18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 420/23323/25
адміністративне провадження № К/990/52015/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу адвоката Адабаш Світлани Аксентіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року
у справі №420/23323/25
за позовом ОСОБА_1
до Одеської митниці
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської митниці про: визнання протиправною допущену Одеською митницею бездіяльність, яка полягає в неповерненні митних платежів; зобов'язання Одеську митницю повернути ОСОБА_1 митні платежі, які були оплачені на вимогу Одеської митниці за постановою від 05 грудня 2022 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року адміністративний позов залишено без руху.
Суд першої інстанції зазначив, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом направлення до Одеського окружного адміністративного суду: оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 211,20 гривень, уточненої позовної заяви належним обґрунтуванням позовних вимог з посиланням на норми законодавства.
23 липня 2025 року вищезазначену ухвалу в електронному вигляді про залишення позовної заяви без руху від 22 липня 2025 року було доставлено до електронного кабінету позивача, про що була сформована довідка від 28 липня 2025 року.
Станом на 05 серпня 2025 року недоліки позовної заяви позивач не усунула.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, позовну заяву разом з додатками повернуто позивачу.
12 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Адабаш Світлани Аксентіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №420/23323/25.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
2. У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
3. У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
4. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіривши зміст касаційної скарги, встановлено, що в ній відсутні посилання на будь-яку частину статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційного оскарження.
Касаційна скарга не містить належного обґрунтування, скаржник лише цитує обставини справи та висловлює свою незгоду із прийнятим рішенням, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частиною першою статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У відповідності до частини четвертої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
На виконання частини другої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI Рада адвокатів України Рішенням від 12 квітня 2019 року №41 затвердила Положення про ордер на надання правової допомоги (далі - Положення).
Пунктом 4 Положення встановлено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пункт 12 Положення передбачає, що ордер містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (підпункт 12.4).
В недотримання наведених положень законодавства Адабаш Світланою Аксентіївною, як представником позивача, не подано належного ордеру на підтвердження своїх повноважень.
В копії ордеру наданому Адабаш Світланою Аксентіївною, зазначено, що у неї є право на надання правової допомоги ОСОБА_1 у Судах України, проте всупереч вимогам підпункту 12.4 Положення в ордері не зазначено конкретної назви органу, у якому надається правова допомога адвокатом.
Згідно з вимогами пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин, касаційна скарга адвоката Адабаш Світлани Аксентіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу адвоката Адабаш Світлани Аксентіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №420/23323/25 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяР.Ф. Ханова