Справа №212/14022/25
1-кп/212/1517/25
18 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючого судді - ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі кримінальне провадження № 62025240050000830 від 05 вересня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час загальної мобілізації, який на момент вчинення злочину перебував на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні “солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 30.07.2025 року Покровським районним судом міста Кривого Рогу за ч.1 ст.382 КК Украхни до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 ,
21 січня 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №25 обвинуваченого - солдата ОСОБА_3 , зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роги 1 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно ч.1 ст.24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 року солдат ОСОБА_3 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІУ від 24.03.1999 року, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-ХІУ від 24.03.1999 року, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п.1,3 ч.3 ст.24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте обвинувачений - солдат ОСОБА_3 , всупереч вищевказаним вимогам та нормам чинного законодавства, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого прядку проходження військової служби (військовий злочин) за наступних обставин.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_3 , 30 березня 2025 року, після відпустки для лікування, призначеного військово-лікарською комісією у зв'язку із травмою, до місця несення служби не з'явився, командуванню про причини свого неприбуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі до 16 жовтня 2025 року, а саме до тих пір, поки був доставлений працівниками СКП ВП №3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області до СВ ВП №3 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, розташованого по вул. Костя Гордієнка, буд.7 в Покровському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, тим самим вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин) було припинене.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, у скоєному щиросердно розкаявся і пояснив, що він був мобілізований в січні 2025 року, проходив військову службу, отримав порання і його направили на лікування. Після завершення лікування, він не повернувся на службу, зателефонував командиру і повідомив, що відмовляється далі служити. Він самостійно не з'являвся до правоохоронних органів, повертатись на військову службу він не бажає, 16 жовтня 2025 року його зупинила поліція і доставили у відділ поліції, де його затримали. Продовжувати службу йому не дозволяє здоров'я, після контузії він втратив слух. Просить його суворо не карати.
Обвинувачений ОСОБА_3 також звернувся до суду з проханням допустити по справі застосування положень ч.3 ст.349 КПК України, оскільки він повністю визнає свою провину в скоєнні інкримінованому кримінальному правопорушенні та вважав зібрані в справі докази його вини достовірними, допустимими та достатніми, в зв'язку з чим досліджувати інші докази його провини, немає ніякої потреби.
З'ясувавши думку прокурора та захисника, які не заперечували проти застосування у справі положень ч.3 ст.349 КПК України, роз'яснивши учасникам процесу правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими останні погодилися, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, щодо часу, місця, способу, мотиву та форми вини, та застосувати при розгляді даної справи положення ч.3 ст.349 КПК України, у зв'язку з відсутністю сумнівів в правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому обвинуваченому роз'яснено, що у випадку визнання таких обставин він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в суді.
Дослідивши та оцінивши вивчені в справі докази, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України доведена в повному обсязі за ознаками: нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три добри, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання, суд керується положенням ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності зі ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, інвалідом не являється, не одружений, на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей не має.
Пом'якшуючими покарання обставинами, згідно ст.66 КК України, є щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючою покарання обставиною, згідно ст.67 КК України, є рецидив кримінального правпорушення.
Приймаючи до уваги обставини справи, позицію сторони обвинувачення та захисту щодо необхідності призначення покарання у мінімальному розмірі, враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, проте на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.5 ст.407 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, відповідно до ст.50 КК України.
Крім того, покарання слід призначати із застосуванням ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуте покарання у вигляді одного року позбавлення волі, призначене за вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 30 липня 2025 року.
Цивільний позов по справі не заявлений. Судові витрати відсутні. Речові докази відсутні.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370-371, 374, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і призначити покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання у вигляді одного року позбавлення волі за вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 30 липня 2025 року і остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді п'яти років і одного місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання - з 16 жовтня 2025 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням положень ч.2 ст.394 КПК України. Особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1