17 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/8282/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 року в адміністративній справі №280/8282/25 (головуючий суддя першої інстанції - Семененко М.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії, скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 3), в якому просив:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні інформації за адвокатським запитом адвоката Хорошилова І.С. від 11.08.2025 року (вхідний №956 від 12.08.2025 року) щодо надання витягу з наказу про призов ОСОБА_1 та висновку військово-лікарської комісії (ВЛК);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати адвокату Хорошилову І.С. витяг з наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та висновок військово-лікарської комісії щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації з 02.04.2025 року, здійсненого під час дії бронювання, без належного повідомлення про анулювання бронювання та без розгляду підстав для відстрочки;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2025 року «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 до Збройних Сил України та направлення до військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2025 року № 93 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону та зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2025 року № 225 в частині направлення ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 07.08.2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути можливість надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 60 Порядку № 560, з урахуванням його роботи на ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат», яке є критично важливим підприємством;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
09.10.2025 року від представника позивача до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник заявника просить суд забезпечити позов шляхом заборони військовій частині НОМЕР_2 та будь-яким іншим військовим частинам в особі їхніх посадових осіб вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до інших військових частин, відправлення в зону бойових дій або будь-які інші дії, що можуть змінити його поточне місце перебування з метою проходження військової служби, до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
10.10.2025 року представник Військової частини НОМЕР_1 подав заяву, в якій заперечує щодо задоволення заяви представника позивача та зазначає, що заявник є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з чим, рішення щодо позбавлення можливості забороняти військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії, пов'язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому визначати місце несення військової служби військовослужбовцем, так і виключення зі списків особового складу буде мати ознаки порушення дискреційних повноважень відповідача. Крім того, наразі судом не встановлено наявність очевидних ознак протиправності дій/рішень відповідачів, оскільки вказана обставина підлягає встановленню на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Отже, відповідач 2 вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для її задоволення.
10.10.2025 року представник Військової частини НОМЕР_2 подав заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких зазначив, що на теперішній час, заявник проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Позивач був прийнятий військовою частиною НОМЕР_2 на військову службу правомірно та проходить її у відповідності до норм Закону №2232-XII, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів України. Задоволення судом заяви про забезпечення позову буде прямим втручанням у визначені законами України повноваження командира військової частини НОМЕР_2 щодо керівництва її особовим складом та виконання завдань, які покладені на військову частину НОМЕР_2 . Просить суд відмовити у задоволенні заяви про забезпеченні позову.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та прийняте нове судове рішення про задоволення вимог зазначених у заяві про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_2 та будь-яким іншим військовим частинам в особі їхніх посадових осіб вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до інших військових частин, відправлення в зону бойових дій або будь-які інші дії, що можуть змінити його поточне місце перебування з метою проходження військової служби, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/8282/25.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав та законних інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Так, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Як встановлено судом першої інстанції, представник позивача обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову вказує, що ОСОБА_1 був протиправно призваний на військову службу під час мобілізації, незважаючи на наявність чинного бронювання як працівника критично важливого підприємства (ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат», визначеного розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 1964 від 30.12.2024 року). Бронювання діяло з 02.02.2025 року до 30.12.2025 року, але було анульовано 01.04.2025 року без належного повідомлення, що порушує пункт 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, та пункт 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до переміщення позивача до інших військових частин або в зону бойових дій, що істотно ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі його задоволення. Це також створює реальну загрозу для життя та здоров'я ОСОБА_1 , враховуючи воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, та продовження загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України № 69/2022.
З наданого до матеріалів справи листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» вих. №170 від 13.08.2025 року, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_1 був заброньований підприємством 02.02.2025 року через сервіс Дія до 30.12.2025 року, Бронювання від мобілізації було анульовано 01.04.2025 року згідно п. 31 Постанови №76. Станом на дату надання відповіді ОСОБА_1 не має бронювання від мобілізації на зазначеному підприємстві.
Отже, з наведених у заяві про забезпечення позову обставин, вбачається, що у зв'язку із призовом на військову службу та зарахуванням до особового складу Військової частини НОМЕР_2 позивач набув статусу військовослужбовця.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Так, надаючи правову оцінку доводам заявника, суд зазначає, що в даному випадку, як слідує з матеріалів справи, заявником не було підтверджено належними та достатніми доказами, в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України, обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову завдадуть значної шкоди правам останнього або в подальшому унеможливлять їх захист.
Крім того, суд зазначає, що визначений позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову фактично спрямований на майбутнє.
Також, що стосується посилань позивача на протиправність рішень відповідача, то суд зазначає, що останні мають оціночний характер, тобто суб'єктивний характер з його боку, а отже підлягають встановленню та дослідженню судом при розгляді справи по суті.
Крім того, представник позивача не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що командир військової частини НОМЕР_2 має намір направити позивача до іншої військової частини для виконання військових завдань до завершення розгляду справи судом чи вирішення питання про його звільнення з військової служби, а заборона вчиняти дії командирам та уповноваженим посадовим особам інших військових частин Збройних сил України, тобто не визначених учасниками справи, суперечить приписам Розділу I Глави 10 КАС України.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про залишення без задоволення заяви про забезпечення позову.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року в адміністративній справі №280/8282/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року в адміністративній справі №280/8282/25 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова
суддя С.В. Чабаненко