., за відсотками за 91 календарний день 8964,41 грн., з урахуванням 3% річних, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про її відповідність умовам договору.
В оферті на укладання договору про надання кредиту № 6225644 від 29.12.2022 вказано, що цей кредит є споживчим. Паспорт споживчого кредиту, підписаний сторонами, також містить інформацію про те, що тип кредиту - споживчий кредит.
Відповідно до розрахунку заборгованості, віддповідачем будь-яких платежів за вищевказаним кредитним договором не здійснено (зворот а.с.51-53).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Авентус Україна» за період з 29.12.2022 по 24.09.2023 заборгованість ОСОБА_1 склала 11845,35 грн., яка складається з наступного: 4950 грн. - основний борг, 6895,35 грн. - проценти за стандартною ставкою (а.с.39-50).
Таким чином, апеляційний суд вважає встановленим, що Договір №6225644 про надання споживчого кредиту підписано саме відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а ТОВ «Авентус Україна» виконало умови Договору в частині перерахування останньому кредитних коштів.
За змістом ч. 13 ст. 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Також позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості (карта обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 за цим договором.
Так, умовами договору споживчого кредиту передбачено нарахування відсотків.
Відтак згідно наданого розрахунку, заборгованість за кредитним договором відповідача становить: 4950 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6895,35 грн - нараховані відсотки.
Відповідно до договору факторингу від 25.09.2023 між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) № 25.09/23-ф, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) , пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.81-97, 101-105).
Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював цей договір факторингу в частині переданої позивачу вимоги за договором №6225644 про надання споживчого кредиту від 29 грудня 2022 року з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов'язання у зв'язку з повним виконанням тощо.
Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (перейменовано на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») придбало право вимоги за цим договором до ОСОБА_1 .
Всі ці дані відображено у Картці обліку договору, що надана до позовної заяви та є належним та допустимим доказом у справі.
Крім того, як зазначено у позовній заяві ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 6225644 нарахування за відсотками за 91 календарний день - 8964,41 грн.; та інфляційні втрати та 3% річних за період з 25.09.2023 року по 24.12.2023 р. (91 календарний день) (а.с.51-53).
Свої вимоги про стягнення вказаної заборгованості за процентами ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» обґрунтувало умовами договору факторингу №25.09/23-Ф від 25 вересня 2023 року, укладеного з ТОВ «Авентус Україна», яким передбачено передання прав вимоги до боржників на підставі реєстру боржників, який формується згідно з додатком №1 до договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 25 вересня 2023 року до вказаного договору факторингу ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги до Трофимова за договором №6225644 від 29 грудня 2022 року в загальному розмірі 11 845,35 грн., з яких: 4950 грн. - заборгованість по кредиту, та 6895,35 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 100).
Така ж заборгованість була відображена і у картці обліку договору (розрахунку заборгованості) за підписом директора ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 39-50).
Умовами укладеного між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» договору факторингу укладеного не визначено передання майбутньої грошової вимоги за договором №6225644 від 29 грудня 2022 року. А тому ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» мало право на стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за процентами в розмірі 6895,35 грн., а всього, разом із заборгованістю по кредиту (4950 грн.) - 11 845,35 грн.
Таким чином наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 4950 грн заборгованості за тілом кредиту та 6895,35 грн відсотків за користування кредитом.
Отже, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що за договором факторингу позивач, відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами.
Крім того, позивачем також було заявлено вимогу в порядку частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК Україниоргану (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно достатті 625 Цивільного кодексу Україниза відповідною формулою. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Відповідно до ч.10 та ч.11ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченомурозділом VII цього Кодексу.
Таким чином, норма ч.10 та ч.11ст. 265 ЦПК Українипередбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3 % річних, відповідно достатті 625 ЦК України, що в розумінніЦивільного кодексу Україниє різним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд із урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Окрім того, відповідно до п.18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи наведене та те, що вказані кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 29.12.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час, колегія судлів вважає, що у задоволенні вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, слід відмовити.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, а саме 55,67 %, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (перейменовано на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1348,61 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2022,92 грн, а всього 3371, 53 грн.
Також апелянт просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 8 000,00 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
На підтвердження надання професійної правничої допомоги суду надано договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2023 року, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (перейменовано на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») та адвокатом Столітнім М.М. про те, що адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором (п.1.1.)(а.с.110-112).
Також, позивачем долучено АКТ №8959 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. згідно якого адвокат Столітній М.М. надав, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (перейменовано на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») прийняв правову допомогу, загальна сума вартісті склала 10 000 грн.
На підтвердження витрат, понесених в суді апеляційної інстанції позивач долучив договір про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М.В. про те, що адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором (п.1.1.) (а.с.203).
Згідно Звіту про надання правової допомоги від 17 жовтня 2025 року згідно Договору №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, адвокат Крюкова М.В. надала, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», прийнято наступну правову допомогу: правова експертиза документів та склоаддання апеляційної скарги у справі ОСОБА_1 , подання до суду апеляційної скарги, вартістю 8 000,00 грн. (т.2 а.с.62)
Крім того, згідно платіжної інструкції №8102 від 17 жовтня 2025 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило на рахунок адвоката Крюкової М.В. - 8 000,00 грн за написання та складання апеляційної скарги у справі 336/6150/25 (т.2 а.с.63).
За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У додатковій постанові від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов'язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України.
Клопотання та/або заперечення від ОСОБА_1 щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходило.
Отже, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за розгляд справи судом першої інстанції становить 5000 грн, а за розгляд справи судом апеляційної інстанції - 4 000 грн., а всього 9 000 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №6225644 про надання споживчого кредиту від 29 грудня 2022 року у розмірі 11 845,35 грн (одинадцять тисяч вісімсот сорок п'ять гривень 35 коп.), із яких: 4950 грн. - заборгованість по кредиту, та 6895,35 грн. - заборгованість за процентами, а також 3 371, 53 грн. (три тисячі триста сімдесят одна гривня 53 коп.) витрат зі сплати судового збору, та 9 000 гривень (дев'ять тисяч гривень) компенсації витрат на правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді М.С. Гончар
Е.А. Онищенко