18 грудня 2025 року
м. Київ
справа №200/62/24
адміністративне провадження № К/990/50057/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №200/62/24 за позовом Заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області до Покровської міської ради Донецької області, Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня», третя особа - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року (колегія суддів у складі головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів - Блохіна А.А., Компанієць І.Д.),
І. Історія справи
1. Заступник керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області звернувся в інтересах держави до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровської міської ради Донецької області, Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Комунального некомерційного підприємства Покровська міська лікарня, третя особа - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, у якому просив:
- визнати противоправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня», Покровської міської ради Донецької області та Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області щодо невжиття заходів з належного утримання захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство «Покровська міська лікарня» та Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області привести у стан готовності захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою використання її за цільовим призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09 липня 2018 року (зі змінами).
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що, фактично, Комунальним некомерційним підприємством «Покровська міська лікарня» як балансоутримувачем указаної захисної споруди, не виконуються покладені на нього законодавством обов'язки щодо утримання споруди цивільного захисту у готовності до використання за призначенням. У свою чергу, така бездіяльність в умовах триваючої військової агресії Російської Федерації на території України порушує інтереси держави у сфері обороноздатності, колективної безпеки населення, гарантування життя і здоров'я кожного окремого громадянина, а тому потребує негайного реагування та захисту, що зумовило звернення прокурора до суду із цим позовом.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року позовні вимоги задоволено:
- визнано противоправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня», Покровської міської ради Донецької області, Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області щодо невжиття заходів з належного утримання захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язано Комунальне некомерційне підприємство «Покровська міська лікарня» та Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області привести у стан готовності захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою використання її за цільовим призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09 липня 2018 року (зі змінами).
4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги залишено без розгляду.
5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено саме на органи ДСНС, які у визначений законом спосіб реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин. Застосування заходів реагування, визначених статтями 67, 68 КЦЗ України, це установлений законом спосіб спонукання відповідних суб'єктів господарювання усунути виявлені органами ДСНС порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки.
6. На переконання апеляційного суду, надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб'єктів господарювання, свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров'ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.
7. Суд апеляційної інстанції констатував, що відсутність у державного органу (ДСНС) повноважень на звернення до суду саме із обраним прокурором способом захисту інтересів держави, у вигляді спонукання вжити заходи, не може бути підставою для звернення прокурора до суду як самостійного позивача.
8. Зазначив, що надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб'єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров'ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції заступник керівника Донецької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10. Зазначає, що звертаючись до суду з цим позовом, прокурор обґрунтував підстави звернення як самостійного позивача, зокрема указав у чому полягають порушення інтересів держави, на захист яких він звертається, а також зазначив про те, що у спеціально уповноваженого державного органу - Державної служби України з надзвичайних ситуацій, на яку покладено обов'язок здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням, відсутні повноваження для звернення до суду з вимогами приведення захисної споруди у стан готовності до використання.
11. Стверджує, що у зв'язку з відсутністю органу, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, відсутністю в органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій права на звернення до суду з вимогами зобов'язального характеру щодо приведення захисної споруди у стан готовий для придатності, прокурор звертається до суду як самостійний позивач з метою захисту інтересів держави внаслідок допущеної відповідачем бездіяльності та порушення передбаченого законодавством порядку використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд), що призводить до порушення державних інтересів та установлених державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя та здоров'я.
Позиція інших учасників справи
12. 30 січня 2025 року від Покровської міської ради Донецької області надійшов відзив на касаційну скаргу прокурора, у якому відповідач підтримав висновки суду апеляційної інстанції та просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
13. 24 грудня 2024 року до касаційного суду надійшла скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури.
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2024 року для розгляду справи №200/62/24 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №200/62/24.
16. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року справу №200/62/24 призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2025 року, у зв'язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., для розгляду справи №200/62/24 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Жука А.В., суддів Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
18. Комунальне некомерційне підприємство «Покровська міська лікарня» є балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
19. Власником указаного об'єкта є відповідач Покровська міська рада Донецької області, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а також рішення Покровської міської ради Донецької області від 20 грудня 2018 року №7/62-16 (том 1, а.с.173-175).
20. 15 січня 2020 року Головним управлінням ДСНС у Донецькій області, на підставі посвідчення на проведення заходу державного нагляду №127 (том 1, а.с.104-105), проведено перевірку Комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня», за результатами якої складено акт №9 (том 1, а.с.106-151).
21. Відповідно до акту №9 від 15 січня 2020 року, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо Комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня», у графі «Захисна споруда цивільного захисту НОМЕР_1» установлено, що вона не відповідає наступним вимогам щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року №579 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2018 року №879/32331) (далі - Вимоги):
- відсутній покажчик маршруту руху до захисної споруди цивільного захисту (п.п.3, 4 розділу ІІ Вимог);
- захисна споруда цивільного захисту не забезпечена первинними засобами пожежогасіння: (п. 5розділу ІІ Вимог);
- захисна споруда цивільного захисту не обладнана системою внутрішнього протипожежного водопостачання (п. 5 розділу ІІ Вимог) та системами пожежної автоматики і сигналізацією (п. 5 розділу ІІ Вимог);
- стан входів та виходів захисної споруди цивільного захисту, їх доступність для усіх категорій населення, зокрема - для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення не відповідає вимогам з утримання (п. 6 розділу II, глава 1розділу III Вимог);
- технічний стан захисної споруди цивільного захисту не відповідає вимогам з утримання (п. 7 розділу ІІ Вимог);
- експлуатація та утримання електрообладнання захисної споруди не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок (п. 9 розділу ІІ Вимог);
- комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення захисної споруди не утримуються в належному технічному стані (п. 7 розділу ІІ Вимог);
- системи водопостачання, каналізації і опалення захисної споруди знаходяться у несправному стані та не захищені від корозії (п. 10 розділу ІІ Вимог);
- інженерні комунікації захисної споруди цивільного захисту не пофарбовані відповідно до їх призначення (п. 13 розділу ІІ Вимог);
- не забезпечено ведення документації захисної споруди, у якій відображаються відомості про терміни і результати проведених оглядів, обстежень та випробувань, проведених технічних обслуговувань, поточних та капітальних ремонтів тощо (п. 15 глави 3 розділу VI Вимог);
- не визначені формування цивільного захисту з обслуговування захисних споруд (призначення осіб, відповідальних за обслуговування та експлуатацію фонду захисних споруд) (п. 1, 2 глави 1 розділу VI Вимог);
- особовий склад формування (відповідальні особи), їх посадові обов'язки та підготовленість не визначено (Глава 2 розділу VIІ Вимог);
- формування не забезпечені спеціальним інвентарем та майном, у тому числі засобами індивідуального захисту, радіаційної і хімічної розвідки, спеціальної обробки, зв'язку (п. 5 глави І розділу VIІ Вимог);
- захисна споруда не забезпечена необхідним майном та засобами на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю, а також лікарськими засобами та медичними виробами (п. 6 глави 1 розділу VIІ Вимог);
- не забезпечено герметичність та дотримання в сховищі температурно-вологісного режиму, який запобігає утворенню в захисній споруді конденсату (п. 1 глави 3 розділу III Вимог);
- не проводиться перевірка та обслуговування захисно-герметичних пристроїв сховища, захисно-герметичних та герметичних дверей (воріт), віконниць (ставень), герметичних клапанів та клапанів надмірного тиску (абз. 3 п. 8 глави 2 розділу VI Вимог);
- не проводиться щорічна перевірка на герметичність сховища (глава 3, пункти 1, 2 глави 9 розділу ІІІ Вимог); вентиляції сховища (п. 2 додатку 10 до Вимог);
- не проводиться перевірка справності систем вентиляції щодо справності вентиляторів припливних і витяжних систем, ФП, РУ, ГК, герметичних з'єднань повітроводів, повітрозабірних і витяжних каналів, противибухових пристроїв (п. 3 глави 9 розділу III Вимог);
- не проводиться перевірка та обслуговування противибухових пристроїв з відповідними записами у журналі перевірки стану захисної споруди (п. 4 глави 9 розділу IІІ Вимог);
- відсутній план консервації та збереження спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення сховища (п. 4 розділу VIIІ Вимог);
- захисна споруда не забезпечена (у разі розміщення в ній пункту управління) системами зв'язку оповіщення (глава 7 розділу III Вимог);
- не здійснюється експлуатація споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів відповідно до загальних вимог до утримання та експлуатації фонду захисних споруд (пункти 1 розділу V Вимог);
- технічний стан приміщення захисних споруд і їх ремонт не проводився відповідно до чинних положень про проведення планово-попереджувальних ремонтів будівель і споруд залежно від їх основного функціонального призначення (п. 2 глави 3 розділу VI Вимог).
22. 15 квітня 2020 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня» про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) відповідача до повного усунення порушень, які установлені в ході перевірки, шляхом заборони експлуатації об'єкту.
23. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі №200/4031/20-а у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня» про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об'єкту відмовлено (том 1, а.с.169-172).
24. У вказаному рішенні суд установив, що матеріалами справи підтверджується недотримання відповідачем вимог пожежної безпеки, визначених Кодексом цивільного захисту України, Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами. Доказів усунення всіх виявлених перевіркою порушень відповідачем не надано. Разом з тим захід реагування у вигляді повного зупинення роботи відповідача є виключним заходом, застосування саме цього заходу, а не, наприклад, часткового зупинення робіт позивачем не обґрунтовано; позивачем також не визначено в кожному окремому випадку наявність такої умови створення порушенням загрози життю та/або здоров'ю людей. А тому керуючись цим принципом та враховуючи встановлення статтею 49 Конституції України права кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; статтею 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» основних принципів охорони здоров'я в Україні, до яких зокрема віднесено визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України, суд дійшов висновку, що застосування такого заходу не відповідає принципу оцінки ризиків та доцільності обраного заходу реагування тим порушенням, які встановлені, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Застосування такого заходу реагування передбачає обмеження конституційного права громадян, передбаченого статтею 49 Конституції України, та може вплинути на реалізацію обов'язків держави щодо створення умов для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
25. Відповідно до акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища протирадіаційного укриття НОМЕР_1 від 21 вересня 2022 року, захисна споруда цивільного захисту підлягає капітальному ремонту та укомплектації, є обмежено готовою до використання за призначенням (том 1, а.с. 181-190).
26. Зазначеним актом оцінки стану готовності захисної споруди установлено наступні порушення Вимог:
1) п. 8 Стан систем вентиляції: відсутні протипилові фільтри (ФЯР), фільтри-поглиначі (ФП), герметичні клапани (ГК), клапани надмірного тиску (КНТ), прилад для вимірювання підпору повітря, система регенерації повітря, фільтри ФГ-70, що є порушенням п. 3 Глави 4 Розділу 3 Вимог;
2) п. 9 Стан системи водопостачання: запірна арматура - відсутня, відсутній показник руху води, безнапірні та напірні баки не передбачено проєктом, інші ємності для питної води - відсутні, що є порушенням п. 13 Розділу 2 Вимог;
3) п. 10 Стан каналізаційної системи: резервуари для збору фекальних вод - не передбачено, насоси відкачки не передбачено, запірна арматура - не передбачено, що є порушенням п. 10 Розділу 2 Вимог;
4) п. 13 Справність систем зв'язку та оповіщення: відсутні, що є порушенням абз. 9 п. 2 Розділу 5 Вимог;
5) п. 15 Стан гідроізоляції: не передбачено, що є порушенням п. 6 Глави 3 Розділу 3 Вимог;
6) п. 16 Протипожежний стан: автоматичні системи пожежогасіння та сигналізації - не передбачено, укомплектованість первинними засобами пожежогасіння - не укомплектовано, наявність схеми евакуації - немає, що є порушенням п. 13 Розділу 2 Вимог;
7) п. 17 Температурно-вологісний режим і параметри повітряного середовища приміщень захисної споруди: забезпеченість вимірювальними приладами та їх стан - немає, що є порушенням п. 5 Глави 3 Розділу 3 Вимог;
8) п. 18 Наявність робочого інструмента формування з обслуговування захисної споруди - немає, що є порушенням підпункту 16 п. 3 Глави 1 Розділу 7 Вимог;
9) п. 22 Результати перевірки експлуатації захисної споруди в режимі сховища протягом 6 годин з перевіркою роботи у режимах чистої вентиляції та фільтровентиляції - не проводилось, що є порушенням абз. 5 п. 8 Глави 2 Розділу 6 Вимог.
27. Актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 21 серпня 2023 року установлено порушення Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року №579, ідентичні тим, що викладені в акті оцінки готовності захисної споруди від 21 вересня 2022 року й залишились не усунутими станом на 21 серпня 2023 року. Окрім того, додатково установлено наступні порушення Вимог:
1) п. 3 Стан входів і аварійних виходів, кількість входів - біля входу відсутня табличка, не обладнано засобами для доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, що є порушенням п. 3 Розділу 2 Вимог;
2) п. 11 Справність системи опалення: трубопроводи - не пофарбовані, що є порушенням п. 13 Розділу 2 Вимог;
3) п. 19 Наявність документації захисної споруди: відсутні - опис обладнання та майна, схеми зовнішніх та внутрішніх інженерних мереж із зазначенням пристроїв для відключення, журнал перевірки стану захисної споруди, план захисної споруди із зазначенням пристроїв для сидіння і лежання та шляхів їх евакуації, план приведення захисної споруди у готовність, вимоги з експлуатації фільтровентиляційного та іншого інженерного обладнання, правила користування вимірювальними приладами, журнал експлуатації фільтровентиляційного обладнання, журнал результатів оглядів та контрольних перевірок фільтрів-поглиначів, фільтрів гопколітових, приладів регенерації та підпору повітря, формуляр фільтровентиляційного агрегатів, порядок провітрювання захисної споруди, інструкція з протипожежної безпеки, щорічний акт огляду ємностей для питної води з результатами лабораторних досліджень; експлуатаційні схеми систем життєзабезпечення із зазначенням пристроїв для відключення: вентиляції - відсутні, каналізації - відсутні, водопостачання - відсутні, електропостачання - відсутні, опалення (теплопостачання) - немає, схема оповіщення та інформування зі списками необхідних телефонів - відсутні, журнал перевірки стану готовності захисної споруди - відсутній, інструкція з використання засобів індивідуального захисту - відсутня, порядок перевірки сховища на герметичність - відсутній, довідка про перевірку сховища на герметичність - відсутня, правила поведінки у захисній споруді - відсутні, список особового складу формування з обслуговування споруди - відсутній, що є порушенням п. 15 Глави 3 Розділу 6 Вимог;
4) п. 20 Проведення навчання та рівень знань і навичок формування з обслуговування захисної споруди - не проводились, що є порушенням п. 2 Глави 1 Розділу 7 Вимог (том 2, а.с. 8-20).
28. Окрім того, 09 листопада 2023 року комісією у складі головного спеціаліста відділу з питань безпеки, запобігання та виявлення корупції Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Моторного С.А., головного фахівця відділу цивільного захисту Покровського РУ ГУ ДСНС України у Донецькій області Бурлай В.М., інспектора СКЗ Покровського РУП Косоголова А.Н., відповідальної особи з питань цивільного захисту КНП Покровська міська лікарня Воробйової Л.А. проведено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту ПРУ НОМЕР_1, за результатами якої визначено, що указана захисна споруда є обмежено готовою до використання за призначенням. Актом від 09 листопада 2023 року установлено порушення Вимог ідентичні тим, що викладені в акті оцінки готовності захисної споруди від 21 серпня 2023 року й залишились не усунутими станом на 09 листопада 2023 року (том 2, а.с.25-36).
29. Листами від 31 серпня 2023 року №56/2-1246ВИХ-23 та від 13 вересня 2023 року №56/2-1327ВИХ-23 заступник керівника Покровської окружної прокуратури просив начальника Покровської міської військової адміністрації та директора комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня» надати інформацію та документи:
1) заходи, вжиті Покровською міською радою/військовою адміністрацією щодо приведення ПРУ НОМЕР_1 у стан готовності для використання за цільовим призначенням, про що надати відповідні підтверджуючі документи;
2) чи усунуті порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки щодо утримання та експлуатації ПРУ НОМЕР_1, яка перебуває на балансі комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня», що розташована за адресою: м. Покровськ, вул. Степана Бовкуна, 20, виявлені за результатами заходу державного нагляду (контролю) відповідно до акта від 15 січня 2020 року №9 (зазначити повністю чи частково усунуті);
3) зазначити, які заходи вжиті з метою усунення виявлених 15 січня 2020 року порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки ПРУ НОМЕР_1, про що надати відповідні підтверджуючі документи;
4) повідомити, які порушення вимог законодавства про утримання та експлуатації ПРУ НОМЕР_1 не усунуті, указати причини невиконання вимог, зазначених в акті від 15 січня 2020 року;
5) чи зверталась КНП «Покровська міська лікарня» до Покровської міської військової адміністрації/Покровської міської ради Покровського району Донецької області із запитами/листами про виділення коштів для приведення ПРУ НОМЕР_1 у стан готовності для використання за цільовим призначенням, починаючи з січня 2020 року? Якщо так, прохання надати про це відповідні підтверджуючі документи;
6) чи були виділені кошти для КНП «Покровська міська лікарня» із місцевого бюджету для приведення ПРУ НОМЕР_1 у стан готовності для використання за цільовим призначенням? Якщо так, прохання надати про це відповідні підтверджуючі документи;
7) яким чином Покровська міська військова адміністрація/Покровська міська рада відреагували на листи КНП «Покровська міська лікарня», які були надіслані з питання щодо приведення ПРУ НОМЕР_1 у готовність до використання за призначенням (заявки на виділення коштів на усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, про що надати копії підтверджуючих документів)? (том 2, а.с.152-155, 159-161).
30. Однак, листом від 20 вересня 2023 року №01-26-4825 начальник Покровської міської військової адміністрації відмовив у наданні запитуваної інформації, посилаючись на відсутність повноважень у Покровської окружної прокуратури (том 2, а.с.156-158).
31. Листом від 04 вересня 2023 року №01-17/826 директор Комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня» повідомив позивача про те, що станом на 01 вересня 2023 року порушення не усунуті у зв'язку з відсутністю фінансування. Крім того, у листі також зазначено про надсилання відповідачем листів на адресу Покровської міської ради з проханням виділити додаткове фінансування для проведення капітального ремонту протирадіаційного укриття НОМЕР_1 (том 2, а.с.162-166).
32. Відповідно до акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 09 лютого 2024 року, будівлю Комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня» пошкоджено, втім її подальша експлуатація можлива після закінчення ремонтних робіт. В акті також зазначено, що після виконання комісійного обстеження підвального приміщення (ПРУ НОМЕР_1) комісія вважає можливим рекомендувати подальшу експлуатацію зазначеного приміщення. Проте, з акту вбачається, що комісія не досліджувала відповідність захисної споруди Вимогам.
33. Також розпорядженням начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Сергія Добряка від 07 березня 2024 року №363рг внесено зміни до Програми економічного і соціального розвитку Покровської міської територіальної громади Донецької області на 2024 рік та викладено її розділи в новій редакції. Так, п. 10 Додатку до наведеного розпорядження передбачені витрати на приведення у готовність захисної споруди цивільного захисту, а саме протирадіаційне укриття, розташованого за адресою: м.Покровськ, вул. Степана Бовкуна, 20.
34. З метою забезпечення вжиття заходів з належного утримання захисної споруди цивільного захисту заступник керівника Покровської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
35. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
37. Одночасно з цим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
38. У межах цього касаційного провадження підлягає вирішенню питання наявності/відсутності у прокурора права на звернення до адміністративного суду в інтересах держави з позовами про зобов'язання вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до використання населенням захисної споруди цивільного захисту.
39. Обґрунтовуючи наявність підстав для самостійного самостійного звернення до суду Прокуратура зазначила про:
- відсутність у спеціально уповноваженого державного органу (ДСНС), на якого покладено обов'язок здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту, повноважень для звернення до суду з вимогами щодо впорядкування захисної споруди;
- відсутність суб'єкта, що наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади, у випадку неналежного утримання органом місцевого самоврядування та балансоутримувача захисної споруди.
40. Залишаючи позов без розгляду суд апеляційної інстанції констатував, що відсутність у державного органу (ДСНС) повноважень на звернення до суду саме із обраним прокурором способом захисту інтересів держави, у вигляді спонукання вжити заходи, не може бути підставою для звернення прокурора до суду як самостійного позивача.
41. Зазначив, що надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб'єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров'ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.
42. Ураховуючи, що Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) не передбачає інших форм позовів до адміністративного суду у випадку створення загрози життю та/або здоров'ю людей внаслідок порушення законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, то і прокурор також немає права на звернення до суду з позовами, що не передбачені Кодексом цивільного захисту України.
43. Колегія суддів зауважує, що у постановах від 10 вересня 2025 року у справі №120/15268/23, від 21 серпня 2025 року у справі №200/7012/23 та від 02 липня 2025 року у справі №120/17511/23 Верховний Суд вже вирішував питання можливості звернення прокурора до суду в інтересах держави з позовом про зобов'язання балансоутримувача привести у готовність до використання захисну споруду цивільного захисту.
44. У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку, що захист інтересів держави у випадку порушення порядку утримання чи експлуатації споруд цивільного захисту має здійснюватися із застосуванням заходів адміністративного впливу, або ж шляхом звернення до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки експлуатації будівель, об'єктів, споруд, якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
45. Водночас звернення до суду з позовом до суб'єкта господарювання та/або органу місцевого самоврядування з вимогами привести захисну споруду в стан готовності не належить до передбачених законом форм реагування на порушення в цій сфері, а тому прокурор не може звертатися до адміністративного суду з такими позовами.
46. Указані висновки, викладені у постановах від 10 вересня 2025 року у справі №120/15268/23, від 21 серпня 2025 року у справі №200/7012/23 та від 02 липня 2025 року у справі №120/17511/23, Верховний Суд умотивував таким.
47. Статтею 3 Конституції України установлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
48. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
49. За визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
50. Право суб'єкта владних повноважень звернутися до суду та способи судового захисту регламентовані приписами частини четвертої статті 5 КАС України, якою передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
51. Отже, на відміну від фізичних та юридичних осіб, суб'єкти владних повноважень обмежені в праві звертатися до адміністративного суду, оскільки їм заборонено подавати позови на загальних підставах. Тому, у разі звернення суб'єкта владних повноважень до суду як позивача, останній зобов'язаний довести наявність правових підстав для звернення до суду саме з таким позовом, а суд повинен перевірити, чи має цей орган право на ініціювання судового процесу за правилами адміністративного судочинства.
52. У постанові від 13 березня 2025 року у справі №990/17/25 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи, зокрема, приписи частини четвертої статті 5 КАС України, дійшла висновку, що суб'єкт владних повноважень не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього, у зв'язку з чим Велика Палата Верховного Суду констатувала, що законодавство встановлює обмеження щодо можливості звернення до суду саме суб'єктами владних повноважень.
53. Участь у судовому процесі прокурора в інтересах інших осіб, як спеціального суб'єкта звернення до суду, передбачена статтею 53 КАС України.
54. Так, частиною третьою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
55. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина четверта статті 53 КАС України).
56. Частиною п'ятою статті 53 КАС України установлено, що у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
57. Правові засади організації і діяльності прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру», статтею 1 якого установлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
58. Абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
59. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абзаци 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
60. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзац 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
61. Отже, з наведеного правового регулювання випливає, що процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах і, визначаючи правовий статус прокурора у судовому процесі для представництва інтересів держави, законодавець зобов'язав останнього навести належне обґрунтування щодо наявності/відсутності таких повноважень. А суд, у свою чергу, повинен надати оцінку таким аргументам та, у випадку встановлення відсутності підстав для представництва, застосувати наслідки, передбачені статтею 169 КАС України.
62. Варто зазначити, що подібне питання щодо повноважень прокурора самостійно звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах держави вже досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду у межах розгляду справи №925/1133/18.
63. Так, у постанові від 11 червня 2024 року у справі №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
64. У пунктах 43-44 постанови Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у справі №560/10015/22 Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
65. Такий підхід відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №925/1133/18, яка у постанові від 11 червня 2024 року, з-поміж іншого, зазначила, що вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом) (пункт 68).
66. Кодексом цивільного захисту України урегульовані відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту та, зокрема, визначено повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
67. Розділом ІІІ КЦЗ України визначені повноваження суб'єктів забезпечення цивільного захисту, зокрема, Кабінету Міністрів України; центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту; інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту та органів державної влади у сфері цивільного захисту; Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту.
68. Главою 7 КЦЗ України визначено правову регламентацію об'єктів укриття населення в об'єктах фонду захисних споруд цивільного захисту та евакуаційні заходи.
69. Відповідно до частини восьмої статті 32 КЦЗ України, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
70. Частиною п'ятнадцятою статті 32 КЦЗ України установлено, що контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об'єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
71. Наведені положення КЦЗ України безумовно передбачають значну кількість державних органів різних рівнів, наділених повноваженнями у сфері захисту населення, а в частині утримання захисних споруд цивільного захисту контролюючим органом визначають центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
72. Таким чином, доводи скаржника про відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження у сфері контролю за готовністю об'єктів укриття до використання за призначенням, не відповідають викладеними положенням Кодексу цивільного захисту України.
73. Визначаючи повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту Суд виходить з приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», яким із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки», проте доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 частини другої якої такий суб'єкт владних повноважень:
- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;
- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей;
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.
74. Також Суд ураховує норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності», яким пункт 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ України після слів «адміністративного суду щодо» доповнено словами «допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо», а після слів «здоров'ю людей» словами «з інших підстав, визначених законом».
75. Водночас запроваджене Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» формулювання «з інших підстав, визначених законом» не відповідає елементу принципу законності в частині чіткості формулювання нормативного акту, з огляду на визначення цим формулюванням повноважень центрального органу виконавчої влади, необхідних для реалізації покладених на нього завдань і функцій держави. Наведене формулювання потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву зобов'язального характеру стосовно осіб, що відповідають за належне утримання захисних споруд.
76. Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 також не передбачає підстав звернення до суду в разі невідповідності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту стану готовності до використання.
77. На момент звернення позивача до суду з цим позовом Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі - Порядок №138) був визначений механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі захисні споруди), виключення таких споруд із фонду, ведення обліку сховищ, протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, що є об'єктами відповідного фонду, а також статус таких об'єктів для забезпечення захисту населення.
78. За визначенням, наведеним у пункті 3 Порядку №138, балансоутримувачі захисних споруд - це власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації); а утримання захисних споруд - це комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.
79. Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства (пункт 12 Порядку №138).
80. Також, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) установлені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
81. Саме у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» наведені види та форми заходів державного нагляду (контролю), зокрема у вигляді планових та позапланових заходів, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1).
82. Беручи до уваги наведене, у взаємозв'язку з нормами пункту 17-1 КЦЗ України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності») та Положенням №1052, Суд констатує, що органам ДСНС надано право звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб'єктів господарювання, що свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров'ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу, що за своєю суттю є заходом реалізації застосування санкції, передбаченої приписами статті 68 КЦЗ України.
83. Можливість самостійного звернення до суду органу ДСНС з позовними вимогами зобов'язального характеру до відповідальних суб'єктів як захід контролю чинним законодавством не установлена.
84. Отже, за наведеного нормативно-правового регулювання, питання повноважень органу ДСНС звертатися до суду як позивача вирішено законодавцем через наділення указаного суб'єкта владних повноважень контролюючими функціями у вигляді здійснення державного нагляду (контролю), які реалізуються шляхом застосування відповідних заходів реагування до суб'єктів господарювання.
85. Саме у такий спосіб законодавець вирішив питання визначення суб'єкта державно-правового примусу у правовідносинах, пов'язаних з утриманням захисних споруд, а тому аргументи прокуратури про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах не відповідають приписам КЦЗ України та Положенню №1052, оскільки органи ДСНС наділені функцією впливу на балансоутримувачів об'єктів цивільного стану (захисних споруд) шляхом застосування заходів примусового характеру.
86. Відповідаючи на доводи, викладені у тексті касаційної скарги, Суд, також, ураховує розвиток законодавства у сфері цивільного захисту, з огляду на набуття особливої соціальної значимості об'єктів укриття у період воєнного стану та здійснення ракетних і дронових атак по території України.
87. Змінами до Кодексу цивільного захисту України, запровадженими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення повноважень суб'єктів забезпечення цивільного захисту, вдосконалення законодавства з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, організації та проведення евакуації населення, забезпечення охорони життя та здоров'я громадян» частина п'ятнадцята статті 32 Кодексу викладена в наступній редакції: «Контроль за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальними органами (у разі їх утворення) спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень».
88. Отже, норма спеціального нормативного акта визначила чіткий перелік повноважень у сфері контролю за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням, визначивши їх як заходи адміністративного впливу.
89. Суд, також, ураховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 вирішено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні».
90. Разом з тим слід зауважити, що припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану не є тотожним поняттю відсутності органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не наділяють прокурора повноваженнями наділяти суб'єктів владних повноважень додатковими повноваженнями, не передбаченими законом.
91. Колегія суддів наголошує, що положення частини четвертої статті 5 КАС України наділяють суб'єктів владних повноважень правом звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Тому відсутність у органу ДСНС права звернутися до суду з саме з позовом зобов'язального характеру не означає, що наразі відсутній орган, що здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах.
92. Зрештою Суд зазначає, що підстави позову не містять належного викладення обставин, що перешкоджають використанню укриттів за призначенням та аргументів неможливості застосування адміністративних заходів для вирішення порушеного у позові питання більш оперативним шляхом, що і є метою забезпечення відповідної громади захисною спорудою.
93. Слід зауважити, що позовна вимога в адміністративному процесі визначає не лише межі судового розгляду, а й ефективність судового захисту. Зміст позовної вимоги в адміністративному судочинстві має бути підпорядкований критерію її виконуваності, що є необхідною умовою реалізації принципу ефективного захисту прав. Такий підхід узгоджується як із національними правовими стандартами, так і з правовими позиціями Європейського суду з прав людини.
94. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що за чинного нормативно-правового регулювання, захист інтересів держави шляхом звернення до суду прокурора з окремим позовом зобов'язального характеру стосовно суб'єкта господарювання, який не забезпечив належне утримання захисної споруди з вимогами щодо технічного утримання та обслуговування такої будівлі, суперечить приписам частини четвертої статті 5 КАС України, оскільки указана норма містить імперативний припис щодо наділення суб'єкта владних повноважень таким правом виключно законом або Конституцією України.
95. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 КАС України, про що зазначено в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.
96. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не урахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 травня 2019 року у справі №820/4717/16 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Харківській області про зобов'язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) №78600 у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення) Суд вважає помилковим, з огляду на таке.
97. По-перше, як слідує з ухвали Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі №820/4717/16, та постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у цій же справі, указаний спір був переданий на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України - через оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.
98. Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
99. По-друге, Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у межах, які не охоплювали спірність підстав звернення прокурора в інтересах держави.
100. Також слід зауважити, що правова позиція у справі №820/4717/16 була сформована Великою Палатою Верховного Суду з урахуванням положень статті 67 КЦЗ України, яка на час звернення з цим позовом утратила чинність на підставі Закону України від 21 квітня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту».
101. Беручи до уваги наведене, а також ураховуючи, що фактичні обставини у справі №820/4717/16 та їх нормативне регулювання є відмінними від цієї справи, колегія суддів вважає, що висновки суду у справі №820/4717/16 не є релевантними до цієї справи.
102. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не установив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
103. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
104. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
105. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
IV. Висновки щодо судових витрат
106. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 240, 341, 345, 349, 350, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №200/62/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду