16 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2641/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року в адміністративній справі №340/2641/25 (головуючий суддя першої інстанції - Савонюк М.Я.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 21.04.2025 року звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ у Львівській області, в якому просила:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні їй пенсії від 18.03.2025 р. №112750007323;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати їй страховий стаж 3 роки 5 місяців та призначити пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримувати пенсію по досягненню нею 63-річного віку.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.03.2025 №112750007323 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати періоди роботи згідно трудової книжки від 16.07.1980 НОМЕР_1 та період навчання з 25.09.1989 по 26.10.1989 згідно свідоцтва № НОМЕР_2 до загального страхового стажу ОСОБА_1 , та повторно розглянути її заяву від 11.03.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 не зараховані до страхового стажу позивача, оскільки вказане на титульному аркуші ім'я власника не відповідає паспортним даним заявниці, а для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи видані на підставі первинних документів. Період навчання позивачки з 25.09.1989 по 26.10.1989 згідно свідоцтва № НОМЕР_2 не зараховано, оскільки у документі вказано скорочено по-батькові. Апелянт зазначає, що оскільки для підтвердження спірного періоду роботи позивачем не представлено документів, які б підтверджували спірні періоди трудової діяльності, тому ГУ ПФУ в Львівській області не зараховано ці періоди до страхового стажу відповідно до норм Інструкції №637 та прийнято рішення за №112750007323 від 18.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком, яке відповідач вважає законним та правомірним.
Позивач подала заяву, в якій просила скаргу відповідача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 24.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11.03.2025 року позивач звернулася до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с.80-82).
Вказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.03.2025 року №112750007323 відмовило у призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності достатнього страхового стажу (а.с.26).
За поданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки вказане на титульному аркуші ім'я власника не відповідає паспортним даним заявниці. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи видані на підставі первинних документів;
- період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до досягнення нею трирічного віку, оскільки вказане ім'я матері у документі не відповідає паспортним даним заявниці;
- період роботи з 28.02.1991 по 22.01.1998 згідно довідки №73 від 06.09.2022, оскільки для підтвердження долучено копії первинних документів у яких ім'я не відповідає паспортним даним заявниці;
- період роботи у 1991-1996 згідно довідки про заробіток №74 від 06.09.2022, оскільки для підтвердження долучено Акт перевірки у якому зазначено ім'я згідно первинних документів яке не відповідає паспортним даним заявниці, та наявна розбіжність у сумах заробітку;
- період навчання з 25.09.1989 по 26.10.1989 згідно свідоцтва №6232, оскільки у документі вказано скорочено по-батькові.
Не погодившись з відмовою пенсійного органу, позивач оскаржила рішення відповідача до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058).
Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років.
Згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 років.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно зі статтею 62 Закону №№1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Згідно із п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі по тексту - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
У постанові від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні трудового стажу при призначенні позивачу пенсії.
За позицією відповідача, до страхового стажу позивача не підлягають зарахуванню періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки вказане на титульному аркуші ім'я власника « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним позивача « ОСОБА_2 ».
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , - на сторінці « 1» міститься запис про зміну прізвища « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », ім'я - « ОСОБА_2 », по-батькові - « ОСОБА_5 » (а.с.14-20).
Відповідно до свідоцтва про народження від 12.03.2025 серія НОМЕР_3 , виданого Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_8 (а.с.27).
Згідно із повторно виданим свідоцтвом про народження від 12.03.2025 серія НОМЕР_4 Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_9 (а.с.28).
У період з 25.09.1989 по 26.10.1989 згідно свідоцтва №6232 « ОСОБА_7 » навчалася в Кіровоградському учбово-курсовому комбінаті по спеціальності машиніст парових і водонагрівних котлів (а.с. 59).
Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу від 08.08.1992 серія НОМЕР_5 між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 08.08.1992 укладено шлюб. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 » (а.с.13).
Наявні в матеріалах справи документи та наведені вище докази дають підстави стверджувати, що мова в даному випадку йде про оду й ту саму особу (позивача).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, надана позивачем трудова книжка містить записи про періоди її роботи із зазначенням професій, номерів та дат наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи, підписи уповноважених осіб, періоди роботи ОСОБА_1 , що підтверджені трудовою книжкою НОМЕР_1 , підлягають зарахуванню до її страхового стажу.
Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а зауважив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для не врахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність та втрачати право на соціальний захист у зв'язку з тим, що відповідальними працівниками неправильно чи некоректно заповнювались документи.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період навчання в Кіровоградському учбово-курсовому комбінаті по спеціальності машиніст парових і водонагрівних котлів підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки незважаючи на незазначення у Свідоцтві №6232 повністю по-батькові позивача, допущена помилка та неналежне заповнення вказаного свідоцтва не може бути підставою для відмови у зарахуванні цього періоду навчання до страхового стажу, оскільки свідоцтво заповнювалося відповідальними працівниками навчального закладу, що не залежало від волі та дій позивача, а тому допущені помилки при його заповненні не можуть обмежувати його права на соціальний захист.
Апеляційний суд вважає, що рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 18.03.2025 року №112750007323 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є необґрунтованим та протиправним, а спірні періоди підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року в адміністративній справі №340/2641/25 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року в адміністративній справі №340/2641/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко