Справа № 211/13680/25
Провадження № 1-кп/211/2101/25
18 грудня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу кримінальне провадження №12025041720001040 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженець м.Кривий Ріг, з середньою-спеціальною освітою, неодружений, на утриманні двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець військової служби військової частин НОМЕР_1 , обіймав посаду стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону, солдат, зареєстрований та фактично проживає: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 04.06.2025 року Заводським районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.5 ст.407 КК України,
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, дія якого неодноразово послідовно безперервно продовжувалась та діяв на час вчинення вказаного нижче діяння.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2024 № 350 солдат ОСОБА_5 призначений на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону та приступив до виконання службових обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
При цьому, солдат ОСОБА_5 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , будучи виведеним у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, у порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 7 ст. 11, ст. 16, абзаців 5, 8, 9 ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, та абзаців 2 та 6 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, 04.06.2025 був відсутній під час перевірки особового складу пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 , тобто самовільно залишив місце служби, командуванню про причини свого вибуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього та усвідомлюючи протиправність своїх дій, та був відсутнім на військовій службі до 24.11.2025, тобто до тих пір, поки був викритий працівниками ВП №1 Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області, розташованого по вул. Леоніда Бородича, буд. 5, Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, тим самим перестав вчиняти кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин).
Крім того, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Проте військовослужбовець ОСОБА_5 , всупереч вищезазначеним нормам законодавства, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
29.09.2025 о 23:20 год. ОСОБА_5 перебував на зупинці громадського транспорту «Друга міська дитяча лікарня», що по вул. Соборності в м. Кривому Розі, де в той же час знаходився потерпілий ОСОБА_4 , з яким у ОСОБА_5 в ході розмови виник конфлікт. Надалі, ОСОБА_5 побачив в руках у потерпілого приналежний останньому мобільний телефон, який ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_5 поклав в свою сумку чорного кольору, та скориставшись тим, що потерпілий перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, в умовах воєнного стану, запровадженого на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 (зі змінами), переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, скориставшись відсутністю уваги та контролю зі сторони потерпілого та можливих свідків, таким чином впевнившись, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, із сумки, що знаходилась на потерпілому ОСОБА_4 , викрав належний останньому мобільний телефон «iPhone 16» чорного кольору (Black), об'ємом пам'яті 128 GB, Serial No. FGF4D9W6K0, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , вартість якого, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/39258-ТВ від 09.10.2025, становить 36 166, 67 гривень.
Після чого, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_5 покинув місце скоєння кримінального правопорушення, обернувши його на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 36 166, 67 грн.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину визнав повністю, та пояснив, що він є військовослужбовцем, 04.06.2025 року самовільно залишив військову частину, та був викритий працівниками поліції 24.11.2025 року. Крім того, 29.09.2025 року приблизно об 23.20 годині, він перебував на зупинці по вул.. Соборності, де також підійшов на зупинку потерпілий ОСОБА_4 , з яким у нього виник конфлікт. Потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння. Вони побились, а потім, коли потерпілий не бачив, він витяг з його сумки мобільний телефон. В скоєному розкаюється, просить суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 29.09.2025 року після 23 години, він перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння повертався додому, де на зупинці виник конфлікт з обвинуваченим, а пізніше, коли обвинувачений вже пішов, він виявив, що його мобільний телефон зник, наступного дня він звернувся з заявою до поліції. Просить призначити обвинуваченому покарання на розсуду суду.
Суд, враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у повному обсязі, щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та вказані обставини ніким не оспорюються, а його свідчення дають достатні підстави не сумніватися у добровільності його позиції, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, вважає необхідним визнати недоцільним дослідження доказів, що маються у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням письмових доказів та документів, що характеризують його особу, стосуються судових витрат, речових докаазів, судові експертизи.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407; в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд виходить із положень ст.65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який повністю визнав себе винним та щиро покаявся в скоєному, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря психіатра не знаходиться, до лікаря нарколога звертався за допомогою з 26.04.2019 року по теперішній час, з приводу вживання психостимуляторів зі шкідливими наслідками, позитивно характеризується за місцем проживання, не одружений, на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей.
Обвинувачений ОСОБА_5 по відношенню до інкримінованих йому кримінальних правопорушень підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України та є осудним.
Обставиною, що пом'якшує покарання у відповідності до ст.. 66 КК України є щире каяття. Обставиною, передбаченою ст. 67 КК України, що обтяжує покарання є рецидив злочинів.
З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, так як його виправлення не можливо без ізоляції від суспільства. Таке покарання на думку суду є справедливим, та у розумінні ст.50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 04.06.2025 року, яким призначено покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень, виконувати самостійно.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст..100 КПК України. Судові витрати підлягають стягненню згідно ст..124 КПК України. Запобіжний захід вважати продовженим до набрання вироком законної сили. Цивільні позови не заявлені.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання:
За ч.4 ст.185 КК України- 5 (п'ять) років позбавлення волі;
За ч.5 ст.407 КК України - 5 (п'ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання 5 (п'ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання, а саме з 24 листопада 2025 року.
Запобіжний захід, тримання під вартою, вважати продовженим до набрання вироком законної сили.
Вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 04.06.2025 року, яким призначено покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень, виконувати самостійно.
Речові докази - заводську картонну коробку від мобільного телефону «iPhone 16» чорного кольору (Black), об'ємом пам'яті 128 GB, Serial No. FGF4D9W6K0, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , та мобільний телефон «iPhone 16» чорного кольору (Black), об'ємом пам'яті 128 GB, Serial No. FGF4D9W6K0, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 у силі кованому чохлі темно сірого кольору, повернути власнику ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи 1 782, 80 гривень.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку.
Суддя: ОСОБА_1