Справа № 753/9610/25
17 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24 вересня 2025 року, суддя Колесник О.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання постановою та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання постанови протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, стягнення судових витрат та стягнутого штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 квітня 2025 року, коли на рахунок позивача було накладено арешт та прийшло відповідне повідомлення в банківському додатку, він дізнався, що на виконанні в Нікопольському відділі державної виконавчої служби перебуває постанова № 1 ДІ № 595130 до повідомлення ІД № 01453548 від 20 лютого 2025 року інспектора з паркування ДМР Міхалевича Р.Є. про стягнення штрафу в розмірі 680 грн.
01 травня 2025 року з карткового рахунку позивача на виконання оскаржуваної постанови було стягнуто 86,52 грн, а 19 травня 2025 року ще 1029,48 грн.
Також позивач вказав, що 30 січня 2025 року не перебував у м. Дніпрі, тому не міг вчинити адміністративне правопорушення, а за кермом вказаного в постанові автомобіля в той час перебувала його дружина ОСОБА_2 , якій належить цей автомобіль.
Як зазначає позивач, його дружина поставила автомобіль на платну парковку 30 січня 2025 року о 13:02 години, а о 13:04 години, користуючись QR-кодом, розташованим на інформаційній табличці, яка знаходилась безпосередньо на місці її парковки - оплатила послуги з паркування за дві години в сумі 36 грн та пішла у своїх справах. Приблизно через годину повернулась, сіла в авто і поїхала далі. Жодної постанови про адміністративного правопорушення чи будь-яких інших документів на місці паркування ОСОБА_2 надано не було, не було їх також закріплено під двірником на лобовому склі.
Позивач з вказаною постановою не погоджується, оскільки, на його переконання, матеріали справи не містять жодних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного порушення, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, сторін, що з'явились в судове засадання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії 1ДІ№55130 від 20 лютого 2025 року, 30 січня 2025 року о 13 год. 20 хв, транспортним засобом «PEUGEOT 107», номерний знак СВД, здійснено зупинку в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, площа Героїв Майдану, 1, чим порушено вимоги дорожнього знаку 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ віл 10,10.2001 № 1306, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн.
Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її незаконною, з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Згідно ч. 3 ст. 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом міської ради посадові особи виконавчих органів міської ради - інспектори з паркування.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (ПДР України), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпункт 3.34 п. 3 розділу 33 Правил Дорожнього руху визначає, в зоні дії знаку 3.34 забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Не поширюється дія знаку: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; за наявності під ним таблички - на водіїв з інвалідністю, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю».
Зона дії знаку від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Як убачається з постанови серії 1ДІ№55130 від 20 лютого 2025 року, 30 січня 2025 року о 13 год. 20 хв, транспортним засобом «PEUGEOT 107», номерний знак СВД, здійснено зупинку в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, площа Героїв Майдану, 1, чим порушено вимоги дорожнього знаку 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ віл 10,10.2001 № 1306, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до частини 1 ст. 122 КУпАП правопорушення встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приміткою до вказаної статті визначено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Суб'єктом правопорушення в цій статті, в разі фіксації зазначеного правопорушення B режимі фотозйомки, відповідальна особа, зазначена частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Відповідно до частини 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки саме: дати, часу (моменту), місця або паркування транспортних засобів, розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою с наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова, особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, особи, висновком яка експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які о використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів a також іншими документами.
Зазначені речові докази відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки одержані з дотриманням закону та містить інформацію про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до абзацу 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно 3 статтею 279-1 KУпАП, y разі якщо адміністративне правопорушення сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 5 статті 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, 30.01.2025 року інспектором з паркування було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено частиною 1 статті 122 КУпАП, а саме: зупинка транспортного засобу «PEUGEOT 107», номерний знак СВД, в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», за адресою: м. Дніпро, площа Героїв Майдану 1, чим порушено вимоги п. 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху.
Керуючись вимогами статті 14-2 КУпАП інспектором з паркування здійснено фотофіксацію обставин порушення правил паркування в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: 1) дату порушення 30.01.2025 р.; 2) місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об'єкта: м. Дніпро, площа Героїв Майдану 1; 3) географічні координати: 48.4646274, 35.0454188; 4) час вчинення порушення: о 13:20 (13 год. 20 хв.)
В судовому засіданні позивач не заперечував, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є належним користувачем, проте власником автомобіля є ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем 20 лютого 2025 року.
Також позивач зазначив, що ОСОБА_2 припаркувала автомобіль в зоні дії знаку, який надає право паркувати автомобіль та через паркомат сплатила грошові кошти за користування паркомісцем.
Як убачається з постанови про накладення адміністративного стягнення від 20 лютого 2025 року автомобіль було припарковано о 13:20 год.
Разом з тим, позивач надав до суду докази сплати 30 січня 2025 року о 13:04 год. коштів за паркування- користування паркомісцем
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що із наданих відповідачем до справи фототаблиць не можливо встановити, чи був автомобіль з номерним знаком СВД припаркований в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» чи за межами дорожнього знаку.
Той факт, що позивач є належним користувачем автомобіля нарівні з його власником, та, що видано індивідуальний номерний знак, не є доказом того, що автомобіль був припаркований саме позивачем і саме в зоні дії дорожного знаку 3.34 «Зупинка заборонена»
Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входить до предмета доказування.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Разом з тим, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним, а тому постанова підлягає скасуванню, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закриттю .
Що стосується вимоги позивача про стягнення сплаченого штрафу в розмірі 1116 грн, який було з нього стягнуто, то у даному випадку такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством України передбачений інший порядок повернення невірно чи помилково сплаченого штрафу.
Окрім того, позивач не навів доказів того, на користь якого органу чи держави стягнуто штраф.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, з огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн відповідно до Закону України «Про судовий збір», сплачений за подання адміністративного позову у сумі 484,48 грн та апеляційної скарги у сумі 726,72, що підтверджується квитанцією від 10.05.2025 (а.с. 16, том 1) та квитанцією від 27.10.2025 (а.с. 7).
Згідно з ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-286, 288, 289, 289-5 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
У справах, передбачених статтею 283-1 цього Кодексу, суд може проголосити скорочене судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 139, 195, 241, 242, 243, 271, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24 вересня 2025 року скасувати та прийняти нове судове рішення наступного змісту.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія 1ДІ № 595130 до повідомлення ІД № 01453548 від 20 лютого 2025 року винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Міхалевичем Русланом Євгеновичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Узадодоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42403446) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 00 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.
Постанову виготовлено: 17 грудня 2025 року.