П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/40428/24
Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
при секретарі судового засідання - Худика С.А.,
за участю апелянта ОСОБА_1 та його представника - адвоката Поліщук М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
27 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-13/792/1 від 10.12.2024 року;
- зобов'язати Приморську районну адміністрацію ОМР прийняти рішення щодо виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є сином померлої ОСОБА_2 , яка при житті працювала двірником ЖЕУ-37 та на підставі рішення Центрального виконкому м.Одеси від 15.07.1983 року № 310 отримала службову квартиру АДРЕСА_1 , в якій проживав і позивач. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 позивач залишився проживати у вказаній квартирі, в теперішній час проживає в ній разом із своєю сім'єю. 25.11.2024 року позивач направив до Приморської районної адміністрації заяву з проханням прийняти рішення щодо виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових квартир, проте відповідач листом №01-13/792/1 від 10.12.2024 року відмовив в її задоволенні, покликаючись на відсутність клопотання підприємства, у віданні якого знаходилась зазначена квартира. Представник позивача вказує, що підприємство ЖЕО Центрального району (ЄДРПОУ 03365819), де працювала мати позивача, припинило діяльність 26.12.2016 року, тому подати відповідне клопотання не є можливим. З огляду на вказане, позивач вважає, що саме Приморська РДА може прийняти рішення щодо виключення спірної квартири з числа службових.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовної заяви.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що судом не надано належної оцінки тому факту, що підприємство ЖЕО Центрального району ліквідовано, тому подати відповідне клопотання щодо виключення житла з числа службового не є можливим. Перебування спірної квартири у статусі службового житла перешкоджає йому у здійсненні приватизації цієї квартири. Отже, на переконання апелянта, єдиним способом захисту його прав є звернення до суду з цим позовом.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , яка перебувала в трудових відносинах із підприємством ЖЕУ “Центрального району» (ЖЕУ - 37 Центрального району) в період з 16.12.1980 рік по 01.04.1988 рік (а.с.19).
Відповідно до посвідчення № 49 від 22.08.1983 р., виданого виконкомом Центральної районної ради народних депутатів м.Одеси, гр. ОСОБА_2 , що працює в ЖЕУ-37 на посаді двірника, складом сім'ї 2-і особи надано службове житлове приміщення - однокімнатна квартира АДРЕСА_2 на підставі рішення Центрального виконкому від 15.07.1983 р. №310. Спільно з гр. ОСОБА_2 , проживає син ОСОБА_1 (а.с. 12).
01 квітня 1988 року ОСОБА_2 звільнена з роботи за власним бажанням.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.11.2013 р. серії НОМЕР_1 (а.с. 13).
16 жовтня 2024 року Департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради листом № 1456-11.1-34 на запит позивача № 05 від 14.10.2024 року повідомив, що в перевірених документах Виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів за 1983-1990 роки, рішення щодо виключення зі службового фонду квартири за адресою: АДРЕСА_3 , квартири за АДРЕСА_4 , не значиться (а.с. 14).
20 листопада 2024 року позивач звернувся до Приморської РДА Одеської міської ради із заявою, в якій просив прийняти рішення щодо виключення з числа службового житла квартиру АДРЕСА_1 . та переоформити особовий рахунок квартири АДРЕСА_1 з померлої матері ОСОБА_4 на нього, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с.15).
До вказаної заяви долучено копії наступних документів: паспорт, РНОКПП на ім?я ОСОБА_1 , свідоцтво про народження, посвідчення на право зайняття квартири, архівна довідка, свідоцтво про смерть, лист Приморської районної адміністрації, виписка з особового рахунку, Відповідь департаменту архівної справи та діловодства, посвідчення адвоката та ордер (а.с.15 зв.с.)
10 грудня 2024 року відповідач листом № 01-13/792/1 вих на звернення позивача щодо питання виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових повідомлено, зокрема, згідно посвідчення № 49 від 22.08.1983 на право зайняття службової житлової площі видано гр. ОСОБА_2 , двірнику ЖЕУ-37, у віданні якого, в управлінні і знаходилась зазначена квартира. Наразі зазначеного підприємства не існує, а отже, потрібно надати документ, який свідчить про правонаступництво або документ, який зазначає, в управлінні якого підприємства перейшла вказана службова квартира. Громадянка ОСОБА_2 припинила робочі відносини з підприємством, яке надавало їй службову квартиру в 1983 році. Даних щодо виключення цієї житлової площі із числа службових до районної адміністрації не надходило. Діючими нормативними актами, а саме: Житловим кодексом України, Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, визначено порядок надання та правила користування службовими жилими приміщеннями. Отже, виключення жилого приміщення із числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Крім того, оперативний облік належних їм службових жилих приміщень провадиться також відповідними підприємствами, організаціями, установами. Крім того, чинним житловим законодавством, а саме: п. 33 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, чітко зазначено, що до користування службовими жилими приміщеннями не застосовуються правила про бронювання жилого приміщення; про обмін жилого приміщення; про зміну договору найму жилого приміщення (статті 103-106 Житлового кодексу України). Враховуючи викладене, задовольнити клопотання не є можливим (а.с.16).
Вважаючи вказану відмову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів його звернення до правонаступника чи підприємства, в управління якого перейшла спірна квартира, з проханням надати таке клопотання та отриманням від вказаних осіб відмови у такому наданні, що свідчило б про вчинення позивачем усіх можливих дій з метою зібрання усіх необхідних документів для прийняття відповідачем рішення про виключення квартири з числа службової. Вказане, на переконання суду, виключає протиправність відмови відповідача у задоволенні заяви позивача щодо виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових, оформленої листом від 10.12.2024 р. № 01-13/792/1.
При цьому суд виходив з належності даного спору судам адміністративної юрисдикції.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, враховуючи наступне.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає питання: чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Тож, під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У справі, що переглядається в апеляційному порядку, встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про захист порушених житлових прав, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у листі від 10.12.2024 № 01-13/792/1, щодо відмови у виключенні з числі службових квартиру АДРЕСА_1 , а також зобов'язати відповідача виключити з числа службових вказану квартиру. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що позбавлений права на приватизацію зазначеної квартири з огляду на наявний в неї статус службового житла.
Порядок надання та користування житловими приміщеннями врегульований Житловим кодексом України та іншими нормативними актами, зокрема Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року № 37.
Оскільки вимоги позивача стосуються бездіяльності відповідача щодо реалізації його права на житло, гарантоване Житловим Кодексом, тому, на думку судової колегії, відповідний спір підлягає розгляду судами цивільної юрисдикції.
Із урахуванням викладеного спір позивача з відповідачем не є публічно-правовим, а отже, не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Враховуючи викладене, провадженні у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Судова колегія враховує положення ч.1 ст.239 КАС України, відповідно до яких у разі закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Також, у відповідності до ч.3 ст.319 КАС України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 01 січня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308,310, 315,319,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову про закриття провадженні у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Суд роз'яснює позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 17.12.2025 року.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко