П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25999/25
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
повний текст судового рішення
складено 13.10.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Муравенко К.В. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
01.08.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 адміністративну справу №420/25999/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 передано за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області.
При прийнятті такого рішення, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є дії відповідача, пов'язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, а тому розгляд такої справи віднесений до компетенції саме місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.
Не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 про передачу справи за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області, адвокат Муравенко К.В. в інтересах позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В апеляційній скарзі представник позивача посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, та наполягає на тому, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Апелянт помилково вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали виходив з непідсудність даного позову адміністративному суду, оскільки таких висновків суду оскаржувана ухвала не містить, а навпаки, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позиція суду першої інстанції полягає в тому, що заявлені позовні вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування (зокрема щодо відсутності фактів порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; уточнення персональних даних у встановлений строк; сплив строків притягнення його до адміністративної відповідальності) свідчать про те, що предметом позову у цій справі є дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з виявленням ним обставин порушення позивачем правил військового обліку, що може свідчити про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та направлені на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, суд першої інстанції вважає що такі позовні вимоги відносять дану справу до справ про притягнення до адміністративної відповідальності, які в свою чергу за правилами предметної підсудності згідно ч.1 ст.20 КАС України розглядаються місцевими загальними судами як адміністративним судам, а тому таким судом є Овідіопольський районний суд Одеської області, виходячи із зареєстрованого місця проживання позивача.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суд першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом оскарження у даній справі є дії відповідача по внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Даний Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Згідно ч.8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч.9 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
Виходячи з наведених нормативних положень, відповідач є органом ведення вищевказаного Реєстру, на який вказаним законом покладені певні прав та обов'язки в частині внесення до цього Реєстру відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено виключний перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, які можуть бути внесені в Реєстр, а статтею 8 вказаного закону - службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Зокрема, п.20-1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено внесення до Реєстру відомостей про притягнення призовника, військовозобов'язаного та резервіста до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до цього Реєстру включається інформація не про будь-яке порушення правил військового обліку, а лише про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 2101 КУпАП, зокрема, інформація про протокол та/або постанову про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що реалізація відповідачем, як органом ведення вищевказаного Реєстру, своїх владних управлінських функцій щодо внесення інформації до цього Реєстру відносно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка може бути пов'язана із притягненням цих осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не свідчить про те, що такі дії вчиняються відповідачем в рамках справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Внесення ТЦК та СП до Реєстру відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 2101 перш за все направлено на виконання обов'язку, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» для органів ведення вищевказаного реєстру.
Жодна норма Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає того, що внесення певної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є або підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, або є одним із заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача по внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку є заходами забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення .
Такий висновок суд першої інстанції обґрунтував тим, що у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення, порушник може бути доставлений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно ст.259 КУпАП, а з метою забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ про адміністративне правопорушення також допускається адміністративне затримання особи, як один із заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, яке врегульоване статтями 260-263 КУпАП.
Колегія суддів не таким з висновком суду першої інстанції про те, що внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку є заходами забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд ті інші передбачені цією частиною заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Положеннями статей 261-263 КУпАП врегульований порядок адміністративного затримання, визначені строки такого затримання та передбачені гарантії захисту затриманого.
Пункт 1 ч.2 ст.262 КУпАП надає право органам внутрішніх справ (Національної поліціє) здійснювати адміністративне затримання при порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Положення частини 1 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частини 5 статті 24 Закону України «Про національну поліцію» направлені на забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та визначають механізм взаємодії між територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і органами поліції щодо адміністративного затримання осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені цими статтями КУпАП.
Так, абзацом 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно частини 5 статті 24 Закону України «Про національну поліцію» за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, за приписами наведених законодавчих положень адміністративне затримання та доставлення до ТЦК може бути застосовано органами поліції до призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, на підставі відповідного звернення керівника ТЦК.
Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення особою правил військового обліку жодним чином не впливає на можливість застосування до такої особи такого заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, як адміністративне затримання, а також не вливає і на можливість притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.
Внесення відповідачем до вказаного реєстру інформації щодо порушення позивачем правил військового обліку не є складовою частиною процедури притягнення до адміністративної відповідальності статтями 210, 210-1 КУпАП, а є виконанням відповідачем свого обв'язку згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по веденню цього Реєстру та актуалізації його бази даних.
Також слід звернути увагу на той факт, що оскаржені у даній справі дії відповідача по внесенню до вказаного Реєстру інформації про порушення позивачем правил військового обліку не пов'язані із притягненням позивача до адміністративної відповідності, оскільки відсутній сам факт такого притягнення, тобто відсутні складені відносно позивача протокол та/або постанова про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП.
Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, підсудні окружним адміністративним судам відповідно до ч.2 ст.20 КАС України.
Отже, спірна ухвала суду першої інстанції про передачу даної справи за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області є помилковою та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при постановленні ухвали про передачу даної справи за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.294, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Муравенко К.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року скасувати.
Справу №420/25999/25 направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька