Справа № 149/3361/25
Провадження № 33/801/1310/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю.
Доповідач: Оніщук В. В.
18 грудня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В. , за участі секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривні на користь держави.
У постанові суду зазначено, що 14 жовтня 2025 року о 11 год 16 хв по вул. Зої Космодем'янської, 37 в с. Війтівці, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме мотоблоком «Зубр 10», без н/з, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, просить постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зокрема, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази керування ним транспортним засобом.
Керований ним мотоблок не є транспортним засобом у розумінні чинного законодавства.
Із відеозаписів, наявних у матеріалах справи, не вбачається наявність зазначених у протоколі ознак алкогольного сп'яніння. Отже, поліцейським у порушення вимог чинного законодавство не було належним чином встановлено ознаки алкогольного сп'яніння.
У матеріалах справи наявне направлення на огляд водія, яке в подальшому ОСОБА_1 не було вручене та не було роз'яснено про можливість самостійно протягом двох годин звернутися в заклад охорони здоров'я для проходження відповідного огляду.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що поліцейським у порушення чинного законодавства не було роз'яснено процедуру проходження огляду на стан сп'яніння, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, можливість самостійно протягом двох годин звернутися в заклад охорони здоров'я для проходження огляду.
Протокол, наявний у матеріалах справи, взагалі не містить посилання на конкретну причину зупинки транспортного засобу, що, зокрема, може свідчити про незаконність дій поліцейських.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що про час, день та місце розгляду скаржник був повідомлений належним чином, оскільки повістки на його поштову адресу не надходили.
З огляду на його необізнаність про дату, час та місце проведення розгляду справи ОСОБА_1 був позбавлений можливості скористатися допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, чим було порушено його права.
Також скаржник просить суд поновити йому строк на подання апеляційної скарги.
В судовому засіданні захисник Замирайла С. М. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
У клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що йому не було відомо про винесення судом постанови. Її копію він отримав поштою 20 листопада 2025 року, після чого з метою отримання правничої допомоги звернувся до Північного МрЦ з надання БВПД. 03 грудня 2025 року адвоката Виноградського А. П. було призначено представляти інтереси ОСОБА_2 у цій справі.
За вказаних обставин апеляційний суд з метою недопущення порушення прав ОСОБА_1 вважає, що строк на подання апеляційної скарги можливо поновити.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп'яніння.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому згідно із вимогами пункту 11 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №482867, 14 жовтня 2025 року о 11 год 16 хв по вул. Зої Космодем'янської, 37 в с. Війтівці, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме мотоблоком «Зубр 10», без н/з, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у повному обсязі на місці зупинки т/з, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2).
Із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції слідує, що ОСОБА_1 направлявся на огляд до КР «Хмільницька ЦРЛ». У результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук (а. с. 3).
У письмових поясненнях, наданих працівникам поліції на місці події 14 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 зазначив: «Провину визнаю, зобов'язуюсь більш не повторювати» (а. с. 5).
До апеляційної скарги долучено також відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано як об 11 год 19 хв працівники поліції зупиняють мотоблок «Зубр», який рухається по проїзній частині під керуванням ОСОБА_1 , представляються, попереджають про відеофіксацію. Запитують куди вони їдуть, ОСОБА_1 відповідає, що їдуть додому.
Поліцейський запитує ОСОБА_1 чи він не вживав алкоголь, той відповідає, що випив пляшку пива. Зі змісту розмови зрозуміло, що вказаний мотоблок перед цим уже зупинявся працівниками поліції і присутнім там особам було рекомендовано не сідати більше за кермо.
Об 11 год 20 хв поліцейські пропонують пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки у зв'язку із виявленими ознаками. ОСОБА_1 відмовляється, оскільки він не власник мотоблоку. ОСОБА_1 та пасажир просять їх пожаліти та відпустити.
Об 11 год 23 хв поліцейський знову пропонує пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 не погоджується.
Об 11 гол 28 працівник поліції роз'яснює ОСОБА_1 його права, починає складати адміністративні матеріали. Після цього об 11 год 37 хв ознайомлює ОСОБА_1 зі складеним протоколом.
Отже, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються наявними у справі доказами.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксовано на відеозаписі.
Доводи скарги про те, що із відеозаписів, наявних у матеріалах справи, не вбачається наявність зазначених у протоколі ознак алкогольного сп'яніння, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки повноваженнями на виявлення відповідних ознак сп'яніння наділені поліцейські під час безпосереднього спілкування із водієм.
Також необґрунтованими є доводи скаржника про те, що поліцейськими не було роз'яснено процедуру проходження на стан сп'яніння, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, можливість самостійно протягом двох годин звернутися в заклад охорони здоров'я для проходження огляду, оскільки від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, а самостійне проходження огляду на стан сп'яніння після складення адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП не спростовує факту відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на законну вимогу поліцейського.
Також видача особі направлення на проходження огляду не передбачена чинними нормами Закону та Інструкції, тому доводи скарги у цій частині також суд відхиляє.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що мотоблок не є механічним транспортним засобом, а тому він не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, то дані твердження є безпідставними з огляду на таке.
Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Визначення терміну «транспортний засіб» наведено в п.1.10 Правил дорожнього руху України, згідно з яким транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Тобто, проаналізувавши дану норму Правил, можна дійти висновку, що у випадку, коли мотоблок служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, то в цьому випадку він є повноправним учасником дорожнього руху і вважається транспортним засобом, а тому особа, що керує таким транспортним засобом повинна нести відповідальність за керування ним у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише у разі присвоєння йому номерного знаку та за наявності посвідчення водія у особи, яка ним керує.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду, викладених в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду №278/3362/15-к від 01.03.18, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів.
Апеляційний суд зауважує на тому, що санкцією ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, та наголошує, що керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння має ознаки правопорушення підвищеного рівня суспільної небезпечності, оскільки несе загрозу як життю і здоров'ю самого водія, так і інших учасників дорожнього руху.
З огляду на викладене мотоблок, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху на проїжджій частині, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким в стані алкогольного сп'яніння та відмову від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції порушив його права, не повідомивши його про розгляд справи та розглянувши її за його відсутності. Втім вказані доводи не відповідають дійсності, адже на звороті а. с. 10 та на а. с. 11 знаходяться довідка про доставку смс (заява на а. с. 6) та поштове повідомлення про вручення йому повістки про виклик до суду.
За викладених обставин, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розглянутий судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, які у своїй сукупності і взаємозв'язку, є достатніми для прийняття рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02), де Суд наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов'язки, яких необхідно дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин.
З огляду на встановлене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Поновити ОСОБА_1 строку на подання апеляційної скарги на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук