18 грудня 2025 року
м. Київ
справа №990/481/25
адміністративне провадження №П/990/481/25
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л., Яковенка М. М.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Ванджурака Р. В.
представника відповідача Селюкова І. О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду,
установив:
14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, Комісія, ВККС України), в якій просить:
- скасувати пункт 9 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 162/зп-25 від 27 серпня 2025 року «Про призначення тестування когнітивних здібностей у межах кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» в частині встановлення Комісією КВОТИ: «у кількості не більше: 2 800 кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого загального суду; 400 кандидатів на посаду судді місцевого адміністративного суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого адміністративного суду; 400 кандидатів на посаду судді місцевого господарського суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого господарського суду.?
У разі якщо двоє і більше кандидатів на посаду судді та суддів отримали однаковий найнижчий прохідний бал третього етапу кваліфікаційного іспиту, до четвертого етапу допускаються всі такі кандидати на посаду судді та судді»;
- визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії України суддів щодо недопуску ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду, по якій в другому етапі кваліфікаційного іспиту позивачем набрано прохідний бал та середньо допустимий бал тестування щодо когнітивних здібностей, встановлений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України - 55 відсотків максимально можливого бала, або 33 бали, що відповідає вимогам частини п'ятої статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України допустити ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду, по якій в другому етапі кваліфікаційного іспиту позивачем набрано прохідний бал та середньо допустимий бал тестування щодо когнітивних здібностей, встановлений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України - 55 відсотків максимально можливого бала, або 33 бали, що відповідає вимогам частини п'ятої статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в якому наведено мотиви та підстави, які, на думку позивача, є поважними причинами пропуску такого строку.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та, зазначено про необхідність безпосереднього з'ясування позицій сторін щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, для чого питання внесено на розгляд у судовому засіданні.
У судовому засіданні 18 грудня 2025 року позивачка підтримала подану заяву та просила суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
При цьому позивачка зазначила, що після прийняття рішення від 27 серпня 2025 року № 162/зп-25, так і безпосередньо після складення кваліфікаційного іспиту (16 вересня 2025 року) позивачка не могла спрогнозувати, що рішенням ВККС від 19 вересня 2025 року № 173/зп-25 її не буде допущено до 4 етапу кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду - виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду, і, як наслідок, вказані події (прийняття рішення 27 серпня 2025 року та обізнаність про результат кваліфікаційного іспиту) не могли спонукати її до активних дій, направлених на захист свого права у спосіб, обраний у поданому нею позові, оскільки реальне порушення права позивачки відбулося після 19 вересня 2025 року.
Представник відповідача, своєю чергою, наголошував на неповажності наведених позивачем підстав пропуску такого строку та вважав, що строк звернення до суду було пропущено.
Оцінюючи поважність причин, наведених позивачем як підстави для поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини другої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Частина четверта статті 22 КАС України передбачає, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС України передбачені статтею 266 КАС України.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
За правилами частини восьмої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
Предметом спору є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 серпня 2025 року №162/зп-25 в частині пункту 9 його резолютивної частини, яке було ухвалене в межах добору кандидатів на посаду судді місцевого суду.
Виходячи з положень частини восьмої статті 122 КАС України оскаржити таке рішення ВККС позивач могла не пізніше ніж у місячний строк.
Аргументи позивача про те, що строк на оскарження рішення Комісії від 27 серпня 2025 року №162/зп-25 необхідно обчислювати з 19 вересня 2025 року - дня коли їй стало відомо про недопуск до наступного етапу добору унаслідок безпосереднього застосування до неї пункту 9 резолютивної частини оскаржуваного рішення, Суд відхиляє.
Так, за загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі №803/1149/18 та від 26 жовтня 2023 року у справі №990/139/23).
Водночас порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
Отже, початок відліку строку звернення до суду пов'язується з моментом, коли позивач дізнався або мав дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, а не з моментом, коли позивач усвідомив, що відповідне рішення порушує його права.
Інформація про результати кваліфікаційного іспиту є загальнодоступною та оприлюднюється на офіційному вебсайті ВККС, що передбачено частиною восьмою статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з положеннями пункту 195 параграфу 15 розділу ІІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року №81/зп-16, рішення за результатами засідань Комісії оприлюднюються на вебсайті Комісії не пізніше п'яти робочих днів після складання їх повного тексту та підписання членами Комісії.
Судом установлено, що рішення ВККС від 27 серпня 2025 року №162/зп-25 розміщено в мережі Інтернет на офіційному вебсайті Комісії 27 серпня 2025 року і саме з цього дня позивач, як учасник процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, мала змогу оцінити вплив наслідків такого рішення на її суб'єктивні права та інтереси, а також ухвалити рішення про його оскарження в судовому порядку, якщо вона вважала, що спосіб, в який Комісія визначила прохідний бал третього етапу кваліфікаційного іспиту, є порушенням її прав.
Таким чином, доводи позивача про необхідність обчислення строку звернення до суду з 19 вересня 2025 року - дня, коли оскаржуване рішення ВККС від 27 серпня 2025 року №162/зп-25 було фактично реалізовано шляхом затвердження переліку учасників добору, допущених до наступного етапу, є помилковими.
У своїй практиці Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин: вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №9901/14/21).
За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки позовну заяву подано з порушенням вимог статті 122 КАС України, то її необхідно залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів, що підтверджують об'єктивну неможливість звернення до суду безпосередньо або через представника у визначений законом строк.
Повний текст ухвали складено 18 грудня 2025 року.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 266 КАС України, -
постановив:
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява підлягає залишенню без розгляду згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не оскаржується.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді О. В. Білоус
Н. Є. Блажівська
І. Л. Желтобрюх
М. М. Яковенко