Вирок від 19.12.2025 по справі 199/625/25

Справа № 199/625/25

(1-кп/199/507/25)

ВИРОК

іменем України

19 грудня 2025 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

обвинуваченої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро кримінальне провадження №12024041030001675,внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.05.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Серебрянка, Артемівського району, Донецької області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, одруженого, на утриманні маючого двох малолітніх доньок ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

та

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки міста Дніпропетровська, громадянки України, тимчасово не працюючої, заміжньої, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей немає, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , не судимої,

кожного з них, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, яке Суд вважає доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

1.1 Суд вважає доведеним, що 10 травня 2024 року близько 19 години 00 хвилин водій ОСОБА_10 керуючи технічно справним автомобілем «Renault laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_13 , рухався по вулиці Гуртовій, з боку вул. Казахстанської в напрямку вул. Моторноїв Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра.

Під час руху ОСОБА_10 , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, на перехресті вул. Гуртової з вул. Віктора Сулими (Мінусинська) у м. Дніпрі, здійснював обгін автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 , яка рухалась попереду в попутному напрямку, та на вищевказаному перехресті виконувала маневр повороту ліворуч з вул. Гуртової на вул. Віктора Сулими (Мінусинську), внаслідок чого відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів. Внаслідок зіткнення автомобіль «Renault laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 у некерованому стані виїхав за межі проїзної частини ліворуч, за напрямком свого руху, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_14 , яка рухалась по узбіччю.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_14 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: травми лівої нижньої кінцівки, відкритого перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків та масивною забійно-рваною раною по зовнішній поверхні лівого стегна, закритого багатоуламкового втисненого перелому міжвиросткового піднесення та зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, косого перелому лівої малогомілкової кістки у верхній третині та підшкірної гематоми зовнішньої поверхні лівої гомілки у верхній третині, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п. 2.1.3-л,о, «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_10 , керуючи автомобілем марки «Renault laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 14.6 а) Правил дорожнього руху України, який свідчить:

п. 14.6 «Обгін заборонено:а) на перехресті», невиконання якого, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

1.2. Суд вважає доведеним, що 10 травня 2024 року близько 19 години 00 хвилин водій ОСОБА_9 , керуючи власним, технічно справним автомобілем «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухалась по вулиці Гуртовій, з боку вул. Казахстанської в напрямку вул. Моторної Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра.

Під час руху ОСОБА_9 , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували її порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, на перехресті вул. Гуртової з вул. Віктора Сулими (Мінусинська), у м. Дніпрі перед зміною напрямку руху ліворуч, з вулиці Гуртової на вулицю Віктора Сулими (Мінусинську), не переконалась, що це буде безпечним і тим самим, створила небезпеку для руху автомобіля «Renault laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався в попутному напрямку по вул. Гуртовій та почав виконувати маневр обгону автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів. Внаслідок зіткнення автомобіль «Renault laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 у некерованому стані виїхав за межі проїзної частини ліворуч, за напрямком свого руху, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_14 , яка рухалась по узбіччю.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 , порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, який свідчить:

п. 10.1.: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», невиконання якого, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

2. Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_15 підтримав обвинувачення, висунуте ОСОБА_10 , ОСОБА_9 .

Вважає, що винуватість обвинувачених в інкримінованому злочині найшла своє повне підтвердження під час судового розгляду, адже, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів з числа передбачених ст. 84 КПК, слідує, що ОСОБА_10 , ОСОБА_9 винні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України.

Просив Суд визнати винуватими обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , кожного з них, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити, кожному з них, покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, звільнити кожного з них від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк..

3. Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_10 винуватим себе у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро каявся. Показав суду, що він їхав на автомобілі, який належить дружині. В результаті зіткнення сталось ДТП, в результаті чого його автомобіль наїхав на постраждалу. Відповідно до заявленого цивільного позову, все відшкодував. Обставини дорожньо-транспортної пригоди, викладені в обвинувальному акті підтверджує та не заперечує. Погоджується з тим, що порушив 14.6.а ПДР України, так як зробив обгін на перехресті. Відчуває провину, жаліє про скоєне.

Обвинувачена ОСОБА_9 винуватою себе у скоєнні кримінального правопорушення визнала повністю, щиро каялась. Показала суду, що вона Їхала до дому на автомобілі, повертала до себе на вулицю, і під час здійснення маневру, відчула удар і сталось ДТП. Визнає, що порушила правила дорожнього руху - п. 10.1 ПДР України.

Захисник ОСОБА_5 просив не позбавляти ОСОБА_9 волі, та прохав суд застосувати с. 75 КК з мінімальним терміном та не позбавляти водійських прав.

Захисник ОСОБА_16 просила суд застосувати відносно ОСОБА_10 ст. 75 КК з іспитовим строком 1 рік та не позбавляти права керування транспортними засобами.

4. Обставини, які суд вважає доведеними під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 337, п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 368 КПК України, здійснивши судовий розгляд стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, дослідивши під час судового розгляду всі докази, надані сторонами кримінального провадження, Суд вважає, що мало місце діяння, у вчинені якого обвинувачуються ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , це діяння в дії кожного обвинуваченого містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та ОСОБА_10 , ОСОБА_9 винні у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що підтверджується доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими Судом та дослідженими під час судового розгляду.

5. Докази на підтвердження обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_10 , ОСОБА_9

5.1 Судом у відкритому судовому засіданні заслухані показання потерпілої.

У відкритому судовому засіданні Судом були досліджені подані сторонами докази.

Під час дослідження доказів сторони скористалися наданими їм процесуальними правами надавати Суду усні та письмові пояснення та заперечення.

Під час дослідження доказів Суд дійшов висновку, що спосіб отримання стороною обвинувачення доказів, визнаних Судом належними і допустимими, був справедливим, а процес дослідження доказів під час судового провадження забезпечував право обвинуваченого на захист.

Викладаючи цей розділ вироку Суд зазначає, що КПК не передбачає обов'язку Суду дослівно викладати у ньому показання потерпілого, свідків. Таке джерело доказів Суд відображає в тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 754/10882/17).

Потерпіла ОСОБА_14 показала суду, що до подій, які стались ні Буніну, ні Попова не знала. Тілесні ушкодження отримала, коли йшла з вулиці Гуртової на вулицю Віктора Сулими, в цей час повертала машина на вулицю, і по Гуртовій на великій швидкості їхала машина, був стук і вона підлетіла у повітря. Викликали швидку, ОСОБА_17 надавала першу допомогу. В лікарні провела два с половиною місці. Всі збитки відшкодовані повністю.

В подальшому потерпіла ОСОБА_14 неодноразово зверталася з заявами про проведення судові засідання без її участі але за участі представника - адвоката ОСОБА_4 .

5.2. Винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення підтверджуються наступними доказами:

- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.05.2024, відповідно до якого, 10.05.2024 року о 19:00 в м. Дніпро водій ОСОБА_18 , 1987 р.н., керуючи автомобілем «Renault laguna» р/н НОМЕР_4 , по вул. Гуртова в районі перехрестя з вул. Мінусинська здійснив зіткнення з автомобілем «» р/н НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_19 , 1976 р.н. яка рухалася попереду в попутному напрямку, після зіткнення автомобіль «Renault laguna» р/н НОМЕР_1 продовжив рух у некоректному стані та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_14 , 1959 р.н., яка рухалася ліворуч по узбіччю, в подальшому автомобіль «Renault laguna» р/н НОМЕР_1 здійснив наїзд на електроопору. У наслідок ДТП пішохід отримав тілесні ушкодження: перелом стегна (том №1 стор. 1);

- протоколом огляду місця ДТП, схемою і фототаблицею від 10.05.2024, згідно яких місце ДТП сталося за адресою: місто Дніпро, перехрестя вул. Гуртова та вул. Мінусинська, вид події - зіткнення транспортних засобів, наїзд на пішохода; місце дорожньо-транспортної пригоди - місто Дніпро, перехрестя вул. Гуртова та вул. Мінусинська; вид та стан покриття - асфальтобетон, сухе чисте; дорожня розмітка - відсутні; дорожнє покриття загальною шириною 6 м., призначено для руху в двох напрямках; спосіб регулювання руху на цій ділянці - не регулюється; встановлені дорожні знаки - відсутні; умови освітленості - світла пора доби; об'єкти, що обмежують оглядовість - не встановлено; наявність слідів, що свідчать про переміщення об'єктів на місці пригоди після ДТП до початку огляду - не встановлено; локалізація пошкоджень транспортних засобів: «Renault laguna» державний номерний знак НОМЕР_1 - пошкодження повністю локалізовано у передній бампер, капот, праве відсутнє крило; «Renault megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 - пошкодження повністю локалізовано у переднє ліве колесо, передній бампер, праве переднє крило, ліві передні двері; завантаженість транспортних засобів - без вантажу; гальмівні системи, рульове керування, колеса і шини, сигнал, склоочисники, склоомивачі, дзеркала заднього вигляду, наявність на склі предметів або покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують його прозорість - в нормі; сліди шин - відсутні (том №1 стор. 8-14);

- страховим полісом про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218893133, оформлений на транспортний засіб Renault Laguna з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_10 (том №1 стор. 20);

- довідкою з клінічної лікарні №6 від 10.05.2024 року,хвора була доставлена до МКЛ №6 у супроводі ШМД, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , м.Дніпро, вул. Мінусинська 241, отримані травми: перелом стегна (том №1 стор. 23);

- висновком КП «ДБКЛПД» ДОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.05.2024 року,у якому йдеться про те що, ознак сп'яніння не виявлено відносно ОСОБА_10 (том №1 стор. 24);

- висновком КП «ДБКЛПД» ДОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.05.2024 року, у якому йдеться про те що,ознак сп'яніння не виявлено відносно ОСОБА_9 (том № 1 стор. 25);

- постановою про визнання речових доказів від 11.05.2024 року, з якої слідує визнати по кримінальному провадженню №12024041030001675 речовим доказом автомобіль «Renault laguna» р/н НОМЕР_1 . Залучити до кримінального провадження №12024041030001675 в якості речового доказу автомобіль «Renault laguna» р/н НОМЕР_1 . Речовий доказ автомобіль «Renault laguna» р/н НОМЕР_1 залишити на зберіганні на території спеціального майданчику ГУНП в Дніпропетровській області для тимчасового тримання транспортних засобів, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Передова, 427 (том №1 стор. 30);

- постановою про визнання речових доказів від 11.05.2024 року, з якої слідує визнати по кримінальному провадженню №12024041030001675 речовим доказом автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 . Залучити до кримінального провадження №12024041030001675 в якості речового доказу автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 . Речовий доказ автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 залишити на зберіганні на території спеціального майданчику ГУНП в Дніпропетровській області для тимчасового тримання транспортних засобів, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Передова, 427 (том №1 стор. 31);

- розпискою від 02.10.2024 року, згідно якої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала на зберігання автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 та зобов'язана зберігати у такому вигляді, як отримала, та не проводити ремонтно-відновлювальні роботи, а також відчужувати без дозволу органів слідства.(том №1 стор. 39);

- відповіддю на запит від комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради від 15.05.2024р. у якій йдеться про виклик з приводу дорожньо-транспортної пригоди на адресу: Дніпровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, вул. Китайгородська (перехрестя з вул. Гуртова, поруч магазин «Продукти») до громадянки ОСОБА_14 , 65 років був здійснений 10.05.2024р. о 18:41 з номера телефону: НОМЕР_6 (на підставі вхідного телефонного дзвінка: НОМЕР_7 ), заявник - оператор «102» Кошарна (том №1 стор. 42);

- характеристикою від ТОВ «МК М'ЯСНИЙ» від 13.05.2024р. згідно якої зазначається, що, ОСОБА_9 працює у ТОВ «МК М'ЯСНИЙ» на посаді адміністратора відділу збуту з 17.09.209 згідно наказу про прийняття №1123 від 16.09.2019 року по теперішній час. За період роботи на посаді адміністратора проявила себе, як кваліфікований, відповідальний і вимогливий працівник. Завжди враховує в роботі пропозиції колег. ОСОБА_20 доброзичлива, комунікабельна, має високий культурний рівень, користується повагою в колективі. Дисциплінарних попереджень на адресу ОСОБА_9 не зафіксовано (том №1 стор. 58);

- довідкою КП «ДБКЛПД» ДОР від 17.12.2024р., згідно якої зазначається, що, ОСОБА_9 не перебуває (перебувала) на лікуванні у лікаря нарколога (том №1 стор. 59);

- Довідкою КП «ДБКЛПД» ДОР від 17.12.2024р. згідно якої зазначається, що, ОСОБА_9 , в КП «ДБКЛПД» ДОР не знаходиться і раніше за архівною документацією не значиться. Диспансерний нагляд за хворим з психічними розладами проводиться за їх місцем мешкання (том №1 стор. 60);

- Довідкою КП «ДБКЛПД» ДОР від 15.07.2024р. згідно якої зазначається, що, ОСОБА_9 , в КП «ДБКЛПД» ДОР не знаходиться і раніше за архівною документацією не значиться. В реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями не значиться (том №1, стор. 81);

- Довідкою КП «ДБКЛПД» ДОР від 13.05.2024р. згідно якої зазначається, що, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не знаходиться і раніше за архівною документацією не значиться. В реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями не значиться (том №1, стор. 83);

- Довідкою КП «ДБКЛПД» ДОР від 13.05.2024р. згідно якої зазначається, що, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в КП «ДБКЛПД» ДОР не знаходиться і раніше за архівною документацією не значиться. Диспансерний нагляд за хворим з психічними розладами проводиться за їх місцем мешкання (том №1, стор. 84);

- Довідкою КП «ДБКЛПД» ДОР від 17.12.2024р. згідно якої зазначається, що, ОСОБА_10 не перебуває (перебувала) на лікуванні у лікаря нарколога (том №1, стор. 85);

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 15.05.2024 року, згідно якого встановлено, 15.05.2024 року о 18 год. 00 хв. на ділянці місцевості м.Дніпро, перехрестя вул. Гуртова та вул. Мінусинська зібралися слідчий, свідок ОСОБА_10 , адвокат та поняті. Свідку ОСОБА_10 було запропоновано розповісти про обставини ДТП за його участі. На що він погодився та вказав, що 10.05.2024 року, приблизно о 18 год. 30 хв. він рухався по вул. Гуртова від вул. Передова в напрямку вул. Моторна на автомобілі «Рено лагуна» р/н НОМЕР_1 . Попереду рухався автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 у попутному напрямку. Під час руху він почав виконувати маневр обгону ліворуч. Під час здійснення ним маневру обгону ліворуч, автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 почав виконувати маневр повороту ліворуч на вул. Мінусинська (був увімкнутий сигнал повороту або ні, він не пам'ятає). Так як автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 почав виконувати маневр повороту ліворуч, він не встиг зреагувати та сталося зіткнення передньою правою частиною автомобіля «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 та лівою бічною частиною автомобіля «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 .

Після зіткнення автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 виїхав за межі проїзної частини ліворуч у некерованому стані та скоїв наїзд на пішохода який перебував на узбіччі.

Швидкість руху автомобіля яким він керував, а сам «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 - приблизно 50 км/год.

Швидкість руху автомобіля «Рено меган» р/н НОМЕР_3 до виконання маневру повороту - приблизно 30 км/год.

Свідку ОСОБА_10 було запропоновано вказати як рухався автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 відносно меж проїзної частини до моменту зіткнення. На що він погодився та вказав, що автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 рухався на відстані 3,5м до правого краю проїзної частини вул. Гуртова.

Свідку ОСОБА_10 було запропоновано вказати як рухався автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 відносно меж проїзної частини до моменту зіткнення. На що він погодився та вказав, що автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 рухався на відстані 0,7м від правого краю проїзної частини вул. Гуртова.

Свідку ОСОБА_10 було запропоновано вказати місце зіткнення транспортних засобів відносно меж проїзної частини. На що він погодився та вказав, що місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на відстані 4,2м від правого краю проїзної частини вул. Гуртова та на відстані 4,2м до ближньої межі перехрестя вул. Мінусинська.

Свідку ОСОБА_10 було запропоновано вказати яку відстань подолав автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 з моменту зміни напрямку руху до моменту зіткнення транспортних засобів. На що він погодився та вказав, що автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 з моменту зміни напрямку руху до моменту зіткнення транспортних засобів подолав відстань 6,0м.

На експериментальній ділянці дороги виконано три заїзди довжиною 6,0м зі швидкістю руху яку вказує свідок ОСОБА_10 .

При першому заїзді ділянку 6,0м автомобіль подолав за 1,4с.

При другому заїзді ділянку 6,0м автомобіль подолав за 1,4с.

При третьому заїзді ділянку 6,0м автомобіль подолав за 1,6с.

Свідку ОСОБА_10 було запропоновано вказати місце наїзду на пішохода відносно меж проїзної частини у некерованому стані автомобілем «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 . На що він погодився та вказав, що місце наїзду на пішохода знаходиться на відстані 5,4м від лівого краю проїзної частини вул. Гуртова та на відстані 6,8м від ближньої межі перехрестя вул. Мінусинська (том №1 стор. 114);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.05.2024 року, згідно якого встановлено, 16.05.2024 року о 17 год. 00 хв. на ділянці місцевості м.Дніпро, перехрестя вул. Гуртова та вул. Мінусинська зібралися слідчий, свідок ОСОБА_9 , поняті.

Свідку ОСОБА_9 було запропоновано розповісти про обставини ДТП. На що вона погодилася та вказала, що 10.05.2024 року приблизно о 18:30 год. Вона рухалася на автомобілі «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 по вул. Гуртова від вул. Передова в напрямку вул. Моторна зі швидкістю руху приблизно 40 км/год. Під час руху в районі перехрестя з вул. Мінусинська ій потрібно було виконати маневр поворот ліворуч на вул. Мінусинська. Перед виконанням маневру повороту ліворуч, вона увімкнула показник лівого повороту та почала виконувати маневр повороту ліворуч. Під час виконання маневру повороту, неочікувано для мене з автомобілем «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 вчинив зіткнення автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 , який рухався позаду у поточному напрямку. Після зіткнення автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 продовжив некерований рух ліворуч за межі проїзної частини та вчинив наїзд на пішохода який перебував на узбіччі.

Свідку ОСОБА_9 було запропоновано вказати як рухався автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 відносно межі проїзної частини до моменту зіткнення. На що вона відповіла, що вказати та показати як рухався автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 не може, оскільки як він рухався не бачила.

Свідку ОСОБА_9 було запропоновано вказати як рухався автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 відносно меж проїзної частини до моменту зіткнення. На що вона погодилася та вказала, що автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 рухався на відстані 1,8м. від правого краю проїзної частини вул. Гуртова.

Свідку ОСОБА_9 було запропоновано вказати місце зіткнення транспортних засобів відносно меж проїзної частини. На що вона погодилася та вказала, що місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на відстані 4,2м. від правого краю проїзної частини вул. Гуртова та на відстані 5,2м. до верхньої межі перехрестя вул. Мінусинська.

Свідку ОСОБА_9 було запропоновано вказати яку відстань подолав автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 з моменту зміни напрямку руху до моменту зіткнення транспортних засобів. На що вона погодилася та вказала, що автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 з моменту зміни напрямку руху до моменту зіткнення транспортних засобів подолав відстань 4,1м.

На експериментальній ділянці дороги виконано три заїзди довжиною 4,1м. зі швидкістю руху яку вказує свідок ОСОБА_9 .

При виконаних трьох заїздах на ділянці 4,1м. автомобіль подолав її за: т1 - 1,8с., т2 - 1,6с., т3 - 1,8с.

Свідку ОСОБА_9 було запропоновано вказати місце наїзду на пішохода відносно меж проїзної частини. На що вона погодилася та вказала, що місце наїзду на пішохода знаходиться на відстані 2,0м. до лівого краю проїзної частини вул. Гуртова та до ближньої межі перехрестя вул. Мінусинська на відстані 5,3 м (том №1 стор. 124);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.06.2024 року, згідно якого встановлено, 10.06.2024 року о 14 год. 00 хв. на ділянці місцевості зібралися слідчий, свідок ОСОБА_21 , поняті.

Свідку ОСОБА_21 було запропоновано розповісти про обставини ДТП, яке мало місце 10.05.2024 року на перехресті вул. Гуртова та вул. Мінусинська. На що він погодився та вказав, що 10.05.2024 року о 18 год. 30 хв. він став свідком ДТП як автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 рухаючись по вул. Гуртова на перехресті з вул. Мінусинська рухаючись зі швидкістю приблизно 30 км/год почав виконувати маневр повороту ліворуч на вул. Мінусинська.

Позаду цього автомобіля рухався автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 зі швидкістю руху приблизно 80 км/год який на перехресті почав виконувати маневр обгону ліворуч. В цей момент стається зіткнення автомобіля «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 та автомобіля «Renault Megane» р/н НОМЕР_1 . Після зіткнення автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 у некерованому стані продовжив рух, виїхав за межі проїзної частини ліворуч та скоїв наїзд на пішохода, яка перебувала на узбіччі.

Свідку ОСОБА_21 було запропоновано вказати як рухався автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 відносно меж проїзної частини до моменту зіткнення. На що він погодився та вказав що автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 рухався на відстані 3,6м. до правого краю проїзної частини.

Свідку ОСОБА_21 було запропоновано вказати як рухався автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 відносно меж проїзної частини до моменту зіткнення. На що він погодився та вказав, що автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 рухався на відстані 1,2м. від правого краю проїзної частини вул. Гуртова.

Свідку ОСОБА_21 було запропоновано вказати місце зіткнення транспортних засобів відносно меж проїзної частини. На що він погодився та вказав, що місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на відстані 4,2м. від правого краю проїзної частини вул. Гуртова та на відстані 4,9м. до ближньої межі вул. Мінусинська.

Свідку ОСОБА_21 було запропоновано вказати яку відстань подолав автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 з моменту зміни напрямку руху до моменту зіткнення транспортних засобів. На що він погодився та вказав, що автомобіль «Renault Megane» р/н НОМЕР_3 з моменту зміни напрямку руху до моменту зіткнення подолав відстань 5,0м.

На експериментальній ділянці дороги виконано три заїзди довжиною 5,0м зі швидкістю руху яку вказав свідок ОСОБА_21 .

При виконаних трьох заїздах ділянку 5,0м. автомобіль долав за: т1 - 1,6с., т2 - 1,6с., т3 -1,4с..

Свідку ОСОБА_21 було запропоновано вказати місце наїзду на пішохода відносно меж проїзної частини коли автомобіль «Renault Laguna» р/н НОМЕР_1 рухався у некерованому стані. На що він погодився та вказав, що місце наїзду на пішохода знаходиться на відстані 2,5м. від лівого краю проїзної частини вул. Гуртова та на відстані 5,2м. від ближньої межі перехрестя вул. Мінусинська (том №1 стор. 133);

- висновком експерта № СЕ-19-104-24/23744-ІТ від 13.06.2024 року, що на момент експертного огляду рульове керування автомобіля «Renault Laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває в непрацездатному стані через руйнацію підвіски переднього правого колеса.

Пошкодження, яке призвело до непрацездатності рульового керування автомобіля «Renault Laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 сталося в момент ДТП через аварійна навантаження на підвіску переднього правого колеса під час зіткнення (том №1 стор. 145);

- висновком експерта № СЕ-19-104-24/23746-ІТ від 13.06.2024 року, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля «Renault Laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває в працездатному стані.

Оскільки на момент експертного огляду робоча гальмівна автомобіля «Renault Laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває в працездатному стані, то подальше дослідження позбавлене технічного сенсу та не проводилось (том №1 стор. 154);

- висновком експерта № СЕ-19-104-24/23742-ІТ від 13.06.2024 року, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 перебуває в працездатному стані.

Оскільки на момент експертного огляду робоча гальмівна автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 перебуває в працездатному стані, то подальше дослідження позбавлене технічного сенсу та не проводилось (том №1 стор. 162);

- висновком експерта № СЕ-19-104-24/23749-ІТ від 13.06.2024 року, що на момент експертного огляду рульове керування автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 перебуває в непрацездатному стані через відсутність зв'язку між валом рульової колонки та рульовими тягами.

Відповісти на питання стосовно причини та часу виникнення непрацездатності рульового керування автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент експертного огляду не надається можливим, оскільки в умовах наданих для експертного огляду детальне дослідження рульового механізму неможливе (том №1, стор. 170);

- висновком експерта № СЕ-19-104-24/24339-ІТ від 21.06.2024 року, що:

1. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «RENAULT LAGUNA» ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно до вимог п.14.6 «а» Правил дорожнього руху України.

2. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «RENAULT LAGUNA» ОСОБА_10 визначалась виконанням вимог п.14.6 «а» ПДР України, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх.

3. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «RENAULT LAGUNA» ОСОБА_10 не відповідали вимогам п. 14.6 «а» ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.

4. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «RENAULT MEGANE» ОСОБА_9 повинна була діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

5. Технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля «RENAULT MEGANE» ОСОБА_9 визначалась виконанням вимог п.10.1 ПДР України, і у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили їй виконати їх.

6. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «RENAULT MEGANE» ОСОБА_9 , не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП (том №1 стор. 181);

- висновком експерта № СЕ-19-104-24/26749-ІТ від 10.07.2024 року, що аварійна ситуація водіям ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не створювалась за причин вказаних в дослідницькій частині висновку експерта (том №1, стор. 189);

- висновком експерта № 1897е/143 від 19.06.2024 року, що на основі судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_14 , враховуючи відомі обставини справи, дані медичної документації та у відповідності з поставленими перед експертизою питаннями, приходжу до висновку: за даними наданої медичної документації та рентгенівського дослідження у гр. ОСОБА_14 встановлені тілесні ушкодження у вигляді травми лівої нижньої кінцівки:

- відкритого перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків та масивною забійно-рваною раною по зовнішній поверхні лівого стегна;

- закритого багатоуламкового втисненого перелому міжвиросткового піднесення та зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, косого перелому лівої малогомілкової кістки у верхній третині та підшкірної гематоми зовнішньої поверхні лівої гомілки у верхній третині.

За своїм характером встановлені у неї тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно пункту 2.1.3- м «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6 (том №1 стор. 208);

- висновком експерта № СЕ-19-104-24/38602-ІТ від 25.09.2024 року, що на момент експертного огляду рульове керування автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходиться в непрацездатному стані через заблоковану рульову колонку, а також в наслідок пошкодження кульової опори переднього лівого колеса автомобіля.

Пошкодження підвіски переднього лівого колеса, а саме руйнація кульової опори переднього лівого колеса, яке призвели до непрацездатного стану рульового керування носить сліди аварійного характеру, до того ж знаходиться в зоні основних пошкоджень від ДТП, тому необхідно дійти до висновку, що дане пошкодження сталося в момент ДТП через аварійне навантаження на даний вузол та переднє ліве колесо під час зіткнення (том №1 стор. 226)

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.12.2024 року, встановлено: 12.12.2024 свідкові ОСОБА_21 запропоновано прибути на місце ДТП, яке мало місце 10.05.2024 на перехресті вул. Гуртової з вул. Віктора Сулими (Мінусинська) в місті Дніпро, на що свідок ОСОБА_21 погодився, прибувши на місце у складі: свідок, патрульні поліцейські, слідчий СВДРУП№2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_22 , т.в.о. начальника відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВДРУП ГУНП в Дніпропетровській області майор поліції ОСОБА_23 , свідкові ОСОБА_21 запропоновано розповісти що трапилось 10.05.2024, на що свідок ОСОБА_21 погодився та розповів: 10.05.2024 приблизно о 18:30 я перебував в якості пасажира в автомобілі «Тесла» р/н НОМЕР_8 , автомобілем керувала моя дружина ОСОБА_24 , ми рухались по вул. Гуртової в напрямку вул. Моторної в місті Дніпро, попереду нашого автомобіля рухався автомобіль «Рено» світлого кольору р/н НОМЕР_1 , попереду автомобіля «Рено» р/н НОМЕР_1 рухався автомобіль «Рено» темного кольору р/н НОМЕР_3 . Далі під час руху перед перехрестям вул. Гуртової з вул. Віктора Сулими (Мінусинська), авто «Рено» р/н НОМЕР_3 знизив швидкість, увімкнув показник повороту ліворуч, автомобіль «Рено» р/н НОМЕР_1 продовжував рух - рухався посередині проїзної частини вул. Гуртової. Далі на перехресті вул. Гуртової з вул. Віктора Сулими, автомобіль «Рено» р/н НОМЕР_3 почав змінювати напрямок руху ліворуч, тобто виконувати маневр повороту ліворуч з вул. Гуртової на вул. Віктора Сулими в результаті відбулось зіткнення з автомобілем «Рено» р/н НОМЕР_1 , який рухався позаду автомобіля «Рено» р/н НОМЕР_3 . Внаслідок зіткнення автомобіль «Рено» НОМЕР_1 виїхав за межі проїзної частини ліворуч, у некерованому стані, та здійснив наїзд на жінку пішохода. Далі свідкові запропоновано вказати як розташовувались вищевказані транспортні засоби відносно меж проїзної частини вул. Гуртової до того як автомобіль «Рено» р/н НОМЕР_3 почав змінювати напрямок руху, на що свідок погодився, та за допомогою автомобілів статистів, з робочого місця свідка, з якого він спостерігав ДТП було встановлено два автомобілі статистів по вул.Гуртовій в напрямку вул. Моторної, замірами встановлено що, автомобіль (статист №1) рухався на відстані 0,0 метри від правих коліс до правого узбіччя вул. Гуртової, за напрямком руху транспортних засобів, до моменту зміни напрямку руху. Далі свідкові запропоновано вказати як рухався автомобіль «Рено» р/ НОМЕР_9 , відносно меж проїзної частини вул. Гуртової до моменту зіткнення, на що свідок погодився, за допомогою автомобіля статиста, автомобіль №2, замірами встановлено що автомобіль №2 рухається на відстані 2,8 метри правих переднього та заднього колеса до правого узбіччя вул. Гуртової, за напрямком руху транспортних засобів. Також під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_21 вказав що інші обставини події він не пам'ятає (том №2 стор. 2);

- висновком експерта № СЕ-19-104-24/50732-ІТ від 18.12.2024 року, що:

6. Мотиви Суду та положення закону, якими керувався Суд.

6.1. Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Саме законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлені, зокрема, дотриманням порядку оцінки доказів і визначенням їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів повинна бути оцінена судом з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожен довід, проте з рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. Суд має переконатися, що мотиви рішення, наведені національними судами, не були автоматичними або стереотипними.

Тобто, право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, але суд зобов'язаний дати відповідь на істотні аргументи сторони.

6.2. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі скорочено Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі скорочено ЄСПЛ) суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Перес проти Франції» (рішення від 12.02.2004) вказав, що дія статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає і в тому, щоб серед іншого зобов'язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, необґрунтоване рішення суду є порушенням гарантій, втілених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ у справі «Жогло проти України» (п. 38, рішення від 24.04.2008 року) зазначив, що усі докази зазвичай мають бути представлені у відкритому слуханні справи в присутності обвинуваченого для забезпечення можливості надати аргументи іншій стороні. Існують винятки з цього правила, але вони не повинні порушувати права захисту.

6.3. Суд отримав можливість ознайомитися з позиціями сторони обвинувачення та сторони захисту, вони представлені обома сторонами ґрунтовно, докладно, а викладені в них мотиви зрозумілі.

Також слід констатувати, що в ході розгляду справи жодна зі сторін не стверджувала про існування обмежень у реалізації донести свою позицію до Суду та не повідомляла про перешкоди у її доведенні.

Отже, Суд забезпечив змагальність судового процесу і ключовим предметом оцінки є лише переконливість кожної з позицій в аспекті стандарту доведення.

6.4. Європейський суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

За правилами статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

Також, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За правилами ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

6.5. Суд, дослідивши наявні докази, вважає, що всі докази у кримінальному провадженні у відношенні обвинуваченого є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Недопустимих доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини або доказів та відомостей, які стосуються особи обвинуваченого не має.

ЄСПЛ зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання.

Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що винність як ОСОБА_10 так і ОСОБА_9 в інкримінованому кримінальному правопорушенні поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв'язку та не викликають у Суду сумнівів.

Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, Суд не вбачає.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд.

З огляду на зазначене Суд приходить до висновку про відсутність процесуальних порушень з боку сторони обвинувачення, що могли вплинули на об'єктивність та повноту обставин, що підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

Усі вищевказані докази, покладені в основу обвинувального вироку, Суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки відповідають вимогам КПК України, отримані у передбаченому КПК України порядку, безпосередньо порушень вимог законодавства судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів.

Судом не встановлено допущення істотних порушень, прав та свобод обвинувачених, інших осіб під час досудового розслідування; в ході збирання і фіксування доказів по даному кримінальному провадженню, а інформація, яка в них міститься, не дає Суду правових підстав, щоб сумніватися у їх допустимості та достатності.

Крім того, Суд враховує, що зі змісту п.78 рішення Європейського суду з прав людини від 16.02.2017 у справі «Артур Пархоменко проти України» вбачається, що при розгляді справи в цілому з метою оцінки впливу процесуальних недоліків на досудовому етапі на загальну справедливість кримінального провадження, за необхідності слід враховувати такий невичерпний перелік факторів, який випливає з практики Суду: (a) Чи був заявник особливо вразливим, наприклад, через вік чи розумову здатність. (b) Правові рамки, що регулюють досудове провадження, та прийнятність доказів під час судового розгляду, а також чи була вона виконана; коли застосовується правило виключення, особливо малоймовірно, що провадження в цілому буде вважатися несправедливим. (c) Чи мав заявник можливість оскаржити автентичність доказів і виступати проти його використання. (d) Якість доказів чи обставини, за яких вони були отримані, ставлять під сумнів їх надійність та точність, беручи до уваги ступінь і характер будь-якого примусу. (e) Якщо докази були отримані незаконно, незаконність, про яку йдеться, і, якщо вона випливає з порушення іншої статті Конвенції, характер виявленого порушення. (f) У випадку заяви, характер заяви та чи він був негайно відкликаний або змінений. (g) Використання доказів, зокрема, чи складали вони невід'ємну або значну частину доказів, на яких ґрунтувалася засудження, а також силу інших доказів у справі. (h) Чи оцінювання вини було здійснене професійними суддями або присяжними, а у випадку останнього - змістом будь-яких наказів присяжних. (i) Вагомість суспільних інтересів у розслідуванні та покаранні за конкретне порушення. (j) інші відповідні процесуальні гарантії, передбачені національним законодавством та практикою.

Зокрема, з урахуванням вищезазначеного правового висновку Європейського суду з прав людини, у цьому судовому провадженні Суд бере до уваги, що обвинувачені та їх захисники мали можливість оскаржити автентичність доказів, отриманих стороною обвинувачення, але не зробили цього і не подавали клопотань або своїх доводів щодо визнання доказів отриманих під час досудового розслідування недопустимими, що в подальшому стало б предметом судового розгляду.

6.6. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, Суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п.150 остаточного рішення від 21 липня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, Суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, необґрунтоване рішення Суду є порушенням гарантій, втілених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Хоча Суд не мусить надавати відповідь на кожен довід, проте з рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. Суд має переконатися, що мотиви рішення, наведені національними судами, не були автоматичними або стереотипними.

Оцінюючи надані та досліджені Судом докази у кримінальному провадженні, оцінюючі їх реальний зміст, Суд виходить саме з практики ЄСПЛ, яка орієнтує, що під час розгляду кримінального провадження Суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії справи, а не тільки її зовнішню сторону (рішення від 27.02.1980 року у справі «Девеер проти Бельгії»).

6.7. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 скоїли злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується сукупністю як прямих так і не прямих доказів.

6.8. Виходячи з усталеної судової практики, доведення суб'єктивної сторони зазвичай ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності непрямих доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого можна зробити висновок про доведеність поза всяким розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб'єктивної сторони злочину, як прямий умисел.

6.8.1. Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, інкримінованого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , характеризується необережною формою вини, що для Суду є очевидним, поза розумним сумнівом.

6.8.2. Будь-яких інших доказів сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, протягом судового розгляду, враховуючи, що Суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

З огляду на викладене, Суд вважає, що за даним кримінальним провадженням під час досудового розслідування та судового розгляду повністю дотримано вимогу щодо права ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на захист від обвинувачення та на правову допомогу.

7. Висновок Суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого.

Згідно ст.ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.

Відповідно, при кваліфікації дій обвинуваченого, Суд враховує позицію Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду викладену у постанові від 05.04.2018 року (справа № 658/1658/16-к) в якій зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними, криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:

1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;

2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов'язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об'єкт кримінального правопорушення; 2) об'єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб'єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб'єкт кримінального правопорушення.

Об'єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об'єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту кримінального правопорушення.

Суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).

Відомості, вказані у цьому вироку в частині складу кримінальних правопорушень, є установленими та доведеними у порядку визначеному КПК.

Докази, подані Суду сторонами кримінального провадження, узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо належності, допустимості, достовірності.

Всі докази подані Суду стороною обвинувачення, переконливо свідчать про наявність у діяннях обвинувачених об'єктивної сторони інкримінованого злочину.

З огляду на викладене, досліджені Судом докази у своїй сукупності та взаємозв'язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість кожного з обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення в межах обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і Суд, оцінюючи докази, вважає,

що дії ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , кожного з них, повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України , тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони потерпілому заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, стосовно обвинувачених, Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

8. Призначення покарання.

8.1. Суд виходить з того, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому Суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

Призначаючи покарання ОСОБА_25 відповідно до вимог ст. 65 КК України, Суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При цьому, Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства», рішення від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють Суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням рішення в процесуальному документі суду.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК.

Правова позиція щодо дотримання справедливості висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Як зазначено у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2024 року (справа № 683/694/20, провадження № 51-3591кмо23) кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.

З огляду на викладене справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.

Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватися під час призначення покарання.

Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Для вибору такого покарання Суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

8.2. Дані, які характеризують особу обвинувачених.

8.3. ОСОБА_10 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на теперішній час виконує бойові завдання, спрямовані для захисту суверенітету та територіальній цілісності держави, одружений, має на утриманні двох малолітніх доньок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має місце реєстрації та постійного мешкання, не судимий, характеризується позитивно, на обліку лікарів нарколога, психіатра не знаходиться, відсутні відомості про притягнення в минулому до адміністративної відповідальності, відсутні інші кримінальні провадження та інші відомості, які негативно характеризують або якимось чином дискредитують обвинуваченого.

ОСОБА_9 , тимчасово не працює заміжня, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, має місце реєстрації та постійного мешкання, не судима, характеризується позитивно, на обліку лікарів нарколога, психіатра не знаходиться, відсутні відомості про притягнення в минулому до адміністративної відповідальності, відсутні інші кримінальні провадження та інші відомості, які негативно характеризують або якимось чином дискредитують обвинувачену.

8.4. Як Суд зазначав, вирішуючи питання про обрання міри покарання кожному з обвинувачених, Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого, кожного ним, кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні кожному з обвинувачених виду и міри покарання, Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який згідно ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обставини скоєного злочину, вище зазначені дані, характеризуючи особу обвинувачених, наслідки, що настали внаслідок вчиненого, міцні соціальні зв'язки, стан здоров'я, негативне ставлення до наслідків злочину, який за суб'єктивною стороною є необережним, повне визнання вини, поведінку після вчинення злочину, вибачення перед потерпілою, відшкодування шкоди завданої злочином, думку потерпілої.

8.5. Призначаючи покарання Суд, відповідно до ст. 66 КК України, враховує обставини, що пом'якшують покарання як ОСОБА_10 так і ОСОБА_9 , які свою провину визнали повністю; не перешкоджали слідству, активне сприяли розкриттю злочину - своїми діями оказали допомогу на досудовому розслідуванні і суду у виясненні обставин скоєння кримінального правопорушення, які мають суттєве значення для повного його розкриття, повідомивши про обставини, час та місце скоєння кримінального правопорушення; щиро каялися та дали критичну оцінку своєї злочинної поведінки, що характеризує їх суб'єктивне ставлення як винної особи до вчиненого злочину, та означає, що обвинувачені визнали свою вину за усіма пунктами висунутого проти них обвинувачення, дали правдиві свідчення, висловили жаль з приводу вчиненого, негативно оцінювали злочин, бажають виправити ситуацію, яка склалася, демонструють готовність понести заслужене покарання.

Обставини, що обтяжують покарання обвинувачених, відповідно до ст. 67 КК України, Судом не встановлені, та на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.

Також, Судом враховується досудова доповідь органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства, її звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням з іспитовим строком та застосування до неї вимог ст. 76 КК України.

8.6. Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що кожному з обвинувачених необхідно призначити мінімальне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України - три роки позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, враховуючи тяжкість злочину, особу винних та інші обставини справи, Суд дійшов до висновку про можливість виправлення засуджених без відбування призначеного покарання, тому приймає рішення про звільнення кожного з обвинувачених від відбування призначеного основного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням і іспитовим строком один рік та застосуванням відносно них вимог ст. 76 КК України.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинувачених можливе без їх ізоляції від суспільства, із застосуванням положень ст. 75 КК України, оскільки таке покарання відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення із точки зору його справедливості, розумності та достатності. При цьому суд переконаний, що враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень), а також достатньою для того, щоб засуджені в умовах здійснення контролю за їх поведінкою довели своє виправлення.

Суд також вважає, що беручи до уваги добровільну компенсацію ОСОБА_10 та ОСОБА_9 завданої шкоди, незастосування щодо них заходів, пов'язаних з ізоляцією від суспільства, створить більш сприятливі умови для продовження відшкодування й захисту прав та законних інтересів потерпілої, що є одним з основоположних завдань кримінального провадження.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року зі змінами та доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за ч. 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд, також, вважає за необхідне призначити кожному обвинуваченому додаткове покарання, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, оскільки кожний з них одночасно вчинив тяжкий злочин, при цьому, хоча кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України і належить до таких, що вчиненні з необережності, однак в даній ситуації (дорожньо-транспортній пригоді) кожним з обвинувачених одночасно допущене таке порушення, яке є грубим порушенням, нехтуванням вимог Правил дорожнього руху.

9. Згідно до частини 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Суд зауважує, що, вирішуючи питання, передбачене частиною 4 ст. 174 КПК України, Суд:

1) не вирішує питання про визнання права власності будь-якої фізичної або юридичної особи на майно;

2) не вирішує питання щодо правомірності у подальшому права користування будь-якої фізичної або юридичної особи майном;

3) не вирішує питання про повернення або передачу будь-якій фізичний або юридичні особі майна, оскільки ці питання знаходяться поза межами повноважень Суду, визначених КПК України,

тому, виключно,

4) вирішує питання, чи дійсно на теперішній час має бути скасований захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна.

Вирішуючи питання про скасування арешту майна, Суд враховує наступне.

Під час досудового розслідування кримінального провадження накладено арешт:

- ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2024 року на автомобіль «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2024 року на автомобіль «Renault laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Суд вважає, що з огляду на припис ч. 4 ст. 174 КПК України та враховуючи, що обвинувачені повністю відшкодували потерпілій шкоду, у зв'язку з чим представник потерпілої під час судового розгляду відмовився від цивільного позову, тому мають бути скасовані арешти майна, які накладені зазначеними ухвалами слідчого судді.

10. Вирішення цивільного позову.

10.1. Рух цивільного позову

До початку судового розгляду представник потерпілої ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_4 у порядку ст. 128 КПК України пред'явив у кримінальному провадженні цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про відшкодування, з кожного з них, матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Представник просив Суд визнати:

- потерпілу ОСОБА_14 цивільним позивачем, з усіма правами та обов'язками, передбаченими ст. 61 КПК України:

- обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , Приватне акціонерне товариство «HACK «Оранта» та Приватне акціонерного товариства «СК «ВУСО», кожного з них, цивільним співвідповідачем, з усіма правами та обов'язками, передбаченими ст. 62 КПК України.

Залучити Приватне акціонерне товариство «HACK «Оранта» та Приватне акціонерне товариство «СК «ВУСО», кожне з них, до участі у розгляді кримінального провадження у якості цивільного співвідповідача.

Стягнути на користь ОСОБА_14 в частині відшкодування витрат на лікування із:

- ПАТ «HACK «Оранта» - 55479 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) гри 39 коп.;

- ПрАТ «СК «ВУСО» - 54979 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гри 39 коп.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2025 року клопотання представника потерпілої ОСОБА_14 - ОСОБА_4 було задоволено.

10.2. Відповідно відзиву від 11.03.2025 (надійшов до Суду 13.03.2025) на цивільний позов захисник - адвокат ОСОБА_7 просила Суд відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_14 до обвинуваченого ОСОБА_10 .

10.3. В подальшому Судом задоволені заяви представника Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» ОСОБА_26 про долученя до справи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, забезпечення доступу до Електронного суду для ознайомлення з матеріалами справи в частині цивільного позову, журналами судових засідань, документами, поданими учасниками справи, протокольних ухвал, про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Судом надано 19.01.2025 письмову відповідь ОСОБА_26 .

10.4. В подальшому Судом задоволені заяви представника Приватного акціонерного товариства «HACK «Оранта» ОСОБА_27 забезпечення доступу до Електронного суду для ознайомлення з матеріалами справи.

10.5. Відповідно відзиву від 01.04.2025 на цивільний позов представник Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» ОСОБА_26 просив Суд відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_14 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» на її користь 54979,39 грн в рахунок відшкодування витрат на лікування. Розглянути справу за відсутності Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» та його представника адвоката ОСОБА_26 за наявними письмовими заявами по суті. Розгляд можливих клопотань учасників справи щодо цивільного позову проводити з урахуванням думки представника відповідача адвоката ОСОБА_26 .

10.6. 24.04.2025 від представника Приватного акціонерного товариства «HACK «Оранта» ОСОБА_27 до Суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких представник просить Суд частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_14 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «HACK «Оранта» матеріальних затрат відповідно до висновку лікаря експерта Департаменту організації медичного сервісу Приватного акціонерного товариства «HACK «Оранта» про розмір збитку від 26.03.2025 та поданих розрахунків.

10.7. 25.04.2025 від представника Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» ОСОБА_26 до Суду надійшли заперечення на додаткові пояснення представника Приватного акціонерного товариства «HACK «Оранта» ОСОБА_27 від 24.04.2025, відповідно до яких представник ОСОБА_26 просить Суд не приймати до уваги під час обґрунтування вироку висновок «лікаря експерта ОСОБА_28 » від 26.03.2025 Департаменту організації медичного сервісу Приватного акціонерного товариства «HACK «Оранта». Позовні вимоги ОСОБА_14 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» на її користь 54979,39 грн в рахунок відшкодування затрат на лікування, залишити без задоволення. Розглянути справу за відсутності Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» та його представника адвоката ОСОБА_26 за наявними письмовими заявами по суті з додатками поданими учасниками провадження.

10.8. 30.04.2025 від представника Приватного акціонерного товариства «HACK «Оранта» ОСОБА_27 до Суду надійшли докази на підтвердження освіти лікаря ОСОБА_29 .

10.9. До Суду також надійшла та долучена відповідь представника потерпілої ОСОБА_14 - ОСОБА_4 на відзив представника Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» ОСОБА_26 .

10.1.1. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2025 рокуприйнято відмову представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_14 , від цивільного позову та закрито провадження за цивільним позовом, пред'явленим до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

10.1.2. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.07.2025 року апеляційна скарга представника Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» ОСОБА_26 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2025 року, якоюприйнято відмову представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_14 , від цивільного позову та закрито провадження за цивільним позовом, пред'явленим до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, - залишено без задоволення, а ухвалу районного суду - залишено без змін.

10.1.3. Відповідно до заяви суду від 16.09.2025 року представник Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» ОСОБА_26 просив Суд відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_14 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» на її користь 54979,39 грн в рахунок відшкодування витрат на лікування. Розглянути справу за відсутності Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» та його представника адвоката ОСОБА_26 за наявними письмовими заявами по суті.

Суд враховує, що між обвинуваченим ОСОБА_10 та Приватним акціонерним товариством «HACK «Оранта» було укладено договір «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв з 14.01.2024 по 13.01.2025 включно, страховий поліс № 218893133.

Між обвинуваченою ОСОБА_9 та Приватним акціонерним товариством «СК «ВУСО» було укладено договір «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховий поліс №220793866.

Під час судового розгляду кримінального провадження представник потерпілої ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_4 заявив цивільний позов:

- про стягнення з ПАТ «HACK «Оранта» 55 479 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) гри 39 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_14 ;

- про стягнення ПрАТ «СК «ВУСО» 54 979 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гри 39 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування на користь потерпілої ОСОБА_14 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2025 рокуприйнято відмову представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_14 , від цивільного позову та закрито провадження за цивільним позовом, пред'явленим до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

Судом враховується, що Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування. Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статт1 6. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до цього Закону укладаються договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності таких видів:

1) договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України (далі - внутрішній договір страхування);

2) договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування).

До них Закон відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У відповідності до ст.ст. 1194, 1195 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Між потерпілою ОСОБА_14 , та обвинуваченими ОСОБА_10 і ОСОБА_9 виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченими та страховими компаніями існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відповідно до положень ст. 5 вказаного Закону страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.

Із змісту, форми згаданих договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що були укладені між обвинуваченими та страховими компаніями і діяли на момент скоєння ДТП, слідує, що при настанні страхового випадку страхова компанія зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого, у сумі нанесених збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми.

Статтєю 14 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Розміри страхових сум за внутрішніми договорами страхування встановлюються за шкоду, заподіяну:

1) життю та здоров'ю потерпілих осіб, - у розмірі, еквівалентному не менше 1,3 мільйона євро на одну потерпілу фізичну особу, та у розмірі, еквівалентному не менше 6,45 мільйона євро на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб;

2) майну потерпілих осіб, - у розмірі, еквівалентному не менше 1,3 мільйона євро на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб.

Національний банк України кожні п'ять років, починаючи з року введення в дію положень цієї частини, перераховує розміри страхових сум за внутрішніми договорами страхування відповідно до процентної зміни Гармонізованого індексу споживчих цін Європейського Союзу за відповідний період та затверджує їх своїм нормативно-правовим актом.

Розміри страхових сум, кратні 50 тисячам гривень, встановлюються Національним банком України у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 жовтня року, в якому здійснено перегляд, починають застосовуватися для всіх договорів, укладених з 1 січня року, наступного за роком, у якому здійснено перегляд, та оприлюднюються на веб-сайті МТСБУ та веб-сайтах страховиків - членів МТСБУ.

Страхові (регламентні) виплати за внутрішнім договором страхування, крім регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежуються страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день укладення такого договору.

Регламентна виплата, що здійснюється МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежується страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день настання страхового випадку.

Згідно з зазначеним Законом шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

- шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;

- шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу застрахована, витрати на лікування в межах ліміту відповідальності за виключенням франшизи відшкодовує страховик.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги потерпілої ОСОБА_14 в частині відшкодування витрат на лікування, підлягають задоволенню шляхом стягнення на її користь із:

- ПАТ «HACK «Оранта» - 55 479 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) гри 39 коп.;

- ПрАТ «СК «ВУСО» - 54 979 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гри 39 коп.

Вимоги про стягнення із страхових компаній на користь потерпілої витрат на відшкодування здоров'я». витрачених на придбання ліків, також підлягають задоволенню, оскільки з урахуванням вимог ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підтверджені документально відповідними закладами охорони здоров'я, товарними чеками та квитанціями, висновком експертаОСОБА_29 , медичними документами.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому у разі невиконання чи неналежного виконання страхувальником обов'язку щодо своєчасного повідомлення страховика про ДТП, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника.

Отже, вимоги, пред'явлені потерпілою до ПАТ «HACK «Оранта» та ПрАТ «СК «ВУСО» коштів у рахунок відшкодування шкоди відповідають вимогам закону.

Крім того, Суд враховує, що у п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року зазначено, що з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України від 07 березня 1996 року «Про страхування», у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

За такого, вимоги потерпілої ОСОБА_14 в частині відшкодування витрат на лікування, підлягають задоволенню шляхом стягнення на її користь із ПАТ «HACK «Оранта» та ПрАТ «СК «ВУСО».

11. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України визначено обов'язок стягнення з обвинуваченого витрат, пов'язаних із залученням експертів, який реалізується в окремій нормі щодо їх розподілу при ухваленні вироку.

Пункт 13 ч. 1, ч. 3 ст. 368 КПК України передбачає, що суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, якщо обвинувачуються декілька осіб суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного обвинуваченого.

Відповідно до ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.

При цьому солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Також, відповідно до положень глави 8 КПК України встановлено принцип дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат. У тому разі, якщо винуватими буде

визнано декілька осіб, суд зобов'язаний визначити, в якому розмірі повинні бути стягнуті ці витрати з кожного, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

З огляду на вище вказане, враховуючи, що за даним кримінальним провадженням винуватими буде визнано декілька осіб (дві) - обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , витрати на залучення експертів та проведення експертиз складають загальну суму 23251,52 грн., тому, враховуючи, що дії кожного з обвинувачених, які виразилися у невиконанні ними Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а тому, з кожного обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню по 50 % витрат від загальної суми 23251,52 грн. на залучення експертів та проведення експертиз, тобто, по 11625,76 грн з кожного обвинуваченого.

12. За даним кримінальним провадженням долю речових доказів вирішити відповідно до вимоги ст. 100 КПК України.

13. Запобіжний захід обвинуваченим у кримінальному провадженню не застосувався.

Щодо проголошення вироку.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення (узгоджується з правовою позицією, яка викладена 13 вересня 2023 року у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду, справа № 638/4224/22, провадження № 51-2372 км 23).

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , кожного з них, визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити, кожному з них, покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , кожного з них, від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши кожному з них іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1), 2) ч. 1, п. 2) ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , кожного з них, обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов задовольнити і стягнути на користь ОСОБА_14 в частині відшкодування витрат на лікування із:

- ПАТ «HACK «Оранта» - 55479 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) гри 39 коп.;

- ПрАТ «СК «ВУСО» - 54979 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гри 39 коп.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Бабушкінського районного суда м. Дніпропетровська від 14.05.2024 року на автомобілі «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобіль «Renault laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У відповідності з ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази:

-автомобіль «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_3 повернути за належністю власнику транспортного засобу.

-автомобіль «Renault laguna» реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути за належністю власнику транспортного засобу.

Відповідно ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути на користь держави витрати на залучення експерта, з ОСОБА_10 - 11625,76 грн, з ОСОБА_9 - 11625,76 грн.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

19.12.2025

Попередній документ

132728903

Наступний документ

132728905

Інформація про рішення:

№ рішення:	132728904
№ справи:	199/625/25
Дата рішення:	19.12.2025
Дата публікації:	22.12.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто: рішення набрало законної сили (16.04.2026)
Дата надходження:	21.01.2026

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

27.02.2025 14:15	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
28.02.2025 11:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
14.03.2025 14:15	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
19.03.2025 09:15	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
14.04.2025 10:45	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
20.05.2025 12:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
19.06.2025 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
29.07.2025 10:00	Дніпровський апеляційний суд
21.08.2025 09:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
16.09.2025 09:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
29.09.2025 11:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
23.10.2025 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
18.11.2025 10:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
19.12.2025 09:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
26.02.2026 11:15	Дніпровський апеляційний суд
01.04.2026 10:00	Дніпровський апеляційний суд
16.04.2026 11:30	Дніпровський апеляційний суд