П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/789/25
Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно за періоди стаціонарного лікування: з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно за періоди стаціонарного лікування: з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. та у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він до 11.08.2023р. про проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та в подальшому був переведений до ВЧ НОМЕР_3 .
17.09.2022р. позивач отримав тяжкі поранення під час виконання бойових завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини. Проходив тривалий час лікування у стаціонарному відділенні, у зв'язку зі чим набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022р., за періоди стаціонарного лікування та відпустки після отримання поранення.
30.10.2024р. представник позивача звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із запитом щодо виплати додаткової винагороди, у розмірі 100 000грн., передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р. за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р..
Однак, листом від 31.10.2024р. ВЧ НОМЕР_1 відмовила у задоволенні вказаної заяви.
Не погодившись із вказаною відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме за періоди стаціонарного лікування: з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме за періоди стаціонарного лікування: з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. та перебування у відпустці за станом здоров'я строком 30 календарних днів для лікування після тяжкого поранення, з урахуванням фактично виплачених сум.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із проходженням позивачем лікування травми, отриманої під час виконання бойових завдань під час несення військової служби по захисту Батьківщини, відповідач протиправно не виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
17.09.2022р. позивач під час виконання бойових завдань отримав поранення м'яких тканей лівої гомілки важкого ступеню, перелом малогомілкової кістки. Поранення м'яких тканин стегна. Проникаюче поранення лівої кили та був направлений на лікування до стаціонару.
Згідно із довідкою від 3.10.2022р. №350/174/308/367/пе старший лейтенант ОСОБА_1 17.09.2022р. отримав поранення під час виконання своїх службових обов'язків під час несення військової служби при захисті Батьківщини.
Відповідно до довідки від 18.04.2023р. №646 капітан ОСОБА_1 отримав поранення, Так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Згідно із виписками із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 у період з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р., з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. перебував на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
19.10.2024р. представник позивача звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про нарахування йому додаткової винагороди до 100 000грн. за період перебування його на лікуванні та у відпустці після отриманих травм.
Однак, листом від 31.10.2024р. за №350/174/308/1918/а відповідач відмовив у виплаті додаткової винагороди та зазначив, що підстави для виплати додаткової винагороди відсутні.
Позивач вважає вказану відмову протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій військової частини у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі п.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до першого абзацу п.11 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров'я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручанням, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.
Наказом Міністра оборони України №260 від 7.06.2018р. затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з першим-третім абзацами п.9 розділу І Порядку №260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п.17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до абз.3 п.10 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно з п.11 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Пунктом 1 Постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 (далі - Постанова №168), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацом 5 вказаного пункту (в редакції станом на момент спірних правовідносин) визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, додаткова винагорода у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
З аналізу норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000грн. винагорода.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно довідки від 3.10.2022р. №350/174/308/367/пс старший лейтенант ОСОБА_1 17.09.2022р. одержав: МВТ (17.09.2022). поранення м'яких тканин лівої гомілки важкого ступеню, перелом малогомілкової кістки. Поранення м'яких тканин стегна. Проникаюче поранення лівої кили. При обставинах: поранення отримав під час російсько-української війни близько 16.25 17.09.2022 року в результаті ворожого обстрілу в н.п. Юрківка Донецької області під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, та не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Під час отримання поранення перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом).
Відповідно до довідки Військово-медичного центру Південного регіону за №646 від 18.04.2023р. ВЛК проведено 18.04.2023р. згідно із наказом МОЗ №370 від 4.07.2007р. - поранення важкого ступеня.
Згідно із випискою із медичної карти ВЧ НОМЕР_1 за №227 від 12.01.2023р. (форма №027/о), КНП «Одеський територіальний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради» від 14.02.2023р. №1056/23 (форма №027/о), Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 3.03.2023р. №667 (форма №027/о) ОСОБА_1 у періоди з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р. та з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. перебував на стаціонарному лікуванні, відповідно.
З огляду на вказане та враховуючи зміст виписок із медичних карток, судова колегія зазначає, шо позивач у періоди з 10.01.2023р. по 12.01.2023р., з 12.01.2023р. по 14.02.2023р. та з 15.02.2023р. по 3.03.2023р. перебував на лікуванні внаслідок поранення, отриманого 17.09.2022р..
Відтак, обидві умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відповідній відпустці) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються копіями медичних документів, які містяться в матеріалах справи.
При виключені ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , позивач отримав грошовий атестат про нараховані та виплачені йому складові грошового забезпечення від 11.08.2023р. за №350/174/308/440/пс, з якого вбачається, що в графі 13 «Інші відмітки» містяться відомості щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р..
У вказаній графі зазначено конкретні періоди та сума додаткової винагороди, яка виплачена ОСОБА_1 за відповідний період, зокрема, в розмірі 100 000грн. додаткова винагорода виплачувалась позивачу за періоди з 3.04.2022р. по 31.12.2022р. в сумі 625 333,33грн., за січень 2023р. (1.01.2023 - 5.01.2023) у сумі 11 290,32грн., з 3.04.2023р. по 19.04.2023р. в сумі 56 666,67грн..
При цьому, у відповіді ВЧ НОМЕР_1 від 31.10.2024р. за №350/174/308/1918/пс на заяву позивача від 30.10.2024р. та в апеляційній скарзі апелянт підтвердив, що виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 за спірні періоди, коли позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманим пораненням не здійснювалась.
У зв'язку із вищевикладеним, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Що стосується доводів апелянта про пропуску позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом, то судова колегія виходить з наступного.
За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами 2, 3 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правилами ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2025р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху
На виконання вимог ухвали суду, 8.12.2025р. ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Так, в обґрунтування поважності пропуску строку позивач зазначив, що він фізично не мав змоги займатися судовими справами через безперервний процес лікування наслідків тяжкого поранення, отриманого при захисті Батьківщини, та подальшого проходження військової служби у новому підрозділі.
Зокрема, позивач вказав, що одразу після виключення зі списків ВЧ НОМЕР_1 (11.08.2023р.), він не був звільнений зі служби, а вибув для подальшого проходження служби до ВЧ НОМЕР_3 , що пов'язано з переміщенням та прийняттям справ і посади.
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я внаслідок поранення, я перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні медичної реабілітації льотного складу ВЧ НОМЕР_4 у період з 30.10.2023р. по 28.11.2023р., що підтверджується виписним епікризом №2052.
Стан здоров'я продовжував вимагати втручання лікарів. У період з 11.03.2024р. по 5.04.2024р. він проходив стаціонарне лікування у КНП «Багатопрофільний шпиталь ветеранів», що підтверджується випискою №303.
Травень-Червень 2024р. позивач проходив ВЛК. Довідка ВЛК №1458 від 27.06.2024р..
У серпні 2024р. позивач проходив огляд МСЕК для встановлення інвалідності. Довідкою до акта огляду МСЕК №438124 від 21.08.2024р. ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Позивач вказує, що пропуск строку був зумовлений не недбалістю, а тяжким фізичним станом здоров'я, який вимагав тривалого стаціонарного лікування та реабілітації у різні проміжки часу у різних медичних закладах протягом 2023-2024 років, а також виконанням обов'язків військової служби у ВЧ НОМЕР_3 .
Позивач наголошує, що порання яке він отримав при захисті Батьківщини класифікується як «ТЯЖКЕ». Через вказане поранення, він кожного дня відчуваю сильну фізичну біль при русі, що дуже сильно обмежує мою можливість пересуватись, пригнічує загальний моральний стан. Що безумовно впливає на його здатність займатись пошуком кваліфікованих юристів, які б змогли розібратись та надати мені кваліфіковану правничу допомогу для захисту моїх законних прав як військовослужбовця на нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Надаючи оцінку вказаним ОСОБА_1 доводам у клопотанні про поновлення строку, враховуючи надані докази на їх підтвердження, судова колегія вважає за можливе визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із позовною заявою та поновити строк звернення до суду.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
В.О. Скрипченко