Справа № 211/5626/19
Провадження № 2/211/14/25
Іменем України
17 грудня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ткаченко С.В.
при секретарі Бірж Д.В..
за відсутності: сторін по справі
розглянувши в м. Кривому Розі заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», ДП «Кривбасстандартметрологія» про захист прав споживачів,-
На розгляді у Довгинцівському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (головуюча суддя Ткаченко С.В. ) перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», ДП «Кривбасстандартметрологія» про захист прав споживачів.
12.12.2025 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід судді у справі Ткаченко С.В. В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що дії судді у нього викликають сумніви у її неупередженості та об'єктивності щодо розгляду даної справи, оскільки суддею системно не розглядаються його клопотання в установлені законом строки. Суддею безпідставно було відмовлено у витребуванні доказів, необхідних для встановлення істини. Крім того, суддею не було проведено повноцінного підготовчого засідання та було здійснено незаконний перехід до розгляду справи по суті. Також суддею до участі у справі, було допущено ОСОБА_2 , яка не мала жодних повноважень та не надала їх суду, не значиться в Єдиному реєстрі адвокатів. Суддею Масальській Ю.О. було надано доступ до матеріалів справи та його персональних даних. Також суддею було самовільно змінено статус ДП «Кривбасстандартметрологія» з відповідача на третю особу. Суддею не було враховано, що він є соціально вразливою стороною , не забезпечено умов для реалізації його прав, як позивача, створено односторонню перевагу відповідачам, проігноровано вимоги ЄСПЛ про позитивний обов'язок суду забезпечити реальний доступ до правосуддя. Суддею було допущено існування щодо нього декількох паралельних проваджень з одного й того самого предмета та підстав позову, та не було вжито дій для припинення дублюючих цивільних справ, не реагувала на відкриття іншими суддями паралельних наказних проваджень. Суддею на його клопотання не було вжито заходів для поновлення процесуального стану справи, не повернула її до первинного процесуального положення, що створило протиправну ситуацію множинності судових рішень щодо одного спору та сприяло незаконному стягненню з нього коштів. Окремою істотною підставою для оцінки неправомірної діяльності судді є повна бездіяльність щодо забезпечення його захисту від протиправних вимагань та психологічного тиску з боку колекторських структур, які, діючи поза межами закону здійснювали щодо нього систематичні вимоги сплати коштів. Також вказує на допущення суддею бездіяльності, що полягали у не реагуванні на факти його фізичного не допуску до суду.
Вивчивши заяву про відвід судді, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Крім цього, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Однак, згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з частиною 7 статті 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року 2 Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Так, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. При вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді ( п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ( п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
Європейський суд з прав людини у справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності має визначатися для дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості» є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, згідно з коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 №1, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Отже як наголошує практика Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений. Право сторін на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.
Розглянувши заяву про відвід судді, суд зауважує, що у головуючого судді відсутні будь - які упередження по відношенню до сторін та не має будь-якого негативного ставлення до сторони позивача, заява про відвід будь-яких об'єктивних доказів наявності саме упередженості судді, тобто наявності з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості - заявником не наведено, а його доводи про порушення норм цивільно-процесуального законодавства ґрунтуються на власному тлумаченні вказаних норм. Щодо відмови у витребуванні доказів , то слід зазначити що згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Щодо його не допуску до суду та не реагування на це судді , то Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться під охороною територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, яка має свої повноваження та обов'язки, при цьому не є підзвітною суду, тобто має свою підзвітність іншим органам та своє керівництво. Разом з тим суддя не має повноважень впливати на діяльністю співробітників територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, в тому числі щодо пропуску осіб до приміщення суду. З даного питання, головою суду Ніколенко Д.І. Гулю А.Б. надавалась належна відповідь.
Однак враховуючи наполегливість заявника у питанні відводу, з метою уникнення щонайменших сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді та з метою забезпечення ефективності розгляду даної справи в подальшому, забезпечення впевненості учасників справи в тому, що справа буде розглянута безстороннім, неупередженим та об'єктивним судом, суд вважає за доцільне відвід задовольнити, а справу передати до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.36,40 ЦПК України, суд, -
Заяву про відвід головуючого судді Ткаченко С.В. - задовольнити.
Передати цивільну справу № 211/5626/19 (провадження № 2/211/14/25), за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», ДП «Кривбасстандартметрологія» про захист прав споживачів, для повторного розподілу між суддями Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областів порядку, передбаченому ч.3 ст.14, ст.31 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С. В. Ткаченко