Справа № 209/9455/25
Провадження № 2-н/209/5955/25
Іменем України
17 грудня 2025 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам'янського Юрченко Я.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з ОСОБА_1 , -
25.11.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» заборгованості за спожитий природній газ у загальному розмірі 23844,28 грн., 3 % річних 1035,56 грн., та інфляційні втрати 3993,05 грн., а також судовий збір сплачений заявником в розмірі 302,80 грн..
Ознайомившись із змістом заяви, копіями доданих до неї документів, судом встановлено, що за даною заявою не може бути видано судовий наказ виходячи з наступного.
Так, за даними відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2136980 від 17.12.2025 року, місцем реєстрації боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: АДРЕСА_1 , з 31.10.2024 року по теперішній час.
У заяві про видачу судового наказу заявник зазначає, що боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та має заборгованість за послуги за спожитий природній газ.
Проте, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за період з 26.05.2024 року по 05.11.2025 року; заява-приєднання до умов договору постачання природнього газу побутовим споживачем від 01.04.2024 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 10.09.2021 року, власником садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим кодексом.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст. 30 ЦПК України). У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном. При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17 зазначається про те, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині першій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.
Тому, заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги на думку суду повинні подаватися за місцем знаходження майна, щодо якого такі послуги надаються.
З матеріалів справи встановлено, що заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання природного газу, які надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» до об'єкту нерухомого майна, безпосередньо стосується нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ч.8 ст.165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
З зазначеного вбачається, що заява про видачу судового наказу може бути передана за підсудністю виключно за умови, що боржник за цією заявою є фізична особа-підприємець або юридична особа.
В той же час, відповідно до п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Тобто, у разі, якщо заяву про видачу судового наказу подано із порушенням правил підсудності, окрім випадків, коли боржником є фізична особа-підприємець або юридична особа, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України, передбачено, що за результати розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 161- 167, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з ОСОБА_1 .
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що внесена сума судового збору поверненню не підлягає. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складений та підписаний 17.12.2025 року.
Суддя Я.О.Юрченко