Справа № 359/6000/25 Суддя (судді) першої інстанції: Яковлєва Л.В.
17 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд скасувати постанову №607 від 13 травня 2025 року, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Зокрема апелянт зазначає, що суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, а тому вона підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 грудня 2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 13 травня 2025 року винесена постанова №607 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 23 квітня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 під час звірки військово-облікових даних через ІКС «Оберіг» виявлено, що ОСОБА_1 у період з у період з 18 травня по 16 липня 2024 року (включно) не уточнив свої облікові дані (місце проживання, номер засобу зв'язку та адресу електронних пошти (у разі наявності) через центр надання адміністративних послуг, або електронний кабінет, або через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив абз. 4 п. 1 ч.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (документ № 3633-ІХ).
Позивач, вважаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23 квітня 2025 року №607 протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, 19.05.2024 набув чинності Закон України від 9 травня 2024 року №3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Диспозиція ст. 210-1 КУпАП має бланкетний характер та охоплює порушення законодавчих норм у сфері оборонних, мобілізаційних процесів та стосується: вручення повісток щодо уточнення даних, неявки у ТЦК, дій пов'язаних з мобілізацією, свідомого не отримання повістки тощо. Серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинні бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та яким не дотримана особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
-виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18.05.2024.
Відповідно до абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Згідно з абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 19 Порядку № 1497 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:
- через центр надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
- у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, у позивача виник обов'язок з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) уточнити персональні дані.
Як вбачається з матеріалів справи, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 № НОМЕР_1 видано 21 вересня 2016 року.
З витягу «Резерв+», вбачається, що позивач є військовозобов'язаний. Згідно постанови ВЛК придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони; дата ВЛК - 29.04.2023; дата уточнення даних - 23.04.2025.
З витягу ІКС «Оберіг» вбачається, що позивачем звірено контакті дані 27.02.2025.
При цьому, доказів уточнення своїх персональних даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) позивачем не надано, відсутні будь-які посилання на виконання цього обов'язку позивачем.
Апелянт зауважую, що він уточнив свої облікові дані під час проходження ВЛК. З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що з витягу «Резерв+», сформованого позивачем 16.05.2025, вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаний, обліковується за ІНФОРМАЦІЯ_2 , звання солдат, ВОС НОМЕР_2, дата уточнення даних - 23.04.2025 (а. с. 18).
Разом з тим, згідно облікових даних дата проходження ВЛК - 29.04.2023,тобто до внесення відповідних змін до законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Крім того, між останніми змінами в облікові дані(29.04.2023) та виникненням обов'язку про їх уточнення (18.05.2024) минув тривалий строк, що не може враховуватися, як виконання позивачем відповідного обов'язку. Таким чином, вищевказаним підтверджуються доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 своєчасно до 16.07.2024 року не уточнив свої військово-облікові дані.
Також, в апеляційній скарзі апелянт посилався на приписи примітки до статті 210 КУпАП, згідно з якою, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
При цьому, апелянт вказує, що відповідачем не доведено, що в нього не було можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, слід зазначити наступне.
З приводу цих доводів колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах примітка до ст. 210 КУпАП не підлягає застосуванню, оскільки, чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, а саме - уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів. Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може лише перевірити чи уточнити персональні дані військовозобов'язаного, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Доводи апелянта про те, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити які саме персональні дані не оновив позивач, які з цих даних містяться в державних реєстрах, а також до яких даних державний орган в особі відповідача не має доступу (не є держателем), колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, як було зазначено вище, позивач в цілому не виконав покладений на нього обов'язок щодо уточнення персональних даних у період, визначений законом.
Отже, наведені доводи апелянта висновків суду першої інстанції щодо наявності в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не спростовують.
Щодо дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Колегія суддів звертає увагу, що приписами статті 255 КУпАП визначається коло посадових осіб, уповноважених складати протоколи лише у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до вимог абз.6 ст.268 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.
Колегією суддів встановлено, що 23.04.2025 стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 607, за яким встановлено, що позивач, у період з 18 травня по 16 липня 2024 року (включно) не уточнив свої облікові дані.
Вказаний протокол містить запис про роз'яснення позивачу змісту ст. 63 Конституції України, прав, та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП. Також, у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 17:30 год. 13.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Другий примірник протоколу був вручений позивачу, про що у постанові наявний його підпис.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. є правомірною та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 17.12.2025р.)