П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/23988/25-Е
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів - Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2025 р. у справі № 522/23988/25-Е за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Приморський районний суд м.Одеси рішенням від 25.11.2025 позов задовольнив.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 12.12.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також разом із апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини 4 статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Оскаржуване рішення було проголошено 25.11.2025 без участі апелянта.
При цьому апеляційна скарга була подана лише 12.12.2025, тобто з порушенням десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Положеннями статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зазначено, що копію оскаржуваного рішенення апелянт отримав 09.10.2025, проте не мав можливості вчасно звернутися із апеляційною скаргою.
Причини які стали перешкодою вчасного звернення із апеляційною скаргою апелянт не вказав.
Отже, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не містить.
Разом із тим, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, наведене дає підстави застосувати до апеляційної скарги положення статей 298-299 КАС України, результатом чого буде встановлення факту подання її з порушенням встановленого процесуального строку.
Згідно до частин 1-3 статті 298 КАС України апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зважаючи на зазначене, та керуючись вимогами норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність залишити подану апеляційну скаргу без руху для надання апелянтом заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наведення підстав поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення та надання доказів отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
При цьому виконання зазначених вимог повинно бути здійснено протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Крім того аналіз матеріалів апеляційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам ст. 296 КАС України, а саме:
- п. 6 ст. 296 КАС України, в частині обґрунтування вимог апеляційної скарги, із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права ;
- п. 1 ч. 5 та ч. 6 ст. 296 КАС України, оскільки до апеляційної скарги не доданий документ про сплату судового збору, а також не зазначено підстав, відповідно до яких апелянт за законом звільняється від сплати судового збору.
Між тим, як вбачається із апеляційної скарги відповідача, в останній відсутні обґрунтування його вимог із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції, натомість апеляційна скарга містить лише посилання на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права без зазначення в чому саме полягає порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, зокрема, доводів апеляційної скарги, а тому саме законодавець однією з вимог до змісту апеляційної скарги встановив обов'язкове зазначення в апеляційній скарзі обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права (п. 6 ч. 2 ст. 296 КАС України). На стадії вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд перевіряє формальну наявність, зокрема і обґрунтування вимог апеляційної скарги, у зв'язку з чим є неможливим застосування приписів ч. 2 ст. 308 КАС України. Інакше означало б те, що суд апеляційної інстанції, за власною ініціативою відшуковує обставини, якими можуть бути обґрунтовані вимоги апеляційної скарги, зокрема апелянта суб'єкта владних повноважень, що було б порушенням принципів адміністративного судочинства (рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та ін.), та фактично було б наданням переваги в цій справі апелянту, та свідчило б про упередженість апеляційного суду.
Відповідно до матеріалів апеляційного перегляду, позивачем - фізичною особою, заявлено одну вимогу немайнового характеру, яку задоволено рішенням суду першої інстанції, що оскаржується в повному обсязі.
Відповідно до ч.1, ч. 2 (таблиці ставок) ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір за подання апеляційної скарги справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), тобто 150 відсотків від 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
Отже, при поданні в цій справі апеляційної скарги апелянт мав надати докази сплати судового збору в сумі 908,40 грн.
Натомість апелянт заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване відсутністю фінансування.
При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує таке.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України “Про судовий збір».
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України “Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом із цим, підстави, які визначені ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір», як умови для відстрочення від сплати судового збору, не передбачені для суб'єктів владних повноважень.
Обставини, пов'язані з неможливістю сторони сплатити судовий збір, у тому числі, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.
Необхідність сплати судового збору - певне обмеження при зверненні до суду, однак воно є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, яка як одну із засад судочинства визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Таким чином, апеляційна скарга має бути залишена без руху, з наданням апелянту строку, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху:
- надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наведення підстав поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення;
- надання апеляційної скарги із обґрунтуванням вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
- зазначення підстав, відповідно до яких апелянт за законом звільняється від сплати судового збору, або - надання документу про сплату судового збору в сумі 908,40 грн.
Судовий збір (державне мито) за подачу апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду повинно бути перераховано або внесено за наступними платіжними реквізитами для перерахування судового збору:
банк Казначейство України (ЕАП), код банку 899998
код класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)"
відомча ознака "81" (Апеляційні адміністративні суди):
рахунок UA678999980313101206081015758,
отримувач - ГУК в Одеській області /Приморський р-н/22030101
код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526Призначення платежу
*;101;__________( код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), П'ятий апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), в сум 908,40 грн., а тому апеляційна скарга, відповідно до вимог частини 1 статті 169 КАС України має бути залишена без руху, з наданням строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст. ст. 133, 169, 248, 296, 298, 321, 325, 328 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2025 року у справі № 522/23988/25.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснити ІНФОРМАЦІЯ_3 , що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до статті 169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.
Роз'яснити ІНФОРМАЦІЯ_3 , що у разі не виконання вимог цієї ухвали у визначений судом строк, а також у разі визнання неповажними наведених підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Ухвала у касаційному порядку не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик