18 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13765/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року в адміністративній справі №160/13765/25 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі - відповідач, МЦНБПД), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги “Про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 » № В-ВВПД/005/02.2.5-03/7 від 09.05.2025;
- зобов'язати Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги (69002, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 77, 8 поверх, ЄДРПОУ 41076819) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до його звернення (заяви) від 25.04.2025.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року позов задоволено, а саме, суд:
- визнав протиправним та скасував наказ Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги “Про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 » № В-ВВПД/005/02.2.5-03/7 від 09.05.2025 року;
- зобов'язав Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги прийняти рішення про надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до його звернення (заяви) від 25.04.2025 року.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково інтерпретував поняття «одночасно чинних рішень» як таке, що обмежується виключно поточним бюджетним періодом (2025 рік). Однак норма частини 4 статті 14 Закону № 3460-VI не містить прив'язки обмеження щодо кількості чинних рішень до бюджетного періоду. Поняття «одночасно» означає, що враховуються всі чинні рішення, незалежно від року їх прийняття, якщо відповідні провадження залишаються відкритими, а адвокати продовжують надавати правничу допомогу за цими рішеннями. На момент звернення позивача із заявою від 25.04.2025 та прийняття оскаржуваного наказу від 09.05.2025 позивачу надається безоплатна вторинна правнича допомога за сімома чинними рішеннями Центру, а саме: Наказ № 1099-над від 17.11.2022 (допомогу надає адвокат Мальцева І.М., доручення № 1299Дн від 14.10.2024); Наказ № 033-02-28/53-над від 27.03.2023 (допомогу надає адвокат ОСОБА_2 , доручення № 1313Дн від 15.10.2024); Наказ № 033-02-28/37-над від 08.01.2024 (допомогу надає адвокат Ілющенко А.А., доручення № 033-02-9/7 від 08.01.2024); Наказ № 033-02-28/576-над від 12.04.2024 (допомогу надає адвокат Ілющенко А.А., доручення № 033-02-9/368 від 15.04.2024); Наказ № 275-над від 25.03.2021 (допомогу надає адвокат Мисечко К.О., доручення № 033-02-9/381 від 17.04.2024); Наказ № 224-над від 09.03.2021 (допомогу надає адвокат Мисечко К.О., доручення № 033-02-9/380 від 17.04.2024); Наказ № 1168-над від 14.12.2022 (допомогу надає адвокат Павловський Є.Г., доручення № 0404-0002702 від 14.12.2022). Оскільки позивач отримує безоплатну вторинну правничу допомогу одночасно за сімома рішеннями, Центр правомірно відмовив у наданні додаткової допомоги на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 20 Закону № 3460-VI, оскільки позивач вичерпав ліміт, встановлений частиною 4 статті 14 Закону.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом 3 групи та особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни та учасників бойових дій, що підтверджується копією паспорта позивача № НОМЕР_2 від 05.10.2020р., копією посвідчення УБД серії НОМЕР_3 від 14.08.2008р. та копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 19.02.2019р.
25.04.2025 року позивач звернувся до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги для оскарження роз'яснення Міністерства юстиції України, яке обмежує його право на БВПД до 6 звернень за весь час, що суперечить чинному законодавству.
12.05.2025 на електронну адресу позивача надійшов лист № Щ-419/005/339 від 12.05.2025, до якого додано наказ №В-БВПД/005/02.2.5-03/7 від 09.05.2025 «Про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 ».
Підставами для відмови зазначено наступне:
1) роз'яснення Міністерства юстиції України не є ані нормативним, ані індивідуальним актом, оскільки не має наведених ознак, зокрема не містить нормативних приписів. Таким чином, вимоги Клієнта про оскарження роз'яснення Міністерства юстиції України стосуються вчинення дій чи підготовки документів, що не передбачені законодавством.
2) наразі Клієнту одночасно надається безоплатна вторинна допомога за шістьма рішеннями центрів з надання БВПД, що перевищує квоту, встановлену частиною четвертою статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 22 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначені Законом України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
Статтею 3 Закону № 3460-VI визначено, що право на безоплатну правничу допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правничу допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правничу допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 13 Закону № 3460-VI безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 14 Закону №3460-VI встановлено, що право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Сторонами справи не заперечується, що позивач має право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно п. 17 ч.1 ст. 14 Закону № 3460-VI.
Згідно з частиною 4 статті 14 Закону №3460-VI встановлено, що суб'єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги.
Статтею 20 Закону № 3460-VI передбачено, що особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частинами першою - третьою статті 14 цього Закону; 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу; 3) вимоги особи щодо захисту стосуються вчинення дій чи підготовки документів, що не передбачені законодавством; 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання; 4-1) особа використала право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до частини четвертої статті 14 цього Закону; 5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правничої допомоги.
У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги на підставі пункту 5 частини першої цієї статті, до рішення про відмову додається письмове роз'яснення про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, що міститься у Рішенні від 24.12.2004 №22-рп/2004, головним обов'язком держави, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини; таке забезпечення, крім усього іншого, потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.
Норма, яка стосується обмеження кількості звернень за якими має бути надана безоплатна правова допомога окремим суб'єктам права на безоплатну правову допомогу була запроваджена для того, щоб суб'єкти, які мають право на отримання безоплатної правової допомоги, не могли зловживати своїм правом на таку і таким чином інші особи, які потребують цього права змогли його реалізувати у найкоротші терміни.
Таким чином, підставою для відмови у наданні безоплатної вторинної правової допомоги є положення частини 4 статті 14 Закону №3460-VI, яка передбачає втрату суб'єктом, визначеним пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини 1 ст. 14 Закону №3460-VI, права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги за наявністю двох обов'язкових складових, а саме: отримання такою особою безоплатної вторинної правової допомоги більше шести разів протягом бюджетного року та більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.
Отже, указаною нормою передбачений випадок обмеження надання безоплатної вторинної правової допомоги окремим суб'єктам права. Стаття 20 Закону №3460-VI не виключає такий випадок.
Аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року справа № 500/2731/18.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що станом на день звернення позивача із заявою (25.04.2025 року) та дату прийняття оскаржуваного наказу - 09.05.2025 року, безоплатна вторинна правова допомога не була надана позивачеві протягом бюджетного періоду 2025 року (з 01.01.2025 по 29.01.2025).
Апелянт зазначає, що станом на час звернення позивача із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 25.04.2025 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги та прийняття відповідачем оскаржуваного наказу від 09.05.2025 позивач отримував безоплатну вторинну правничу допомогу фактично за сімома чинними рішеннями Центру, однак, згідно з наказом № В-ВВПД/005/02.2.5-03/7 від 09.05.2025, наразі безоплатна вторинна правнича допомога надається Клієнту на підставі наступних наказів центрів БПД, а саме:
1.Наказу Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - Місцевий центр) від 14 грудня 2022 року за №1168-над призначено адвоката Павловського Є.Г. (доручення від 14 грудня 2022 року за № 0404-0002702) для надання БВПД з питання складання процесуальних документів та представництва інтересів у кримінальному провадженні № 1202204166000084 відповідно до звернення Щербини В.Л., від 13 грудня 2022 року за № 2022- 2620034.
2. Наказу Місцевого центру від 12 квітня 2024 року за № 033-02-28/576-над призначено адвоката Ілющенко А.А. (доручення від 15 квітня 2024 року за № 033-02-9/368) для надання БВПД у вигляді складання процесуальних документів з питання представництва інтересів по справі про стягнення індексації за затримку виконання судового рішення № 932/2730/22 відповідно до звернення клієнта від 08 квітня 2024 року за № 2024-3376960.
3. Наказу Місцевого центру від 17 квітня 2024 року за № 033-02-21/44-зам призначено адвоката Мисечко К.О. (доручення від 17 квітня 2024 року за № 033-02-9/381) для надання безоплатної правничої допомоги з питання складання процесуальних документів та представництва інтересів у кримінальному провадженні № 62021170000000323 відповідно до звернення Клієнта від 16 березня 2021 року за № 2021- 1534162.
4. Наказу Місцевого центру від 17 квітня 2024 року за № 033-02-21/43-зам призначено адвоката Мисечко К.О. (доручення від 17 квітня 2024 року за №033-02-9/380) для надання БВПД з питання складання процесуальних документів та представництва інтересів у кримінальному провадженні № 62021170000000151 відповідно до звернення Клієнта від 18 січня 2021 року за № 2021-1407463.
5. Наказу Місцевого центру від 17 березня 2023 року за № 033-02-21/06- зам призначено адвоката Анохіна В.О., (доручення від 22 січня 2025 року за №105Дн) для надання БВПД з питання складання процесуальних документів та представництва інтересів у кримінальному провадженні щодо невиконання судових рішень (кримінальне провадження № 12012040660001080) відповідно до звернення Клієнта від 09 листопада 2022 року за № 2022-2567952.
6. Наказу Місцевого центру від 12 лютого 2025 року за № Н-БВПД/005/02-04/5 призначено адвоката Анохіна В.О., (доручення від 12 лютого 2025 року за № 247Дн) для надання БВПД з питання відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю Індустріального відділу ДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до звернення Клієнта від 05 вересня 2024 року за № 2024-3599507.
Наведені відповідачем доводи свідчать про те, що ОСОБА_1 у 2025 бюджетному році надається безоплатна вторинна правнича допомога відповідно до доручення № 105 Дн від 22.01.2025, доручення № 247Дн від 12.02.2025 року.
Водночас, надання позивачеві безоплатної вторинної допомоги у 2025 бюджетному році відповідно інших наведених вище наказів центрів БПД відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.
Таким чином, прийняття оскаржуваного наказу про відмову у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги з підстави надання ОСОБА_1 одночасно за шістьома рішеннями про надання безоплатної правничої допомоги, є безпідставним, зважаючи на недоведеність відповідачем надання вторинної правничої допомоги одночасно більше, ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.
Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності законодавчо встановлених підстав для задоволення позовних вимог.
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року в адміністративній справі №160/13765/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко