Провадження № 2/679/882/2025
Справа № 679/1274/25
19 грудня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
судді Гавриленко О.М.,
секретар судового засідання Дмітрієва О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
за участю представників учасників справи:
представника позивача Оліферук Ж.А.,
представника відповідача Філатової А.В.,
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Оліферук Ж.А., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є її батьком, після досягнення повноліття вона переїхала проживати в США та з вересня 2024 року по даний час навчається в коледжі Raritan Valley Community - Громадський коледж долини Рарітан за програмою медичних наук, термін навчання до 17 травня 2026 року. Позивач у позовній заяві вказує, що в дійсності термін навчання становить три роки, проте навчальний заклад видає довідку лише на перед оплачений рік, та наступного року за умови успішної здачі іспитів та оплати вартості навчання видасть довідку про продовження навчання ще на рік. Навчання у закладі платне та становить 2568 доларів США на один семестр. Вона з матір'ю орендують житло в АДРЕСА_1 , яке вартує 800 доларів США щомісячно. У зв'язку з віддаленістю коледжу від місця проживання ( відстань 30 кілометрів) вона змушена була користуватися послугами таксі, вартість яких за два місяці становила 1400 доларів США, тому у листопаді 2024 року мати змушена була придбати автомобіль для неї для зручності і з ціллю економії. Проте в США обов'язкове щомісячне страхування транспортного засобу, яке становить 140 доларів США та витрати на пальне орієнтовно в місяць становлять 150 доларів США, що є також суттєвими фінансовими витратами для неї. Крім транспортних витрат та витрат на оренду житла позивач, у зв'язку з навчанням, має витрати на придбання підручників, які для прикладу становлять 211 доларів США. Харчування в місяць орієнтовно коштує 500 доларів США так як один похід за продуктами до магазину коштує від 30-60 доларів США.
Позивач у позові зауважує, що самостійних фінансових джерел для життя та навчання вона не має, тому окрім допомоги матері, на період навчання, потребує матеріальної допомоги відповідача - батька.
Звертає позивач у позові також увагу на те, що у зв'язку з навчанням можливість працевлаштуватись відсутня. Також у зв'язку з навчанням вона потребує постійного доступу до мережі Інтернет, коштів на офісний папір, послуги з друку екзаменаційних і практичних робіт, абонемент для відвідування бібліотеки, доступ до електронних книжок, тощо. Крім того, потребує витрат на організацію життя і побуту, дозвілля, засоби гігієни, лікування і таке інше, орієнтовно від 500 доларів США в місяць.
Відповідач ОСОБА_2 є здоровий і працездатний, має стабільний дохід так як офіційно працевлаштований у ВП Хмельницька АЕС, інших утриманців не має і тому має можливість сплачувати аліменти на період навчання. В добровільному порядку, на переконання позивача, відповідач матеріальної допомоги не надаватиме, оскільки між сторонами відсутнє довірливе спілкування та до повноліття сплачував аліменти на підставі рішення місцевого суду від 14.05.20212 у справі 2/2211/410/2012 .
Враховуючи вказане, позивач просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти на її користь в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до закінчення нею навчання - 17 травня 2026 року, але не більше як до досягнення нею 23 років, а також стягнути з відповідача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
11 листопада 2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що до повноліття він сплачував на дитину аліменти, проте на даний час вона поїхала навчатись до США і як йому відомо має власні доходи, зокрема стипендію та додаткову фінансову допомогу від уряду країни-перебування. Окрім того, йому відомо, що дочка у вільний від навчання час працює, що забезпечує їй додатковий дохід. Таким чином, вважає відповідач, що дочка має власний стабільний дохід, достатній для забезпечення основних потреб, що свідчить про відсутність підстав для стягнення додаткових аліментів у повному розмірі, заявленому позивачем. У відзиві позивач зазначає, що оплата за навчання відноситься до додаткових витрат та не відноситься до аліментів. Звернув увагу відповідач у відзиві і на те, що дочка до нього не зверталась за допомогою щодо оплати навчання. Таким чином відповідач вважає, що при встановлені потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен врахувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. На підставі наведеного відповідач у відзиві просив у позові ОСОБА_1 відмовити. Також у відзиві ОСОБА_2 у відповідності до ст. 93 ЦПК України поставив позивачу питання:1. «Чи перетинала позивач державний кордон України у період з 01 січня 2025 року по 24 вересня 2025 року?»; 2. «Чи отримує позивач стипендію у навчальному закладі, де навчається, якщо так, то з якого часу і у якому розмірі?»; 3.«Чи отримує позивач додаткову фінансову допомогу від фізичних чи юридичних осіб, державних або міжнародних програм, якщо так, то з якого часу і у якому розмірі?»; 4.«Чи працює позивач на умовах повної, часткової зайнятості та чи отримує від цього додатковий дохід, якщо так, то з якого часу і у якому розмірі?».
21 листопада 2025 року відповідач подав до суду додаткові пояснення до позову в яких зазначив, що довідки, які надала позивач щодо оплати за навчання, вартість підручників та інші квитанції стосуються періоду, коли їй ще не виповнилось вісімнадцять років, а тому вони не стосуються даного предмета спору, так як в той період вона отримувала аліменти, як неповнолітня дитина. Також відповідач звернув у поясненнях увагу на те, що надані докази позивачем на іноземній мові і їх переклад не здійснено у відповідності до вимог законодавства, окрім довідки про навчання. Тому, на переконання відповідача, такі докази є недопустимими та неналежними.
21 листопада 2025 року позивач подав до суду клопотання про письмове опитування позивача в якому просив суд зобов'язати позивача надати письмові пояснення по суті справи у порядку ст. 93 ЦПК України. В клопотанні відповідач поставив позивачу питання аналогічні, які ним ставились у відзиві на позовну заяву.
09 грудня 2025 року позивач надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, в ній же зазначила, що позов підтримує повністю.
09 грудня 2025 року позивач надіслала до суду заяву свідка в якій на перше питання відповіла, що не перетинала державний кордон України у період з 01 січня 2025 року по 24 вересня 2025 року; на друге питання відповіла, що стипендії не отримувала; на третє питання позивач відповіла, що не отримує жодної допомоги від фізичних та юридичних осіб, державних або міжнародних програм; на четверте питання відповіла, що раніше на канікулах працювала, але під час навчання не працює.
17 грудня 2025 року відповідач подав додаткові пояснення до позовної заяви в яких зазначив, що зі свідчень позивача йому стало відомо, що матір не надає їй допомогу, проте такий обов'язок лежить на обох батьках. Зазначив відповідач, що необхідність стягнення аліментів у заявленому позивачем розмірі нічим не обґрунтована, відсутній розрахунок необхідних аліментів та витрат, які несе дитина у зв'язку з навчанням. Окремо відповідач зазначив, що витрати на оплату навчання є додатковими витратами і не відносяться до аліментів. Відповідач вважає, що оскільки батьки в рівній мірі повинні допомагати своїй дитині, тому він вважає, що 1/8 - це достатній розмір аліментів, який з нього може бути стягнутий.
Позивач у судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи наявна її заява від 09 грудня 2025 року про розгляд справи без її участі. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач та його представник позов визнали частково, а саме відповідач згоден сплачувати на користь позивача аліменти у розмірі 1/8 від усіх його доходів, обґрунтування такої позиції зазначені в додаткових поясненнях до позовної заяві від 17 грудня 2025 року. При визначенні розміру аліментів відповідач просив врахувати те, що він неодружений, інших дітей не має, проте періодично проходить лікування і матеріально допомагає своїм непрацездатним батькам. Додатково представник відповідача зазначила, що з огляду на розмір доходу відповідача у разі стягнення з нього аліментів у розмірі 1/8, то позивач щомісяця отримуватиме приблизно 11000,00 грн, що є достатнім для задоволення її потреб, як студентки.Крім того представник відповідача вказала, що вважає витрати на оплату навчання та супутні витрати, що стосуються навчання додатковими витратами, які не повинні враховуватись при визначенні розміру аліментів.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15 вересня 2025 року вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановленоздійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Нетішинського міського суд Хмельницької області від 08 жовтня 2025 року вказану вище позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Нетішинського міського суд Хмельницької області від 20 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про продовження процесуального строку для подання заяви про усунення недоліків. На ухвалу від 20 жовтня 2025 рокупредставником позивача 29 жовтня 2025 року надано до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Нетішинського міського суд Хмельницької області від 11 листопада 2025 року зобов'язано позивача надати письмові пояснення по суті справи у порядку ст. 93 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_2 , є батьком ОСОБА_1 , що стверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.4).
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 травня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від його доходу щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 квітня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).
ОСОБА_1 навчається у Громадському коледжі долини Рарітан за програмою медичних наук, термін навчання до 17 травня 2026 року (а.с.73, 74).
Відповідно до довідки № 905 від 13 листопада 2025 року відповідач працює у філії «ВП «Хмельницька АЕС «НАЕК «Енергоатом» на посаді старшого оператора реакторного відділення РЦ, йому нарахована заробітна плата за останні 6 місяців в сумі 517788,93 грн (а.с.116).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання, які регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі СК України), зокрема главами 15 та 16.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати, що визначено ст. 198 СК України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу (ч. 1 ст. 200 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
В той же час при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом установлено, що позивач досягла 18 років, є студенткою коледжу Громадського коледжу долини Рарітан за програмою медичних наук, у зв'язку з чим позбавлена можливості працювати.
Отже, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивач, потребує матеріальної допомоги відповідача.
Разом з цим, суд не встановив обставин, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача надавати матеріальну допомогу дочці на час її навчання.
Відповідач працює у філії «ВП «Хмельницька АЕС «НАЕК «Енергоатом» на посаді старшого оператора реакторного відділення РЦ, нарахована йому заробітна плата за останні 6 місяців складає 517788,93 грн, що підтверджено довідкою № 905 від 13 листопада 2025 року.
Пояснення відповідача про те, що у нього є необхідність у наданні матеріальної допомоги своїм непрацездатним батькам та періодичного лікування, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Водночас обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на своє утримання, у розмірі 1/4 частини доходів відповідача, позивач посилалася на те, що вона має витрати на оренду житла, на доїзди до місця навчання, на підручники та інші приладдя необхідні для навчання. Витрати на її навчання є значними, і через скрутне матеріальне становище вона не має можливості самостійно нести всі витрати, а відповідач, який працює, іншої матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, та за станом здоров'я має можливість сплачувати аліменти.
Разом з цим позивач не довела, що має потребу у стягненні з відповідача аліментів у розмірі 1/4, оскільки не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх витрат на навчання, на потреби, які пов'язані з навчанням, та на свої життєві потреби.
Надані позивачем договір оренди житла від 01 серпня 2024 року, рахунки студента за осінь 2024 року та весну 2025 року, замовлення №112-1965300-1477824 від 16 квітня 2025 року, замовлення посібників №112-1965300-1477824 від 16 квітня 2025 року, чеки на продукти (а.с.11,12,14,15,19-21,64-68) на підтвердження своїх вимог, суд визнає недопустимими доказами, оскільки такі складені англійською мовою, їх переклад не засвідчений у відповідності до вимог законодавства, зокрема вони не містять засвідчень нотаріуса про справжність підпису перекладача. Інших доказів на підтвердження своїх витрат як на навчання так і на проживання, зокрема договір оренди на який позивач посилається у позові, наявність транспортного засобу, з яким, як вона зазначає, пов'язані певні її витрати позивач не надала. В зв'язку з чим суд погоджується з доводами сторони відповідача з даного приводу.
Крім того, позивач не вказала у позові про те, чи матеріально допомагає їй мати, оскільки, як зазначалось вище, обов'язок допомагати дитині в період навчання, якщо дитина має в цьому потребу, покладається в рівній мірі на обох батьків.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача, яка продовжує навчання аліменти у розмірі 1/6 усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно починаючи з 08 вересня 2025 року до закінчення навчання 17 травня 2025 року, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, який працює, відсутність у нього на утриманні інших осіб, а отже він спроможний та зобов'язаний надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, яка продовжує навчання.
Крім того суд не приймає до уваги доводи відповідача, що дочка має самостійний дохід, а тому не потребує його матеріальної допомоги, оскільки такі не підтверджено жодними доказами. При цьому суд враховує надані, в порядку ст. 93 ЦПК України, пояснення позивача які є доказом у справі, про те, що вона не має самостійного доходу.
Суд вважає, що визначений судом до стягнення розмір аліментів буде справедливим, співмірним, реальним, достатнім і відповідатиме потребам позивача та рівню платоспроможності самого відповідача. При цьому суд враховує, що розмір визначених судом аліментів в грошовому виразі буде значний, зважаючи на розмір доходу відповідача.
Щодо тверджень відповідача, про те що витрати на оплату навчання є додатковими витратами і не відносяться до аліментів, то суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які утримуються одним з батьків на утримання дитини.
Разом з тим, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу, стаття 198 СК України.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на неповнолітню дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Положення ст.199 СК України не передбачають можливість стягнення з одного з батьків на користь іншого додаткових витрат на утримання повнолітньої дочки або сина, яка продовжує навчання.
Оскільки у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України(додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).
Разом з тим стаття 199 СК України передбачає лише право на стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, а не додаткових витрат на повнолітню дитину, яка навчається. А витрати на навчання дитини, яка досягла повноліття та продовжує навчання не є додатковими витратами на дитину в розумінні закону.
Так позивач звертається до суду в порядку ст. 199 СК України, а не ст. 185 СК України, остання продовжує навчатись будучи вже повнолітньою, отже позовні вимоги стосуються саме аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а не додаткових витрат на дитину.
При вирішенні даного спору суд застосовує норми права, які містяться в ст.ст. 182, 198-201 СК України, та на окремі з яких вірно посилається позивач у поданому позові.
Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне проводити стягнення аліментів з відповідача на користь позивача у визначеному судом розмірі з 08 вересня 2025 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Розподіл судових витрат
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України та зважаючи на те, що позивач при зверненні до суду з даним позовом була звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позов задоволено частково (66,7%), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 807,87 грн (1211,20х66,7%).
Окрім того, в межах цієї справи позивач отримала правову допомогу адвоката Оліферук Ж.А. на загальну суму 4000,00 грн, що підтверджуються доданими до позовної заяви копією договору про надання правничої допомоги №06/06-1від 06 червня 2025 року, прибутковий касовий ордер №00025/06.06.3 від 06 червня 2025 року, які суд вважає належними та допустимими доказами.
Також суд враховує, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Виходячи з предмету спору, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, відсутності заперечень відповідача щодо співмірності витрат позивача на правову допомогу, у зв'язку з задоволенням позову частково, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2668,00 грн (4000х66,7%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 08 вересня 2025 року до закінчення навчання 17 травня 2026 року, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 807 гривень 87 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2668 гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року.
Суддя О.М.Гавриленко