18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 160/14282/23
адміністративне провадження № К/990/6545/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/14282/23 за позовом керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року (головуючий суддя Єфанова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року (колегія суддів у складі головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів - Коршуна А.О., Сафронової С.В.),
І. Історія справи
1. Керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, третя особа - Дніпровська міська рада, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради адреса: м.Дніпро, пр.Богдана Хмельницького, 19, в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища НОМЕР_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09 липня 2018 року «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту»;
- зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища НОМЕР_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09 липня 2018 року «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що протягом тривалого часу заходи щодо приведення захисної споруди у придатний для використання стан не вживалися ані балансоутримувачем КНП «Міська клінічна лікарня №16», ані уповноваженим органом Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
3. Указував, що подання цього позову спрямоване на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, на забезпечення захисту цивільного (мирного) населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя та здоров'я у разі активних військових дій на території м. Дніпра.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що у розглянутому спорі відсутній як суб'єкт владних повноважень, який би за законом мав право звернутись до суду із цим позовом до відповідача із заявленими позовними вимогами, так і можливість за законом заявлення в судовому порядку таких вимог до відповідача. Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає звернення ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, як позивача, із заявленими позовними вимогами. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
6. Суд апеляційної інстанції, хоч і погодився із висновками суду першої інстанції та залишив рішення в силі, зазначив, що прокуратура, указавши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області), не зазначила причини, які перешкоджають зазначеному уповноваженому органу держави виконувати покладені на нього функції державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, які реалізовуються, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідними вимогами.
7. Констатував, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що у спірних правовідносинах органи ДСНС не мали об'єктивної можливості у законодавчо установленому порядку звернутися до суду з відповідним позовом про застосування заходів реагування до КНП «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради для усунення виявлених порушень, а прокурор у межах своєї компетенції реагував щодо указаного суб'єкта.
8. Ураховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для звернення до адміністративного суду прокурора в інтересах держави (за наявності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції) із цим позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із такими судовими рішенням заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
10. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
11. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16, у постановах Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі №923/833/20, від 20 січня 2021 року у справі №927/468/20, від 11 березня 2021 року у справі №910/3158/19, від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 28 лютого 2023 року у справі №380/9160/21.
12. Переконує, що невжиття компетентним органом (ГУ ДСНС у Дніпропетровській області) заходів щодо зобов'язання балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту привести захисну споруду у готовність до використання за призначенням свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом.
13. Вважає, що повноваження органів ДСНС в мирний час, обумовленні проведенням заходів державного нагляду (контролю), і, відповідно, мають певні обмеження, однак указані обмеження, до яких, зокрема, відноситься і право звернення до суду з приводу приведення об'єктів цивільного захисту у стан готовності, не діють через введення в Україні воєнного стану на весь час дії особливого періоду на території України.
14. Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки належне утримання захисних споруд цивільного захисту має важливе значення для підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя та здоров'я цивільного населення України, а тому справа становить значний суспільний інтерес, на чому неодноразово наголошувала прокуратура.
Позиція інших учасників справи
15. Від Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» та Дніпровської міської ради надійшли відзиви на касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, у яких відповідач та третя особа підтримали висновки судів попередніх інстанцій та просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
16. 20 лютого 2024 року до касаційного суду надійшла скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури.
17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 лютого 2024 року для розгляду справи №160/14282/23 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів - Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
18. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №160/14282/23 на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
19. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року задоволено клопотання заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, зупинено провадження у справі №160/14282/23 до набрання законної сили рішенням об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №260/4199/22.
20. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року поновлено провадження у справі №160/14282/23.
21. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року справу №160/14282/23 призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
22. Судами попередніх інстанцій установлено, що на території Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» за адресою: АДРЕСА_1, розташована захисна споруда цивільного захисту - сховище НОМЕР_1, яке в умовах військової агресії російської федерації проти України через недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд), є обмежено готовим до використання за призначенням, у зв'язку із чим воно не здатне забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров'я людей.
23. Відповідно до паспорту захисної споруди цивільного захисту сховища НОМЕР_1, складеного 17 лютого 2020 року установлено, що за адресою: АДРЕСА_1 розташована споруда цивільного захисту НОМЕР_1, що з вересня 1971 року введена в експлуатацію. Призначення сховища у мирний час - вільне.
24. Технічною складовою паспорту захисної споруди також установлено, що сховище НОМЕР_1 окремо розташоване та належить до ІІ класу сховищ, загальна площа якого становить 176,7 м.кв., загальний об'єм 575,0 м.куб., місткість 220 осіб, кількість входів - 1, кількість аварійних виходів - 1, кількість дверей і ставень (марка або шифр): захисно-герметичних дверей не має, герметичні двері не працюють, вентилятори не працюють, вимірювальні прилади відсутні, запірна арматура системи водопостачання не працює.
25. Актом технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) (сховища, ПРУ) НОМЕР_1 від 27 листопада 2017 року також зафіксовано, що захисна споруда введена в експлуатацію у вересні 1971 року, форма власності сховища - комунальна, балансоутримувачем сховища станом на дату проведення технічної інвентаризації був КЗ «ДМЛ №15». На захисну споруду виготовлені облікова картка та паспорт, однак внесення даних про захисну споруду до електронної бази МНС не готове до прийому.
26. Рішенням Дніпровської міської ради №68/31 від 25 квітня 2018 року «Про надання згоди на передачу зі спільної власності у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра комунальних закладів охорони здоров'я Дніпропетровської обласної ради та їх майна», надано згоду на передачу зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра комунальних закладів Дніпропетровської обласної ради (юридичних осіб) та їх майна згідно з переліком, серед яких Комунальний заклад «Дніпропетровська міська лікарня №15» Дніпропетровської обласної ради за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено додатком до рішення №68/31 від 25 квітня 2018 року.
27. Рішенням Дніпровської міської ради №73/52 від 18 грудня 2019 року «Про реорганізацію КНП «МЛ №15» ДМР шляхом приєднання до КНП «МКЛ №16» ДМР», реорганізовано Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №15» Дніпровської міської ради з припиненням як юридичної особи шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради.
28. Після приєднання (реорганізації) КНП «Міська лікарня №15», захисна споруда НОМЕР_1 була прийнята 05 лютого 2020 року на баланс КНП «Міська лікарня №16».
29. Відповідно до акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 12 січня 2022 року, комісією у складі медичного директора, заступника медичного директора, заступника генерального директора, інженера з охорони праці та у присутності фахівця з питань цивільного захисту, проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання сховища (протирадіаційного укриття) НОМЕР_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що балансоутримувачем захисної споруди на час складання акту є КНП ««Міська лікарня №16». Також установлено загальний стан приміщень, які є сирими із ознаками підтоплення та санітарний стан яких незадовільний.
30. За результатами указаної перевірки стану готовності визначено, що сховище НОМЕР_1 не готове до використання.
31. Аналогічні перевірки стану готовності до використання зазначеної захисної споруди проведено балансоутримувачем із залученням фахівця з питань цивільного захисту 30 вересня 2022 року та останній раз 16 лютого 2023 року, відповідно до яких зафіксовано обмежену готовність захисної споруди до використання за призначенням, що потребує капітального ремонту, про що також складені відповідні Акти.
32. Так, зокрема актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища, протирадіаційного укриття НОМЕР_1 від 16 лютого 2023 року зафіксовано, що загальний стан споруди обмежено працездатний, санітарний стан незадовільний, приміщення сирі із ознаками підтоплення, система вентиляції пошкоджена корозією, вентиляція не працює, є ознаки порушення гідроізоляції, план приведення захисної споруди у готовність відсутній.
33. Рішенням Дніпровської міської ради №23/59 від 22 липня 2020 року «Про затвердження Програми «Безпечне місто» на 2021-2025 роки» затверджено програму, що визначає пріоритетні напрямки діяльності органів місцевого самоврядування м.Дніпра для забезпечення якісного виконання комплексу заходів, що сприятимуть безпечному життю, відпочинку мешканців міста, безпеці всіх учасників дорожнього руху, запобіганню виникненню надзвичайних ситуацій.
34. Рішенням Дніпровської міської ради від 24 березня 2021 року №14/5 «Про внесення змін до рішення ДМР від 22 липня 2020 року №23/59 «Про затвердження Програми Безпечне місто» на 2021-2025 роки», Комунальним підприємствам та установам на балансовому утриманні яких перебувають захисні споруди, в рамках Програми передбачено щорічне виділення коштів на підтримку у стані готовності за призначенням захисних споруд, у тому числі проведення експертиз, реконструкцію, ремонтів, технічного переоснащення, а також здійснення поточних витрат.
35. Крім того, протоколом міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дніпровської міської ради №8 від 13 травня 2021 року, затверджено План заходів щодо покращення стану утримання захисних споруд цивільного захисту у місті Дніпрі, у якому, серед іншого зазначено, що під час формування бюджетів усіх рівнів необхідно передбачити видатки на утримання захисних споруд цивільного захисту та відповідальним виконавцем цього заходу зазначено саме балансоутримувачів захисних споруд.
36. У позовній заяві прокурор зазначив, що від адміністрації КНП «Міська лікарня №16» до департаменту охорони здоров'я населення Дніпровської міської ради не надходило запитів щодо виділення коштів, передбачених Програмою «Безпечне місто» на 2021-2025 роки, затвердженою рішенням міської ради від 22 липня 2022 року №23/59 (зі змінами), на виконання заходів щодо приведення захисної споруди цивільного захисту до готовності із зазначенням переліку видів робіт, які планується провести, та розрахунків прогнозованих витрат.
37. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області листом №4905-5734/4903 від 19 вересня 2022 року повідомило окружну прокуратуру про те, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється саме суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів.
38. З метою вжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховище НОМЕР_1 Центральна окружна прокуратура міста Дніпра в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулась до суду з даним позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
39. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
41. При вирішенні цього спору, перш за все слід з'ясувати наявність у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області повноважень на звернення до суду із позовом про зобов'язання балансоутримувача привести захисну споруду цивільного захисту у готовність до використання за призначенням.
42. Колегія суддів зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України (у редакції чинній на момент звернення прокурора до суду з цим позовом) у взаємозв'язку зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції чинній на момент звернення прокурора до суду з цим позовом), який викладено, зокрема, у постановах від 24 січня 2025 року у справі №520/13228/23 та у справі №520/30126/23, від 30 січня 2025 року у справі №400/4928/22 та у справі №560/17801/23 та інших.
43. Практика Верховного Суду щодо застосування указаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи і далі зазначає таке.
44. Так, відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
45. Згідно зі статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
46. Згідно із частинами третьою-п'ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
47. Отже, прокурор, у визначених законом випадках, наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване. Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
48. У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).
49. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
50. Системне тлумачення указаних приписів дозволяє дійти висновку про те, що стаття 53 КАС України вимагає указувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
51. Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
52. Згідно із абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 указаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
53. Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
54. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
55. «Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.
56. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
57. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на установлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
58. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
59. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
60. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17.
61. Своє право на звернення до суду з цим позовом керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСНС в Дніпропетровській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів [у тому числі, звернення до суду з позовом] щодо зобов'язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.
62. Тобто, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб'єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС в Дніпропетровській області. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, тому із цим позовом звертається саме прокурор.
63. У контексті наведеного слід з'ясувати чи наділене ГУ ДСНС в Дніпропетровській області належним обсягом компетенції щоб набути повноваження позивача у цій справі.
64. Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
65. Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (частина п'ятнадцята статті 32 Кодексу цивільного захисту України).
66. Згідно із пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі - Порядок №138), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
67. Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138).
68. Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку №138).
69. Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09 липня 2018 року №579 (далі - Наказ №579).
70. Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу №579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу №579).
71. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою КМ України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - Положення №1052) установлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
72. Згідно з пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є:
1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;
2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
73. Відповідно до пункту 4 Положення №1052 ДСНС згідно з покладеними на неї завданнями, зокрема:
- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;
- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об'єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;
- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання;
- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;
- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.
74. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21 квітня 2021 року із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».
75. Одночасно, указаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно з пунктами 16, 48, 51 частини другої якої такий суб'єкт владних повноважень:
- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;
- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей;
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.
76. Пізніше, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» від 06 жовтня 2022 року пункт 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту змінено та викладено у такій редакції:
«…48) звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, з інших підстав, визначених законом.»
77. Суд зазначає, що на відміну від попередньої редакції, законодавець у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту, передбачив право на звернення до суду цього органу також і з інших підстав, визначених законом.
78. Аналіз цього положення дає змогу зробити висновок про те, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту окреслена прив'язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.
79. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
80. Тож саме прокурор мав довести правові підстави звернення до суду із цим позовом як у частині компетенції ГУ ДСНС в Дніпропетровській області, так і своїх повноважень на звернення до суду в інтересах держави.
81. Водночас, прокурор у тексті позовної заяви не зазначає норму Закону, яка б наділяла ГУ ДСНС в Дніпропетровській області правом на звернення до суду з таким позовом.
82. Слід зауважити, що запроваджені з 29 жовтня 2022 року зміни до статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України носять бланкетний характер, реалізація яких не знайшла свого відображення шляхом відповідних змін до законодавчих актів, що урегульовують спірні правовідносини.
83. Водночас, аналіз чинних законодавчих положень щодо обсягу повноважень ДСНС дає змогу дійти висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом зобов'язального характеру щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.
84. У контексті порушеного питання варто також зауважити, що відповідно до частини шостої статті другої Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, зокрема, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у частині додержання вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів) у паливі моторному і паливі моторному альтернативному та/або його відповідності критеріям сталості, державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, державного нагляду (контролю) у сфері державних резервів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
85. Частина четверта статті 4 указаного Закону визначає, що виключно законами встановлюються:
- органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;
- види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);
- повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;
- вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;
- спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);
- санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
86. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
87. Указані норми також визначають прямий зв'язок між законодавчим положенням та повноваженням контролюючого органу здійснювати той чи інший вид державного нагляду за діяльністю суб'єктів господарювання.
88. До того ж, відповідно до частини чотирнадцятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України у редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду з цим позовом, особливості оренди захисних споруд цивільного захисту визначаються типовим договором оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
88.1. Розірвання договору оренди захисної споруди цивільного захисту (її частини), яка перебуває у державній або комунальній власності, здійснюється шляхом письмового повідомлення орендаря про таке розірвання не пізніш як за 24 години до розірвання договору.
88.2. У такому разі орендар зобов'язаний звільнити захисну споруду цивільного захисту (її частину) протягом 24 годин з моменту повідомлення про розірвання договору.
88.3. Істотною умовою договору оренди захисної споруди цивільного захисту (її частини), яка перебуває у державній або комунальній власності, є умова щодо розірвання такого договору в односторонньому порядку у разі:
1) порушення порядку використання у мирний час захисної споруди цивільного захисту (її частини) для задоволення господарських, культурних і побутових потреб;
2) невиконання орендарем вимог частини шістнадцятої цієї статті.
89. Частина п'ятнадцята цієї статті визначає, що контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об'єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
90. Відповідно до частини шістнадцятої указаної статті у разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану та в особливий період захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростіші укриття незалежно від форми власності повинні приводитись у готовність до прийому населення у термін, що не перевищує 24 годин, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням.
Приведення захисної споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростішого укриття у готовність до прийому населення може передбачати необхідність звільнення такого об'єкта від майна третіх осіб. У разі відмови орендаря звільнити захисну споруду цивільного захисту (її частину) у зазначений строк чи неможливості встановити його місцезнаходження здійснюється доступ до такої захисної споруди без отримання згоди її користувача (несанкціонований доступ) для приведення захисної споруди у готовність до прийому населення. Такий доступ здійснюється відповідно до положень статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
91. Тобто, указаними законодавчими положеннями передбачався також механізм застосування інших видів реагування на недотримання орендарями вимог з утримання в належному стані укриттів цивільного захисту, який міг бути застосований суб'єктом нагляду для урегулювання спірних правовідносин.
92. Підсумовуючи слід зауважити, що КАС України у статті 4 чітко визначає сторін адміністративного процесу.
93. Так, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункт 8 частини першої статті 4 КАС України); відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частини першої статті 4 КАС України).
94. Тобто відповідачем у адміністративних справах здебільшого є суб'єкти владних повноважень і лише у чітко окреслених процесуальним законом випадках - інші суб'єкти (фізичні чи юридичні особи).
95. Частиною п'ятою статті 46 КАС України визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
96. У цій справі відповідачем визначено юридичну особу - КНП «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, яка не є суб'єктом владних повноважень та не визначена у переліку частини п'ятої статті 46 КАС України, що також указує на помилковість визначеного кола учасників процесу у цій справі.
97. На підставі наведених вище законодавчих норм колегія суддів констатує, що оскільки законом не передбачено право ГУ ДСНС в Дніпропетровській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, цей орган не може бути позивачем у цій справі.
98. Отже, прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.
99. Не змінює указаного факту і та обставина, що реалізація контролюючих функцій органами ГУ ДСНС у Дніпропетровській області фактично була обмежена проведенням перевірок (постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303), як на тому наголошує прокурор.
100. Особливий період у зв'язку із запровадженням воєнного стану, звісно, загострює питання готовності населення і території держави до оборони, але не відміняє конституційного принципу законності, який вимагає щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. У свою чергу, участь органів державної влади в судовому процесі пов'язана саме з їх компетенцією у здійсненні їх повноважень.
101. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16, у постановах Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі №923/833/20, від 20 січня 2021 року у справі №927/468/20, від 11 березня 2021 року у справі №910/3158/19, від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 28 лютого 2023 року у справі №380/9160/21, оскільки правовідносини в указаних справах та справі, що розглядається, не є подібними, адже врегульовані різними нормативно-правовими актами (їх редакціями), та сформовані за різних фактичних обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору.
102. З огляду на викладене, доводи заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийняття оскаржуваних судових рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених у касаційній скарзі постановах, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі.
103. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
104. У тексті касаційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки належне утримання захисних споруд цивільного захисту має важливе значення для підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя та здоров'я цивільного населення України, а тому справа становить значний суспільний інтерес.
105. Суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
106. Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
107. Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
108. У цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
109. Водночас, тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає скаржник, немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
110. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 у взаємозв'язку з пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України.
111. Підсумовуючи наведене, Суд констатує, що описані обставини, якби були виявлені на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, дали б підстави для повернення позовної заяви відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України. Та якщо ці обставини виявлені на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини першої статті 240 КАС України).
112. Такі наслідки недотримання вимог процесуального закону щодо підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави (вже в умовах воєнного стану) за подібних правовідносин і їх нормативного регулювання, Верховний Суд підтримав, з-поміж інших, у постановах від 30 вересня 2025 року у справі №160/11352/22, від 29 серпня 2023 року у справі №160/9125/22, від 21 грудня 2023 року у справі №400/4238/22, від 02 квітня 2025 року у справі №160/17789/22, які колегія суддів теж ураховує під час розгляду цієї справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
113. За приписами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
114. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
115. Переглянувши оскаржувані судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх скасування з огляду на те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду має наслідком залишення позову без розгляду.
IV. Висновки щодо судових витрат
116. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 341, 345, 349, 354, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №160/14282/23 скасувати.
3. Позовну заяву керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду