Справа № 640/14333/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каленюк Жанна Василівна
18 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк», в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича щодо невнесення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за договорами про строковий банківський вклад фізичної особи в національній валюті від 26 грудня 2013 року №53/83 та від 09 січня 2014 року №53/6;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, шляхом надання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації стосовно включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Український комунальний банк», яким необхідно здійснити виплати відшкодування у межах гарантованої суми (200000,00 грн) та передати перелік для затвердження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не позбавлений можливості формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Так відповідно до Правил надання звітності учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 липня 2012 року №4, учасники Фонду щомісяця зобов'язані подавати звіти про вклади фізичних осіб і про виплату та нарахування відсотків, що дає змогу уповноваженій особі Фонду отримати всю необхідну інформацію для складання переліку вкладників та передачі його для затвердження Фонду. Поряд з тим, невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Укркомунбанк» та передачі переліку до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження протягом тривалого часу є протиправною бездіяльністю, яка призводить до порушення майнових прав позивача.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обов'язок щодо формування бази даних вкладників та надання відповідних даних Фонду покладається безпосередньо на банк під час здійснення ним своєї діяльності. Факт відсутності у розпорядженні Уповноваженої особи Фонду бази даних ніким не оспорюється. За відсутності бази даних про вкладників будь-який аналіз та формування передбачених законом п'яти переліків рахунків вкладників є неможливим.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не застосовано положення Розділу IV Положення №213 «особливості формування та складання переліку вкладників банку, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування».
Апелянт зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, оскільки наявність договірних відносин позивача з банком не підтверджують наявність рахунку на момент початку процедури виведення банку з ринку.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 та від 23.09.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від позивача до суду 09.09.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2013 року між ПАТ «Укркомунбанк» в особі керуючого Краснолуцьким відділенням (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладений договір №53/83 про строковий банківський вклад фізичної особи резидента в національній валюті, за умовами пунктів 1.2, 1.4 якого банк прийняв грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 в сумі 20 000,00 грн строком до 08 січня 2015 року з нарахуванням 15 процентів річних та їх сплатою щомісячно; дата одержання вкладу/депозити та процентів на вклад - 09 січня 2015 року.
ОСОБА_1 26 грудня 2013 року згідно з договором вкладу від 26 грудня 2013 року №53/83 внесла до ПАТ «Український комунальний банк» грошові кошти в сумі 20 000,00 грн, про що останнім позивачу видано квитанцію від 26 грудня 2013 року №1200081_69.
Також позивач та ПАТ «Український комунальний банк» уклали 09 січня 2014 року договір №53/6 про строковий банківський вклад фізичної особи резидента в національній валюті, пунктом 1.2 якого передбачено, що банк приймає грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2 в сумі 30 000,00 грн на термін дії договору з моменту надходження коштів до банку до 29 січня 2015 року з нарахуванням 15 процентів річних. Згідно з пунктом 1.4 укладеного договору датою одержання вкладу/депозиту та процентів на вклад визначено 21 січня 2015 року.
ОСОБА_1 09 січня 2014 року згідно з договором вкладу від 09 січня 2014 року №53/6 внесла до ПАТ «Український комунальний банк» грошові кошти в сумі 30000,00 грн, що підтверджено квитанцією від 09 січня 2014 року №5301_14.
Постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року №309/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства Український комунальний банк до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Укркомунбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року №309/БТ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 травня 2015 року №96 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укркомунбанк»», яким розпочато з 13 травня 2015 року процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 13 травня 2015 року по 12 серпня 2015 року; призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укркомунбанк» провідного юрисконсульта відділу методологічного забезпечення та контролю виведення неплатоспроможних банків з ринку Матвієнка А.А.
Строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укркомунбанк» продовжено по 12 вересня 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10 серпня 2015 року №149 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укркомунбанк»»; одночасно продовжено на той же строк повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укркомунбанк».
Постановою Правління Національного банку України від 14 вересня 2015 року №604 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ «Укркомунбанк».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 14 вересня 2015 року №604 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 вересня 2015 року №169 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укркомунбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укркомунбанк» з 14 вересня 2015 року по 13 вересня 2017 року, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора банку, визначені, зокрема, статтями 37, 38, 48, 51 Закону №4452-VІ, провідному юрисконсульту відділу методологічного забезпечення та контролю виведення неплатоспроможних банків з ринку Матвієнку А.А. строком на два роки з 14 вересня 2015 року по 13 вересня 2017 року.
Надалі рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 серпня 2017 року №3789, від 23 серпня 2018 року №2335, від 29 серпня 2019 року №2197 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укркомунбанк» та повноваження ліквідатора по 13 вересня 2018 року, потім з 14 вересня 2018 року по 13 вересня 2019 року, а наступним рішенням - з 14 вересня 2019 року по 13 вересня 2020 року.
З метою врегулювання строків і заходів на здійснення процедури ліквідації банку та враховуючи відсутність доступу до необхідної банківської інформації, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 16 квітня 2020 року №817, яким у зв'язку із неможливістю здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укркомунбанк» відповідно до закону через відсутність доступу до автоматизованої банківської системи, бази даних про вкладників та банківських документів, вирішено здійснювати ліквідацію останнього шляхом накопичення ліквідаційної маси.
Відповідно до фактичних обставин справи, на звернення позивача щодо повернення депозитів, які були розміщені у ПАТ «Укркомунбанк» за договорами №53/83 та №53/6, листом від 24 травня 2016 року №248/16-Л Уповноважена особа Фонду повідомила, що вимоги вкладників у межах гарантованої суми відшкодування Фондом не заявляються, а перелік вкладників формується відповідно до базової структури Правил формування та ведення баз даних про вкладників, затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 липня 2012 року №3. Станом на день складання відповіді передача бухгалтерської та іншої документації ПАТ «Укркомунбанк» не здійснена у зв'язку із знаходженням серверу (з базою даних банку) в головному офісі (місто Луганськ, вулиця Шевченка В.В., будинок 18А) на території, яка не контролюється українською владою, що унеможливлює на цей час здійснення заходів щодо складення переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок кошів Фонду.
На звернення позивача від 20 березня 2020 року, від 08 травня 2020 року Уповноваженою особою Фонду листами від 30 квітня 2020 року №169/20-Л та від 15 травня 2020 року №175/20-Л також проінформовано про ті ж причини, за яких відсутня можливість здійснити формування та подання до Фонду гарантування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Роз'яснено, що згідно з пунктом 2 розділу ІV Положення №2020 у разі відновлення доступу до серверів автоматизованої банківської системи, бази даних про вкладників, інших документів та технічних засобів банку, необхідних для затвердження переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, питання вирішуватиметься шляхом прийняття відповідного рішення виконавчою дирекцією Фонду відповідно до Закону.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невнесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за договорами про строковий банківський вклад фізичної особи в національній валюті від 26 грудня 2013 року №53/83 та від 09 січня 2014 року №53/6, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулює Закон №4452-VI (далі у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин).
За змістом частини першої статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону №4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Частиною другою статті 4 цього Закону також установлено, що на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; звертається з відповідними запитами до клієнтів, вкладників та інших кредиторів банку в порядку, встановленому Фондом та ін.
На підставі частин першої та другої статті 6 Закону №4452-VI в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
Частинами першою - другою, шостою статті 26 Закону №4452-VI регламентовано, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).
Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).
У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №4452-VI Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
За приписами статті 27 Закону №4452-VI (в редакції Закону від 16 липня 2015 року №629-VIII) Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Отже, названими нормами врегульовано алгоритм дій, який має забезпечити вкладникам відшкодування коштів за рахунок Фонду (в межах граничних сум такого відшкодування).
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону №4452-VI вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Діяльність уповноваженої особи Фонду при здійсненні відшкодувань коштів за вкладами деталізовано у пунктах 3-5 розділу ІІІ Положення №14 (в редакції від 11 листопада 2014 року, чинній на момент процедури виведення Фондом банку з ринку).
Зокрема, згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІІ Положення №14 Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Пунктом 6 розділу ІІІ Положення №14 також передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.
Аналіз наведених положень Закону №4452-VI дає підстави для висновку, що відшкодуванню коштів вкладникам передує формування Уповноваженою особою переліків рахунків, визначених у частині другій статті 26 цього Закону, з яких один передбачає безумовне право на відшкодування суми вкладу за рахунок Фонду, а інші чотири виключають можливість відшкодування або ж передбачають проведення відповідних дій; реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, затверджує Фонд.
Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом №4452-VI, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уклала з банком договори банківського вкладу (від 26 грудня 2013 року №53/83 та від 09 січня 2014 року №53/6), на умовах якого позивачем як вкладником внесено грошові кошти (вклад), що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи (а.с.7-8).
Пунктом 2.9 Глави 2 Розділу IV Інструкції передбачено, що проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 01.06.2011 №174, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за №790/19528 (в редакції на день внесення позивачем грошових коштів в касу) Банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому неподання Уповноваженою особою до Фонду гарантування інформації про позивача як вкладника банку, який має право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є підставою для визнання бездіяльності протиправною.
Щодо доводів апелянта про те, що Уповноваженою особою Фонду не отримано файлів бази даних про вкладників публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк», бухгалтерської та іншої документації банку стосовно його вкладників, колегія суддів зазначає, що такі обставини не можуть бути підставою для того, щоб вважати, що договір з позивачем не укладався, а вказує про невиконання (чи неналежне виконання) банком своїх обов'язків за договорами банківського вкладу, що в підсумку призвело до того, що позивача, як вкладника банку, фактично позбавлено встановлених Законом № 4452-VI гарантій Фонду за цим вкладом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно пункту 7 частини третьої статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Частиною четвертою статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI визначений вичерпний перелік підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, а саме:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, складаються з участю банку. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування коштів вкладникам.
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи повязана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 3132). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
Судова колегія зазначає, що апелянтом не надано доказів визнання договору банківського вкладу позивача та квитанції нікчемними.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не застосовано положення Розділу IV Положення №213 «особливості формування та складання переліку вкладників банку, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування», суд зазначає таке.
Так рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 листопада 2015 року №213 затверджено Положення про порядок здійснення процедури ліквідації банків, зареєстрованих на території проведення антитерористичної операції або Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2015 року за №1630/28075, чинне до 25 січня 2020 року). Положення визначає особливості дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо здійснення процедури ліквідації банків, зареєстрованих на території проведення антитерористичної операції або Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (далі - банк), у разі неможливості здійснення процедури ліквідації відповідно до Закону.
У розділі ІV вказаного Положення передбачено особливості формування та складання переліку вкладників банку, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування.
Згідно з пунктами 1- 3 розділу ІV Положення разі якщо дії Фонду не призвели до відновлення бази даних про вкладників, встановлення фактичних даних про розміри залишків на рахунках фізичних осіб - вкладників банку, виконавча дирекція Фонду приймає рішення про неможливість формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
У разі відновлення доступу до серверів автоматизованої банківської системи, інших документів та технічних засобів банку, необхідних для затвердження переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, таке питання буде вирішуватися шляхом прийняття рішення виконавчою дирекцією Фонду.
У разі делегування Фондом уповноваженій особі Фонду повноважень щодо формування та складання переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування, така особа повідомляє Фонд про прийняте рішення у строки, передбачені Законом для подання повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Аналогічні дії закріплені в новому Положенні про порядок здійснення процедури ліквідації банків, зареєстрованих на тимчасово окупованій території України, яке затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 серпня 2019 року №2080 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 січня 2020 року за №21/34304, чинне з 25 січня 2020 року) - у розділі IV.
Отже, вказані Положення передбачають певні дії з боку Фонду гарантування вкладів у разі неможливості відновлення бази даних про вкладників, встановлення фактичних даних про розміри залишків на рахунках фізичних осіб - вкладників банку. У такому випадку виконавча дирекція Фонду приймає рішення про неможливість формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Однак апелянтом ні до суду першої та апеляційної інстанції не надано рішення виконавчої дирекції Фонду про неможливість формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, як це передбачено вказаними вище Положеннями.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не застосовано Положення №14 в частині відомостей щодо вкладника та суми нарахованих відсотків та гарантованої суми за рахунком, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 6 Розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення.
Із вищевказаного вбачається, що саме обов'язок із заповнення переліку рахунків покладено саме на Уповноважену особу Фонду.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У разі, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Тобто, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб'єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб'єкта.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що відмовляючи у внесенні позивача до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк», що мають право на виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" він діяв правомірно.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №640/14333/20 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова