18 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/16345/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року (суддя Сластьон А.О.) по справі №160/16345/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №12181741/41071921 від 11.12.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної №26 від 15.11.2024 та зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за результатами господарської операції складено вказану ПН та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно отриманої квитанції ПН прийнято, але її реєстрацію зупинено, та зазначено: відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена оскільки ПН/РК відповідає критеріям п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Позивачем направлено в електронному вигляді до контролюючого органу повідомлення про надання пояснень та копії документів на підтвердження інформації, зазначеній в податковій накладній. Однак, Рішенням Комісії відмовлено у реєстрації ПН/РК. Вказуючи на відсутність підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, а також на те, що господарські операції, за якими складено ПН/РК, підтвердуються належними первинними документами, чому Комісією не надано жодної оцінки, позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Комісії та зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені ПН/РК.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з необґрунтованості підстав для зупинення реєстрації податкової накладної та необгрунтованості рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Крім цього, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, судом стягнуто на користь
позивача витрати на правничу допомогу 5000,0грн.
Не погодившись з рішенням суду, ГУ ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що під час опрацювання поданої позивачем ПН було встановлено підстави для зупинення її реєстрації відповідно до приписів постанови КМУ від 11.12.2019 №1165. Оскільки, платником не було надано копії необхідних документів для підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, то Комісією було прийнято рішення про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН. За позицією скаржника судом першої інстанції не було надано належної оцінки вказаним обставинам та безпідставно задоволено заявлений позов. Відповідач наголошує на обов'язку платника надати документи, які б свідчили про реальність господарської операції за наслідками якої складено податкову накладну. Також, відповідач висловлює свою незгоду і з рішенням суду першої інстанції, в частині стягнення витрат на правничу допомогу, вважаючи їх необгрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Груп Інтрейд», ідентифікаційний код: 41071921, зареєстроване як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.01.2017, місцезнаходження: 49005, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Лешко-попеля, будинок, 13, літ. А-2, інше, нежитлове приміщення 2-18.
Видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Груп Інтрейд» є: 0.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання.
23 травня 2024 року між ТОВ “Груп Інтрейд» (Постачальник) та АТ “АНТОНОВ» (Покупець) укладено договір поставки №10.6135.2024 від 23.05.2024, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві комплектуючі вироби (код за ДК 021:2015 347400006 - обладнання для повітряних і космічних літальних апаратів, тренажери, симулятори та супутні деталі), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за них обумовлену Договороу грошову суму.
Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна за товар, поставки якого здійснюється згідно з умовами цього Договору, встановлюється в національній валюті України і визначається у Додатку (Специфікації) до цього Договору.
02 жовтня 2024 року між ТОВ “Груп Інтрейд» та АТ “АНТОНОВ» укладено додаткову угоду до Договору поставки №10.6135.2024 від 23.05.2024, якою погодили загальну вартість за договором поставки у розмірі 2 296 254, 00 грн в т.ч. ПДВ 382 709, 00 грн.
Також 02 жовтня 2024 року між сторонами укладено специфікацію №2 до Договору, якою погодженно партію товару та його ціну, який постачається, а саме: ТКС101ДОД; ТКТ11ПДО; ТКД201ОДГ; ПМ-5.
ТОВ “Груп Інтрейд» виставило покупцю рахунок-фактуру №0002494 від 18.10.2024 на суму 1 509 036,00 грн.
ТОВ “Груп Інтрейд» здійснило поставку товару на адресу Покупця на виконання умов вищезазначеного Договору, а саме поставило товар за видатковою накладною №3477 від 15.11.2024 на суму 991 296,00 грн.
На виконання вимог ст.187 та ст.201 Податкового кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю “Груп Інтрейд» з настанням першої події - постачання товару було складено і направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних наступну податкову накладну №26 від 15.11.2024.
Відповідно до квитанції про зупинення від 25.11.2024, документ збережено, реєстрація зупинена, відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 15.11.2025 №74 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН складена та подана платником податку, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомляємо: показник "D"= 1.8738 %, "Рпоточ"=8758.2 Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На виконання п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, підприємством було надано копії документів, та додаткові пояснення щодо реєстрації податкової накладної №26 від 15.11.2024, реєстрацію якої було зупинено.
Зокрема, в письмових поясненнях позивач вказав, що придбав товар у не платників ПДВ, проте, податковий кредит реєструватися не буде. Для подальшої реєстрації податкової накладної №26 від 15.11.2024 були сплачені кошти на електронний рахунок ПДВ - рахунок в сумі 910217,00 грн. (платіжна інструкція №2120 від 19.11.2024).
Разом з поясненнями позивачем надавалися податковому органу наступні документи: Договір поставки №10.6135.2024 від 23.05.2024; додаткова угода №1 до Договору поставки від 02.10.2024; специфікація №2 від 02.10.2024; рахунок-фактура №0002494 від 18.10.2024; видаткова накладна №3477 від 15.11.2024; платіжна інструкція №2120; картки рахунку 361; видаткова накладна №261 від 12.11.2024; Договір №13 від 09.09.2024; Договір №2024/9 від 31.10.2024.
За результатами розгляду наданих позивачем пояснень та документів, Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №12181741/41071921 від 11.12.2024 року, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених / оформлених із порушенням законодавства. У додатковій інформації зазначено про встановлення наявності ризикових операцій: не підтверджено походження товару, який реалізується.
Не погоджуючись із рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з позовом.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку встановлено, що податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності такій ознаці безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації): обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку.
У відповідності із п.5 Порядку платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов'язковою умовою зупинення реєстрації податкової накладної є встановлення критерію ризикованості платника податку.
У свою чергу, постановою КМУ від 11 грудня 2019 року №1165 Критерії ризиковості платника податку (далі - Критерії).
Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість ( Додаток 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних), на який у спірному випадку послався відповідач, визначено, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Саме вказаний пункт ризиковості платника податку визначений контролюючим органом, яким зупинено реєстрацію податкової накладної.
Суд апеляційної інстанції вважає можливим погодитися з позиціє контролюючого органу про наявність підстав для зупинення реєстрації ПН/РК, оскільки на час вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної, як зазначає відповідач, позивач був включений до переліку ризикових платників податку.
В той же час, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач, враховуючи визначені контролюючим органом підстави для зупинення реєстрації ПН/РК, надав пояснення та документи на підтвердження інформації, зазначеній в податковій накладній (опис наведено вище). Надходження цих документів контролюючому органу, з огляду на доводи апеляційної скарги, відповідачем не заперечується.
На час прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної діяв Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520 (зареєстрований в Мінюсті України 13.12.2019р. за №1245/34216).
Відповідно до п.2, 3, 4-7 Порядку №520 ( в редакції на час прийняття спірного рішення) прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).
Відповідно до п.10 Порядку №520 (в тій же редакції) письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісіярегіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:
або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;
або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;
або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.
Згідно із п.10 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком №520 (додаток до вказаного Порядку).
Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, зазначають конкретні документи.
У спірному випадку, як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для відмови в реєстрації ПН/РК контролюючий орган визначив саме «надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства».
Однак, в порушення наведених вимог законодавства, в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства.
В той же час, в графі «Додаткова інформація» оскаржуваних рішень зазначено: «Встановлено наявності ризикових операцій: не підтверджено походження товару, який реалізується».
Стосовно вказівки контролюючого органу на «наявні ризикові операції» слід зазначити те, що контролюючий орган не визначає операції, які він вважає ризиковими та не зазначає того, яке ці операції мають значення для вирішення питання про реєстрацію поданих ПН. Якщо контролюючий орган мав на увазі ризикову операцію за наслідками якої складено спірну податкову накладну, то матеріалами справи не підтверджується факт виявлення контролюючим органом під час проведення моніторингу, об'єктивних ознак неможливості здійснення позивачем операцій, обумовлених вищеописаним договором поставки.
При цьому, сам факт віднесення позивача до ризикових платників податку не означає того, що складені таким постачальником податкові накладні у будь-якому випадку не можуть бути зареєстровані в ЄРПН. Випадки, за наявності яких може бути відмовлено в реєстрації ПН/РК, прямо передбачені вищенаведеними нормативними актами, і таких випадків, як подання для реєстрації ПН/РК ризиковим платником податку законодавством не визначено, як не визначено і таких випадків, як «Встановлено наявності ризикових операцій: не підтверджено походження товару, який реалізується», що зазначено відповідачем у спірному випадку.
Аналізуючи підстави відмови в реєстрації ПН в ЄРПН, а також аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, можливо прийти до висновку про те, що фактично позиція контролюючого органу зводиться до того, що моніторингом поданої для реєстрації ПН не було встановленого реальності здійснення господарської операції.
Не ставляючи під сумнів повноваження контролюючого органу щодо встановлення реальності здійснення господарських операцій, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що такі повноваження повинні реалізовуватися контролюючим органом шляхом проведення документальних перевірок, а не під час моніторингу поданих на реєстрацію ПН/РК.
Отже наведене свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішень Комісії про відмову в реєстрації ПН/РК.
Дійшовши обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд першої інстанції вірно виходив із того, що належним способом захисту порушеного права є не лише скасування такого рішення, а й зобов'язання ДПС України зареєструвати ПН/РК в ЄРПН. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскаржуваного рішення, які було предметом судового контролю у межах цієї справи.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Так, за наслідками розгляду справи судом першої інстанції вирішено питання щодо розподілу судових витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача такі витрати у розмірі 5000,0грн.
Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
У спірному випадку встановлено, що 01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Груп Інтрейд» та Адвокатським Бюро “Сергія Жечева» укладено договір - доручення про надання правової допомоги, що підтверджується самим договором. Предметом вказаного договору є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, у тому числі і ведення даної справи.
Відповідно до акту приймання-передачі та розрахунку гонорару №ОУ-0000123 від 05.08.2025, позивач отримав правову допомогу, яка полягала у наступному: підготовка позовної заяви про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії (зареєструвати податкову накладну) у справі №160/16345/25.
Згідно рахунку-фактури №СФ-0000123 від 05.08.2025 позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №2405 від 05.08.2025.
Отже, документально підтверджені витрати на правничу допомогу становлять 5000,0грн., які і були стягнуті судом з відповідача.
Суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими аргументи скаржника щодо не співмірності та нерозумності відшкодованих судом позивачу понесених витрат, з огляду на таке.
Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції дослідив зміст наданих позивачем документів, які містять опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розмір визначеного гонорару, врахував категорію та складність цієї справи.
Вказуючи на не співмірність стягнутих витрат із складністю справи, відповідач не вказує про те, який гонорар адвоката є справедливим у контексті складності цієї справи, та який зазвичай застосовуються при визначенні винагороди адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У спірному випадку Договором та Додатком 1 визначено порядок формування вартості послуг - гонорар адвоката, який визначений в залежності від наданих послуг.
Отже, умови щодо встановленого договором розміру гонорару адвоката відповідають приписам ст. 30 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, та є визначеними.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного договору про надання правової допомоги, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача документально підтверджених витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,0грн.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року по справі №160/16345/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 18.12.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров