П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10191/23
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Бітова А.І,
- Градовського Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року щодо прийняття звіту у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року у даній справі позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Одеській області щодо перерахунку пенсії в розмірі 70 % грошового забезпечення та обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2019 року. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розраховуючи основний розмір його пенсії як 77 % грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, та здійснити виплату різниці між нарахованим та виплаченим розміром пенсії.
Рішення набрало законної сили 10.10.2023 року та судом видані позивачу виконавчі листи.
Відділом примусового виконання рішень (далі ВПВР) Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по справі №420/10191/23 постановою від 14.06.2024 відкрито виконавче провадження ВП № 75301394.
25.07.2024 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про встановлення контролю за виконанням судового рішення, в якій просить визнати дії ГУПФУ протиправними та такими, які свідчать про невиконання рішення суду, а саме: не нарахування на його поточний рахунок пенсії з 01.11.2024 по теперішній час у відповідності до рішення ООАС від 07.09.2023 по справі №420/10191/23 з урахуванням рішення по справі №420/26990/23, не проведення з 01.04.2019 перерахунку пенсії, розраховуючи основний її розмір як 77 % грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, та не здійснення виплати різниці між нарахованим та виплаченим розміром пенсії з урахуванням рішення по справі №420/26990/23.
Ухвалою від 11.09.2024 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив заяву позивача про встановлення контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року у справі № 420/10191/23.
В подальшому Одеський окружний адміністративний суд розглядав питання прийняття звіту 27.12.2024 року, 04.05.2025 року, 12.09.2025 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 суд відмовив у прийняття звіту щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду № 420/10191/23 від 07.09.2023 року, зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду у 30-ти денний строк з дати отримання копії ухвали новий звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі № 420/10191/23, разом із звітом надати суду докази перерахування та виплати з 01.04.2019 пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром, в розмірі 77 % грошового забезпечення, з урахуванням індексації, докази відшкодування позивачу судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп.
10.10.2025 року відповідач надав до суду звіт про виконання судового рішення, в якому зазначає, що 14.11.2023 року та 24.09.2024 року проведені перерахунки пенсії позивача виходячи з розміру 77 % грошового забезпечення, з урахуванням індексації, без обмеження максимальним розміром. З 01.10.2024 року розмір пенсії становить 27 961 грн. 94 коп.
15.10.2025 року позивач подав письмове клопотання про накладення на відповідача штрафних санкцій. Позивач вказує, що пенсія обчислюється в розмірі 70% грошового забезпечення, а не 77%, обмежена максимальним розміром, різниця між нарахованою та виплаченою пенсією не сплачена, розрахунки на доплату різниці пенсії містять неправильні відомості. Просить не приймати звіт та накласти штраф на керівника ГУ ПФУ області.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про часткове виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року у справі №420/10191/23.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про повне виконання рішення Одеського окружного обласного суду від 07.09.2023 року у справі №420/10191/23 - 90 днів з дати отримання цієї ухвали.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким:
1) Визнати такими, як завідомо неправдиві розрахунки на доплату пенсії від 14.11.2023 року та 24.09.2024 року.
2) Зобов'язати ГУ ПФУ замість двох завідомо неправдивих розрахунків скласти новий дійсний розрахунок на доплату пенсії, розраховуючи ОСНП як 77%, без обмеження, з урахуванням індексації за період з 01.04.2019 року по вересень 2024 року (задля наочної демонстрації порушень посадових осіб, допущених при складенні розрахунків та виявлення винних) з урахуванням правових відносин між позивачем та ГУПФУ за період з 01.04.2019 року по вересень 2024 року.
3) Визнати неправомірними дії ГУПФУ щодо невиконання нескасованого рішення суду по справі №420/10191/23 з набранням сили інших рішень.
4) Визнати невиконанням рішення суду по справі №420/10191/23 дії ГУПФУ щодо нарахування пенсії на поточний рахунок коштів без урахування зобов'язань до цього рішення за періоди:
-з листопада 2023 року по вересень 2024 року,
- з березня по серпень 2025 року (у зв'язку з набранням законної сили рішенням по справі №420/35322/24),
- з вересня 2025 року ( у зв'язку з набранням законної сили рішенням по справі №420/7925/25).
5) Зобов'язати ГУПФУ внести зміни у всі перерахунки пенсії, що були відпрацьовані після вступу в силу рішення ООАС від 07.09.2023 року по справі №420/10191/23, розраховуючи у відповідності до цього рішення: ОСНП пенсії як 77%, без обмеження, з урахуванням індексації.
6) Зобов'язати ГУПФУ скласти новий розрахунок на доплату пенсії у відповідності до змін у перерахунках, вказаних у п.5 вимог.
7) Накласти арешт на рахунок ГУПФУ в Ощадбанку для змушування здійснення виплати заборгованості з різниці між виплаченим розміром пенсії та нарахованим у відповідності до розрахунку на доплату до пенсії, вказаного у п.6 вимог.
8) Визнати дискримінацією ситуацію створену ГУПФУ, за якої позивач, як пенсіонер, з 01.03.2022 року зазнає обмеження у користуванні правами і свободами на належне пенсійне забезпечення такими діями, як невиконання судового рішення, службове підроблення, службова недбалість, крадіжка пенсійних коштів та прийняття рішення щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дискримінації, у розмірі визначеному судом.
9) На підставі ч. 1 ст. 324 КАС України вжити заходів відповідно до ч.9 ст. 249 КАС України у зв'язку з порушенням посадовими особами ГУПФУ законодавства, в т.ч. порушень законодавства, які мають ознаки кримінального правопорушення.
10) Звіт не приймати. У зв'язку з нанесенням позивачу значної матеріальної шкоди, накласти штраф на керівника відповідача, відповідального за виконання рішення суду.
11) Визнати, що виплати з заборгованості за рішенням суду має бути здійснена за рахунок власних коштів ГУПФУ, у відповідності до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України.
12) Встановити новий строк подання звіту про викання рішення ляхом погашення заборгованості у сумі 1 007 360, 40 грн за рахунок відповідача.
ГУ ПФУ в Одеській області своїм правом на подання відзиву не скористалось, про розгляд справи повідомлено шляхом направлення судової кореспонденції до Електронного кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд»..
Відповідно до ст.311, ст.312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Приймаючи поданий відповідачем звіт, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійним органом на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії позивачу. Також суд констатував, що сума заборгованості у розмірі 792 271,34 грн, яка виникла внаслідок перерахунку пенсії на виконання судового рішення у справі №420/10191/23 є невиплаченою та рахується, як заборгованість. Стосовно наведеного позивачем розрахунку боргу у розмірі 1 007 360, 40 грн суд зауважив, що вказана сума включає у себе невиплачені суми пенсії, які виникли на виконання судових рішень у інших справах, тому суд не може давати їм оцінку.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-ІХ внесені зміни до КАС України, який доповнено статтею 382-1 КАС України про порядок розгляду заяви про зобов'язання подати звіт, статтею 382-2 КАС України, яка регламентує розгляд звіту про виконання судового рішення та статтею 382-3 - рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, які є чинними з 19 грудня 2024 року.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Отже, з 19 грудня 2024 року питання судового контролю вирішуються у судах з урахуванням змін, внесених Законом №4094-ІХ.
Відповідно до ч.1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу .Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Згідно з ч.2, 3 ст. 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Частиною п'ятою ст. 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Згідно з ч.11 ст.382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ч.3 ст.382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Отже, наведені норми процесуального права однозначно вказують, що у разі виконання рішення суду не в повній мірі, суд зобов'язаний встановити боржнику новий строк для подання звіту, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
В той же час, суд може зменшити чи взагалі звільнити керівника суб'єкта владних повноважень за невиконання рішення суд у частині виплати, в т.ч., сум пенсій на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань.
Відповідно до встановлених обставин, внаслідок перерахунку від 14.11.2023 року, здійсненого на виконання рішення суду у даній справі, позивачу донараховано за період квітень 2019 року - лютий 2023 року 114 658 грн 91 коп. Головним управлінням ПФУ включено вказану суму суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії.
Перерахунком від 24.09.2024 року, вчиненим на виконання судового рішення у даній справі, розраховано, що з 01.10.2021 року розмір пенсії становить 22142 грн 05 коп., з 01.03.2022 року - 24961 грн 94 коп. (з урахуванням індексації), з 01.03.2023 року - 26461 грн 94 коп. (з урахуванням індексацій), з 01.03.2024 року - 27961 грн 94 коп. (з урахуванням індексацій), з 01.10.2024 року - 27961,94 грн. Внаслідок вказаного перерахунку позивачу донараховано за період жовтень 2021 року - вересень 2024 року 161 681 грн. 94 коп.
17.10.2025 року відповідач подав до суду першої інстанції додаткові пояснення по справі, в яких вказав, що 16.10.2025 року ГУ ПФУ в Одеській області здійснені чергові перерахунки пенсії позивача, які свідчать, що пенсія позивача приведена у належний розмір - обчислена виходячи з 77% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром: з 01.04.2019 року розмір пенсії складає 20142 грн 05 коп., з 01.02.2020 року - 24034 грн 97 коп., з 01.02.2021 - 25 968 грн 44 коп., з 01.02.2022 року - 28 387 грн 01 коп., з 01.03.2023 року - 40 244 грн 82 коп., з 01.03.2024 року - 41 744 грн. 82 коп. Внаслідок перерахунку, вчиненого 16.10.2025 року, розмір доплати становив 515 930 грн 49 коп.
Таким чином, усього внаслідок перерахунків пенсій доплата склала 792 271 грн 34 коп. (114658 грн 91 коп. (доплата за період квітень 2019 року - лютий 2023 року) + 161681 грн 94 коп. (доплата за період жовтень 2021 року - вересень 2024 року) + 515930 грн 49 коп.) Сума доплати обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року у даній справі наразі виконано виключно у частині нарахування сум пенсій, тому встановив для відповідача новий строк для виконання рішення у частині виплати заборгованості.
Доводи позивача про неправильне складання розрахунків на доплату (сума недоплати становить 1 007 360 грн 41 коп.) колегія суддів вважає помилковими з огляду на те, що позивачем включені доплати не тільки по справі № 420/10191/23, але й інші, зокрема, доплата за період січень 2018 року - березень 2020 року - 72 560 грн 99 коп. та 6 712 грн 45 коп. на виконання судового рішення по справі № 521/851/16а, доплата за період квітень 2019 року - лютий 2022 року у розмірі 215 089 грн на виконання судового рішення по справі 420/18437/21.
Крім того, обмеження розміру пенсії позивача з 01.01.2025 року зумовлено застосуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Законність такого обмеження пенсії не було предметом дослідження судом в межах справи № 420/10191/23, тому не може бути перевірено під час розгляду звіту про виконання рішення суду по даній справі.
Досліджуючи доводи апелянта щодо порушень, які допущені посадовими особами ГУ ПФУ в Одеській області, колегія суддів зауважує на процесуальній відмінності статей 382-382-3 КАС (судовий контроль) та статті 383 КАС України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду).
Відповідно до ст. 382-3 КАС України під час розгляду питання про прийняття звіту суд має ухвали рішення про прийняття звіту чи про відмову у його прийнятті. У разі відмови у прийнятті звіту суд визначає, чи належить накладати штраф на керівника суб'єкта владних повноважень та встановлює новий строк для подання звіту. Іншими повноваженнями при розгляді звіту суд не наділений.
Проте подана позивачем апеляційна скарга ґрунтується на доводах щодо неналежного виконання судового рішення та протиправності дій вчинених відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на виконання рішення суду.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції окремою ухвалою від 27 жовтня 2025 року, яка прийнята в порядку ст. 383 КАС України, зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року по справі №420/10191/23, притягненні службових осіб, винних у невиконанні судового рішення при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 22.08.2025 року до відповідальності.
Отже, суд першої інстанції вирішив питання про прийняття звіту та надав оцінку протиправності діям відповідача, які вчинені на виконання рішення суду двома різними процесуальними ухвалами. В той же час, подана апеляційна скарга на ухвалу суду про прийняття звіту фактично містить доводи, які суд апеляційної інстанції може перевірити виключно у разі апеляційного перегляду окремої ухвали, оскільки в останній надана оцінка діям відповідача.
Оскільки позивач не оскаржив окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості оцінювати дії посадових осію ГУ ПФУ в Одеській області, які вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року по справі №420/10191/23.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і постановив процесуальне рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч.2 ст.328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Враховуючи зазначене, оскаржена ухвала суду першої інстанції щодо питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу (п.25 ч.1 ст.294 КАС України), після її перегляду в суді апеляційної інстанції, не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: А.І.Бітов
Суддя: Ю.М.Градовський