Справа № 620/10523/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
18 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Рух справи.
30.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яким просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 100 днів додаткової відпустки, як одинокій матері за період з 2015 року по 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 100 днів додаткової відпустки, як одинокій матері за період з 2015 року по 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що при звільненні з військової служби їй не було виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 р. позовні вимоги задоволено частково:
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері, яка має двох і більше дітей віком до 15 років за 2015-2022 роки.
Зобов'язано Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як матері, яка має двох і більше дітей віком до 15 років за 2015-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
В решті позову відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері, яка має двох і більше дітей віком до 15 років за 2015-2022 роки.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що відповідно до відомостей, які містяться в особовій справі позивача, ОСОБА_1 не має статусу одинокої матері, доказів на підтвердження іншого позивачем не надано.
Також зазначають, що саме по собі набуття Позивачем права на додаткову відпустку не означає автоматично наявність у Позивача права на її компенсацію при звільненні, зокрема, судом І інстанції не було досліджено чи батьки дітей (діти Позивача від 2 чоловіків) використовували додаткову відпустку, або реалізовували право на її компенсацію.
Вважають, що станом на день виключення Позивача зі списків військової частини НОМЕР_1 з Позивачем були проведені усі належні розрахунки на підставі наявних облікових документів та в повному обсязі.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який на сьогоднішній день подовжено.
Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Беручи до уваги викладене, через те, що визначений законом строк розгляду справи сплив, колегія суддів з урахуванням запровадження на території України воєнного стану вважає за необхідне продовжити строк розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Національній гвардії України, а саме з 19.06.2013 по 19.07.2023 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, з якої 19.07.2023 була переведена до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та з 20.07.2023 по 11.07.2024 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11.07.2024 №162 позивача 11.07.2024 звільнено з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами (а.с.12).
Згідно довідки відповідача від 02.08.2024 №75 позивач не використала 20 днів соціальної відпустки (додаткової відпустки) як матір, яка має двох і більше дітей віком до 15 років за 2023 та 2024 роки. Сума нарахованої компенсації за 20 днів соціальної відпустки (додаткової відпустки) як матір, яка має двох і більше дітей віком до 15 років за 2023 та 2024 роки становить 15240,45 грн (а.с.25).
Вказані обставини не є спірними.
Нормативно-правове обгрунтування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 43 Основного Закону України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За приписами ст. 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.
Статтею 19 Закону України «Про відпустки» встановлено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Висновки суду.
Спірним у цій справі відповідно до частково задоволених вимог позивача є право позивача на отримання грошової компенсації за невикористані дні соціальної відпустки (додаткової відпустки) як матір, яка має двох і більше дітей віком до 15 років за період з 2015-2022 роки.
В цій частині судом першої інстанції було правильно встановлені обставини у справі, тому доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не має статусу одинокої матері, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, лише під час звільнення з військової служби, військовослужбовці мають право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної або додаткової відпуски.
Так, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , відповідачем не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки (додаткової відпустки) як матері, яка має двох і більше дітей віком до 15 років за 2015-2022 роки.
Відповідач протилежне не довів.
Проте, право позивача на спірну відпустку за період з 2015 по 2022 роки підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про народження дітей: від 25.01.2007 року серія НОМЕР_3 , від 14.07.2015 року серія НОМЕР_4 , від 29.07.2021 року серія НОМЕР_5 , від 29.07.2021 року серія НОМЕР_6 (а.с.6 зворот-8), відповідно до яких діти у позивача від трьох різних батьків, що також спростовує доводи апеляційної скарги відповідача щодо можливості використати зазначену відпустку одним із батьків дітей.
При цьому, колегія суддів зауважує, що за приписами частин другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а відповідач не довів належними та допустимими доказами зворотнє.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану нею у 2015-2022 роках додаткової відпустки як матір, яка має двох і більше дітей віком до 15 років.
Аналізуючи всі інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 р. - без змін.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
О.М. Кузьмишина