Справа № 320/13043/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
17 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасінформзв'язоксервіс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасінформзв'язоксервіс» про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС звернулося з позовом до ТОВ «Донбасінформзв'язоксервіс», в якому просило суд стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасінформзв'язоксервіс» податковий борг у розмірі 104 208,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено суму узгодженого податкового боргу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Донбасінформзв'язоксервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для стягнення податкового боргу відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Донбасінформзв'язоксервіс» (ідентифікаційний код: 24453663) зареєстровано як юридична особа 07.08.1996 та перебуває на податковому обліку в органах ДПС.
З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- (форма «Ш») від 08.08.2018 № 00502581213 - сума 170 289,89 грн. (нараховано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів);
- (форма «Н») від 27.11.2018 № 0868461206 - сума 302,4 грн. (нараховано штрафні санкції за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів);
- (форма «ПС») від 19.09.2018 № 0629831213 - сума 170 грн. (нараховано штрафні санкції за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів);
- (форма «ПС») від 02.09.2018 № 000237411, - сума 1020 грн. (нараховано штрафні санкції за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів )із вироблених в Україні товарів);
- (форма «ПС») від 20.02.2020 № 0185080411 - сума 1020 грн. (нараховано штрафні санкції за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів).
Відповідно до наданої позивачем інформації, за відповідачем станом на 12.10.2022, обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 104 208,69 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову та стягнення податкового боргу, суд першої інстанції виходив з того, що суму заборгованості до державного бюджету боржник у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).
Відповідно до ст. п. 14.1.137 ст. 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України "грошове зобов'язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Правовими положенням пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.
Відповідно до п. 59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Правовими положеннями п.57.1 ст.57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до наданої позивачем інформації, за ТОВ «Донбасінформзв'язоксервіс» станом на 12.10.2022, обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 104 208,69 грн.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання позивачем сформована податкова вимога про сплату боргу форми «Ю» №174411-17 від 13.09.2018 на загальну суму 712 625,83 грн., яка направлена відповідачу за місцем реєстрації згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Зазначена податкова вимога скерована податковим органом на адресу відповідача, а саме: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 13А про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Вказана адреса відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцем реєстрації відповідача. Однак зазначені документи вручені відповідачу не були, з незалежних від податкового органу причин, а саме: "за закінченням терміну зберігання".
У відповідності до пункту 42.2 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою "за закінченням терміну зберігання" чи "інші причини" (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).
Враховуючи викладене, вищевказані документи вважається врученими відповідачу належним чином.
При цьому, передбачені ПК України заходи не привели до погашення відповідачем податкового боргу.
Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст. 87 ПК України. Крім того, в силу приписів п. 87.9 ст. 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Підпунктом 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Відповідно до абз.1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки доказів погашення податкового боргу в сумі 104 208,69 грн. відповідач станом на час подання позовної заяви та розгляду справи в суді першої інстанції не надав, позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що контролюючим органом порушено приписи ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в частині строку звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду, з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Крім того, у постанові від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно якого положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАС України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
Водночас, абзацом 10 пункту 52-2 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (зі змінами, внесеними згідно Законом №591-ІХ) передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення податкового органу здійснено у межах 1095 календарних днів.
З урахування наведених обставин колегія суддів вважає, що відповідач доказів погашення податкового боргу суду не надав, сума податкового зобов'язання є узгодженою, відтак, позовні вимоги Головного управлінням ДПС у м. Києві про стягнення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасінформзв'язоксервіс» у розмірі 104 208,69 грн. підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасінформзв'язоксервіс» залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 17.12.2025р.)