Справа № 320/29933/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
18 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишина О.М., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій
Рух справи.
31.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.08.2023 року у здійсненні перерахунку та виплати доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 15.07.2023 року у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок, донарахувати та виплатити доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, за період з 15.07.2023 року - у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено йому у нарахуванні та виплаті, як особі, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, у період з 15.07.2023 пенсії у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач зазначає, що є непрацюючим пенсіонером та проживає в зоні добровільного відселення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду № 6-р/2018, з 17.07.2018 має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов задоволено частково:
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.08.2023 року у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 15.07.2023 року у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991.
Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, за період з 15.07.2023 року - у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Свої доводи обґрунтовує тим, що у відповідача відсутні підстави щодо здійснення перерахунку, донарахуваня та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який на сьогоднішній день подовжено.
Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Беручи до уваги викладене, через те, що визначений законом строк розгляду справи сплив, колегія суддів з урахуванням запровадження на території України воєнного стану вважає за необхідне продовжити строк розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи, яка з 25.12.1989 по даний час зареєстрована в с. Лука Білоцерківського (Таращанського) району Київської області, що підтверджується копією довідки Таращанської міської ради Лучанського Старостинського округу про реєстрацію місця проживання особи (а.с.7).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року № 106, с. Лука Таращанського району Київської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком відповідно д Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.07.2023 до відповідача надійшла заява позивача про перерахунок пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
01.08.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом №1000-0202-8/114864 повідомив про відсутність підстав для нарахування виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки на даний час до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не внесені відповідні зміни.
Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання підвищення до пенсії, передбаченого?ст. 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані?Конституцією України,?Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ?(далі - Закон № 796-ХІІ), «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 № 791а-ХІІ (далі - Закон № 791а-ХІІ).
Так, відповідно до частини другої?статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені?Конституцією?та законами України.
Статтею 16 Конституції України?передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ?у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
28 грудня 2014 року прийнято?Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VII?(далі - Закон № 76-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року та п.п. 7 п. 4 розділу І якого внесено зміни до?Закону № 796-ХІІ?шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 04.02.2016 № 987-VIII, яким до Закону № 796-ХІІ включено статтю 39 такого змісту:
«Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».
Разом з тим,?рішенням Конституційного Суду України від 17.07. 2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають?Конституції України, зокрема, п.п. 7 п. 4?розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення п.п. 7 п. 4?розділу І Закону № 76-VІІІ?визнані неконституційними та втрачають чинність з дня?ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За змістом ч.ч. 2 і 3?ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають?Конституції України?або якщо була порушена встановлена?Конституцією України?процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.?Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
При цьому,?Закон № 796-ХІІ?не регламентує питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність у цих зонах тощо.
Зазначені правовідносини, зокрема питання поділу території на відповідні зони, врегульовано?Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 № 791а-ХІІ?(далі - Закон № 791а-ХІІ), ст. 2 якого визначає категорії зон радіоактивного забруднення.
Частина 1 цієї статті у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме:
1) зона відчуження;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення;
3) зона гарантованого (добровільного) відселення;
4) зона посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч.ч. 2, 3?ст. 2 Закону № 791а-ХІІ?повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення, делеговані Кабінету Міністрів України.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року № 106.
Пунктом 2?розділу І Закону № 76-VІІІ?у?ст. 2 Закону № 791а-ХІІ?внесено зміни, якими абз. 5 ч. 2?ст. 2 цього Закону?виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 1 січня 2015 року.
Отже, з 1 січня 2015 року?стаття 2 Закону № 791а-ХІІ?визначає такі категорії зон радіоактивного забруднення територій:
1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Таким чином, з 1 січня 2015 року зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених?Законом № 791а-ХІІ.
Законом № 76-VIII?виключено також?статтю 23 Закону № 796-ХІІ, яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
Водночас,?Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018, яке стало однією з підстав звернення позивача до суду із цим позовом, визнано такими, що не відповідають?Конституції України? (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I?Закону № 76-VIII.
В свою чергу, зміни, внесені Законом № 76-VIII?до?Закону № 791а-ХІІ, неконституційними не визнавались.
Отже, чинна на час виникнення спірних правовідносин редакція?ст. 2 Закону № 791а-ХІІ?не змінювалась, не виключалась іншими законами та не визнавалась неконституційною.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз наведених правових норм надає підстави стверджувати, що з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39?Закону, яка була чинною до 01.01.2015. Відтак з моменту?ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018?відновлено право відповідної категорії осіб на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18, щодо якої ця справа №580/9668/24 є типовою.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія відзначає, що Позивач дійсно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та є непрацюючим пенсіонером, а отже в цьому випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для нарахування йому підвищення до пенсії.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яка полягає у відмові здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відтак, позовні вимоги в цій частині сформовані вірно та суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку при їх задоволенні.
З огляду на викладене, доводи відповідача, викладені апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню.
Аналізуючи всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
О.М. Кузьмишина