18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 420/7589/23
адміністративне провадження № К/990/15438/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, НОМЕР_3 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ) (Військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Веліксар Алли Віталіївни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 (суддя - Бездрабко О. І.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 (колегія суддів у складі: Осіпова Ю. В., Коваля М. П., Скрипченка В. О.),
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, НОМЕР_3 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ) (Військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України щодо не оформлення документів ОСОБА_1 , передбачених пунктами 4-5 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 392-АГ), та їх неподання до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України для призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), за всі дні участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період серпень-жовтень 2022 року;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України невідкладно підготувати пакет документів щодо ОСОБА_1 , передбачених пунктами 4-5 Наказу № 392-АГ, та надати їх до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України для призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, передбаченої Постановою № 168, за всі дні участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період серпень-жовтень 2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, із розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі, стримуванні збройної агресії на території Запорізької області та м. Запоріжжя в період з 12.07.2022 по 20.10.2022 за серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 Постанови № 168, за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі, стримуванні збройної агресії на території Запорізької області та м. Запоріжжя в період з 12.07.2022 по 20.10.2022 за серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року із розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених платежів.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні та у період з 19.07.2022 по 27.10.2022 брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій м. Запоріжжя та Запорізької області в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України з метою виконання бойових завдань (бойове завдання ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2022 № 402 (ДСК) «Про відрядження військовослужбовців»). Виплати позивачеві за період проходження військової служби здійснюються НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України. Виплата додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах за період перебування у відрядженні за липень 2022 року здійснена своєчасно в повному обсязі. Утім за серпень, вересень, жовтень 2022 року додаткову винагороду виплачено частково. Уважаючи указану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернуся до суду з цим позовом.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходить службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України молодшим інспектором прикордонної служби 2 категорії - перекладач 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Відповідно до припису начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 15.07.2022 № 346, позивачу запропоновано 19.07.2022 відбути в оперативне підпорядкування начальника НОМЕР_3 прикордонного загону.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 19.07.2022 № 64-ВВ, позивач зарахований в оперативне підпорядкування НОМЕР_3 прикордонного загону з НОМЕР_1 прикордонного загону з 19.07.2022.
Відповідно до витягу з журналу бойових дій НОМЕР_1 прикордонного загону № НОМЕР_5 (ДСК), том 1, стор. 4, ОСОБА_1 дійсно з 19.07.2022 по 27.10.2022 перебував у м. Запоріжжя та Запорізької області з метою виконання бойових завдань (Бойове завдання ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2022 р. № 402 (ДСК) «Про відрядження військовослужбовців»).
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 27.10.2022 № 138-BB, позивач виключений з оперативного підпорядкування НОМЕР_3 прикордонного загону з 27.10.2022.
Відповідно до витягу з журналу службово-бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_3 прикордонного загону (інв. № 1 дск від 10.07.2022.), на підставі бойового розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 10.07.2022 № 218Т/ОКП/БР і бойового розпорядження № 7Т начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 11.07.2022 «Про подальше виконання завдань», ОСОБА_1 у складі відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » застосований в охороні (обороні) державного кордону або веденні бойових дій з метою організації цілодобового несення служби на блокпосту на ділянці застосування у н.п. Новоолександрівка у період з 19.07.2022 по 27.10.2022.
Відповідно до розділу ІІ обліку ведення бойових дій (щодо позивача) указаного журналу службово-бойових дій: 24.08.2022 о 04:00-04:32 за інформацією ДСНС о 04:02 1 приход з РСЗВ - АДРЕСА_3 важливий державний об'єкт, ІНФОРМАЦІЯ_5, влучання у паливний цех, є займання. Попередньо втрат немає; 25.09.2022 00:19-00:20 БП «Новоолександрівка», спостерігається «зарево» 12 виходів ракет з південної сторони. Прослуховується шум ракет в повітрі в напрямку м. Запоріжжя.
Згідно з витягом з Додатку № 1 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 30.11.2022 № 516-ОС, відповідно до листа начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 6068 22-Вх від 15.11.2022 персонал НОМЕР_1 прикордонного загону, у тому числі і позивач, виконував бойове завдання в районі бойових дій відповідно до наступного списку: з 04.08.2022 по 06.08.2022, з 12.08.2022 по 12.08.2022, з 18.08.2022 по 18.08.2022, з 24.08.2022 по 24.08.2022, з 27.08.2022 по 28.08.2022, з 30.08.2022 по 30.08.2022, з 12.09.2022 по 12.09.2022, з 15.09.2022 по 15.09.2022, з 19.09.2022 по 27.09.2022, з 30.09.2022 по 30.09.2022, з 02.10.2022 по 03.10.2022, з 05.10.2022 по 12.10.2022, з 14.10.2022 по 15.10.2022, з 18.10.2022 по 18.10.2022, з 21.10.2022 по 21.10.2022 та з 23.10.2022 по 23.10.2022.
Відповідно до довідки, виданої начальником НОМЕР_3 прикордонного загону від 28.02.2023 № 12/18, довідками про участь військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 , які брали участь у бойових заходах у складі Військової частини НОМЕР_4 за серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року та витягу з Додатку № 1 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 516-ОС від 30.11.2022 (який сформовано на підставі листа начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 6068 22-Вх від 15.11.2022), позивач брав безпосередню участь у бойових діях та йому нараховані суми додаткової винагороди, пропорційні такій участі у такі періоди: з 04.08.2022 по 06.08.2022 нараховано - 6774,19 грн, 12.08.2022 нараховано - 2258,06 грн, 18.08.2022 нараховано - 2258,06 грн, 24.08.2022 нараховано - 2258,06 грн, з 27.08.2022 по 28.08.2022 нараховано - 4516,13 грн, 30.08.2022 нараховано - 2258,06 грн, 12.09.2022 нараховано - 2333,33 грн, 15.09.2022 нараховано - 2333,33 грн, з 19.09.2022 по 27.09.2022 нараховано - 21 000 грн, з 02.10.2022 по 03.10.2022 нараховано - 4516,13 грн, з 05.10.2022 по 12.10.2022 нараховано - 18 064,52 грн, з 14.10.2022 по 15.10.2022 нараховано - 4516,13 грн, 18.10.2022 нараховано - 2258,06 грн, 21.10.2022 нараховано - 2258,06 грн, а також 23.10.2022 нараховано - 2258,06 грн.
Згідно з вхідною телеграмою від 14.11.2022 № 57 о 17:02 НОМЕР_3 прикордонний загін направив до НОМЕР_1 прикордонного загону довідки з днями та підставами участі ОСОБА_1 та інших військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 у бойових діях у складі Військової частини НОМЕР_4 за серпень, вересень та жовтень 2022 року.
Ця телеграма була прийнята НОМЕР_1 прикордонним загоном 14.11.2022 о 17:13.
Відповідно до архівної відомості ОСОБА_1 , з серпня по жовтень 2022 року, а також розрахункових листів за серпень, вересень та жовтень 2022 року., суми нараховані пропорційно дням участі позивача у бойових діях, які зазначалися вище та які виплачені у повному обсязі.
Уважаючи, що відповідачами була здійсненна виплата додаткової винагороди, що передбачена Постановою № 168, не у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2023, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, дослідивши архівну відомість ОСОБА_1 з серпня по грудень 2022 року, а також розрахункові листи за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2022 року, дійшов висновку, що позивачу було правильно нараховано та виплачено додаткову винагороду у сумах, пропорційних до часу несення ним військової служби, а також безпосередньої участі у бойових діях. У інші періоди, окрім зазначених у довідці, виданій начальником НОМЕР_3 прикордонного загону від 28.02.2023 № 12/18, довідок про участь військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які брали участь у бойових заходах за серпень, вересень та жовтень 2022 року, позивач безпосередньої участі у бойових діях не брав, відповідно довідки йому не видавалися, а додаткова винагорода йому не нараховувалася та не виплачувалася.
Суд критично оцінив доводи позивача про те, що несення служби на блокпості у н.п. Новоолександрівка (Запорізька область) є участю у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки у підпункті 6 частини другої Наказу № 392-АГ чітко зазначена умова, при якій несення служби на блокпості уважається участю у бойових діях.
Також суд першої інстанції зазначив, що витяг з журналу службово-бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_3 прикордонного загону (інв. № 1 дск від 10.07.2022) містить лише дані щодо підрозділу, який застосовується, мету застосування, ділянку застосування, термін застосування та ПІБ військовослужбовця, його озброєння та техніку, відповідно не містить даних, які згідно з Інструкцією з ведення Історичного формуляру, Історичної довідки та Журналу бойових дій, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.10.2020 № 363 (далі - Інструкція № 363) мають обов'язково бути зазначені в журналі бойових дій, а відтак викладена у ньому інформація не є підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях.
Суд першої інстанції також не погодився з позицією позивача, що НОМЕР_3 прикордонний загін зобов'язаний був направити до НОМЕР_1 прикордонного загону документи, що підтверджують безпосередню участь позивача у бойових заходах за період серпень-жовтень 2022 року (тобто бойовий наказ, журнал бойових дій або рапорт), адже пунктом 5 Наказу № 392-АГ чітко передбачено, що для відряджених військовослужбовців безпосередня участь у бойових діях, окрім зазначених документів, підтверджується довідкою із зазначенням термінів безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. У цій довідці обов'язково зазначаються відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 Наказу № 392-АГ, але Наказ № 392-АГ не містить вказівок на те, що такі документи мають направлятися разом із довідкою до військової частини, з якої було відряджено військовослужбовця.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що належних і беззаперечних доказів саме безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в інших періодах, ніж зазначив відповідач, позивач не надав і в матеріалах справи вони відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Як на підставу оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача послалася на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначила про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах, а саме: положень пункту 2-1 Постанови № 168 щодо установлення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою у спірних правовідносинах, в контексті правової оцінки і тлумачення регулювання умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, встановлених Наказом № 392-АГ; підставності і правомірності застосування у спірних правовідносинах Наказу № 392-АГ, положення якого застосовувались з 01.08.2022 по 01.12.2022.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано вимоги Постанови № 168 щодо визначення умов набуття військовослужбовцем права на додаткову грошову допомогу, збільшену до 100 000 грн, а саме: належність особи до переліку осіб, передбачених пунктом 1 цієї постанови; перебування у підпорядкуванні органів, які входять до складу угрупувань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України; перебування у районах ведення у період безпосереднього здійснення зазначених заходів.
Указує на те, що з 01.08.2022 Наказом № 392-АГ свавільно (оскільки останній не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, він уважається таким, що не набрав чинності і не може бути застосований до спірних правовідносин) були внесені зміни до встановлених Кабінетом Міністрів України підстав виплати додаткової винагороди, адже Постановою № 168 не визначено обов'язкових підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди, серед яких виконання бойових (спеціальних) завдань має бути обов'язково поєднане із безпосереднім вогневим ураженням об'єктів, що охороняються. Додаткова винагороди фактично є платежем за особистий ризик, пов'язаний із безпосередньою участю громадянина України відповідної категорії у бойових діях або за безпосередню участь у заходах на території ведення бойових дій.
Наголошує, що позивач у період з 19.07.2022 по 27.10.2022 брав безпосередню участь у бойових діях/забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у складі НОМЕР_3 прикордонного загону Держприкордонслужби на території Запорізької області, яка визначена районом ведення бойових дій. Судами попередніх інстанцій не ураховано, що позивачу, відповідно до Постанови № 168, з 19.07.2022 по 31.07.2022 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн, у відповідності до Наказу Держприкордонслужби № 164. Водночас зміни, внесені з 01.08.2022 Наказом № 392-АГ слугували підсатвою для неповного задокументування НОМЕР_3 прикордонним загоном періодів безпосередньої участі позивача у бойових діях з 01.08.2022 по 27.10.2022.
Звертає увагу і на те, що недотримання органами Держприкордонслужби нормативно-правових актів щодо належного оформлення документації про участь військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах не може мати негативні наслідки для військовослужбовця та впливати на його право на отримання додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, за особистий ризик, пов'язаний із безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях, виконанням бойових (спеціальних) завдань.
Позиція інших учасників справи
Військова частина НОМЕР_4 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. У відзиві на касаційну скаргу зазначає, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 04.08.2022 по 06.08.2022, з 12.08.2022 по 12.08.2022, з 18.08.2022 по 18.08.2022, з 24.08.2022 по 24.08.2022, з 27.08.2022 по 28.08.2022, з 30.08.2022 по 30.08.2022, з 12.09.2022 по 12.09.2022, з 15.09.2022 по 15.09.2022, з 19.09.2022 по 27.09.2022, з 30.09.2022 по 30.09.2022, з 02.10.2022 по 03.10.2022, з 05.10.2022 по 12.10.2022, з 14.10.2022 по 15.10.2022, з 18.10.2022 по 18.10.2022, з 21.10.2022 по 21.10.2022, з 23.10.2022 по 23.10.2022, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у зв'язку з чим останньому в повному розмірі зі сторони НОМЕР_3 прикордонного загону були оформлені документи, передбачені пунктами 4-5 Наказу № 392-АГ. У свою чергу, в інші дні службового відрядження, відповідно до пункту 2 Наказу 392-АГ, позивач не брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не виконував бойових (спеціальних) завдань та інших заходів, передбачених даним пунктом, що виключає обов'язок відповідача зазначати інші дні, які не пов'язані з виконанням бойових завдань безпосередньо в районі ведення бойових дій у м. Запоріжжя та Запорізької області у період з 19.07.2022 по 27.10.2022 у серпні, вересні, жовтні 2022 року.
Військова частина НОМЕР_2 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Відзив обґрунтовано аналогічними за змістом аргументами, що позивач у спірні дні не брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не виконував бойових (спеціальних) завдань та інших заходів.
Рух касаційної скарги
22.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Веліксар А. В. на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М для розгляду судової справи № 420/7589/23.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Веліксар А. В. на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11.12.2025 № 1559/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 420/7589/23 у зв'язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 420/7589/23.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною другою статті 2 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон» передбачено, що захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.
За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою № 168 передбачив на період дії воєнного стану виплату додаткової винагороди для військовослужбовців.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Таким чином, Кабінет Міністрів України установив військовослужбовцям, в тому числі Державної прикордонної служби, додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Водночас реалізація зазначених приписів Постанови № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, не врегульовувала цих питань.
Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З 01.02.2023 ці питання врегульовані Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 № 726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, яким замість цього Порядку затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).
А з 24.02.2022 питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та підвищення рівня їх соціального захисту було врегульовано Адміністрацією Держприкордонслужби шляхом прийняття наказів «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» від 31.03.2022 № 164-АГ, від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ.
Відповідно, упродовж спірного у цій справі періоду (серпень-жовтень 2022 року) діяв Наказ № 392-АГ, уведений в дію з 01.08.2022.
У пункті 2 Наказу № 392-АГ зазначено, що заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу (участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів), визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
Пунктом 4 Наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.
У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
Відповідно до пункту 10 Наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Відповідно до пункту 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Необхідно звернути увагу на те, що Наказ № 392-АГ увів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено Наказом № 164-АГ, зокрема, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою.
У касаційній скарзі представник позивача указує на неправомірність застосування при вирішенні спірних правовідносин положень Наказу № 392-АГ як такого, що не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. З цього приводу необхідно зазначити, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 вже сформував висновок щодо питання застосування Наказів № 392-АГ та № 628-АГ, а також Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188, у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168.
Так, Верховний Суд указував на те, що у спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби (незважаючи на те, що вони не пройшли державну реєстрацію в Мін'юсті у встановленому порядку) визначали механізм реалізації Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01.02.2023, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин.
Інструкція № 188 прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, тобто не врегульовувала питання порядку та умов виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану.
Таким чином, застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у певний спірний період підлягає саме Наказ № 392-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цього наказу сум додаткової винагороди.
Окрім того, Верховний Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, вже неодноразово досліджувалося. Практика Верховного Суду є сталою і полягає у тому, що виплата додаткової винагороди у збільшеному до 100 ?000 грн розмірі обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
Так, у постанові від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23 Верховний Суд констатував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само собою не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 з урахуванням наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та документального підтвердження цих обставин (пункти 4 та 5 наказу від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ, пункти 3 та 7 наказу від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ).
Тож, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях (заходах).
Ключовими у цій справі є питання наявності підстав для виплати ОСОБА_1 як військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за час перебування у відрядженні на ділянці НОМЕР_3 прикордонного загону в районі ведення бойових дій м. Запоріжжя та Запорізької області в період з серпня по жовтень 2022 року.
Відповідно до витягу з журналу бойових дій НОМЕР_1 прикордонного загону № НОМЕР_5 (ДСК), том 1, стор. 4, ОСОБА_1 у період з 19.07.2022 по 27.10.2022 перебував у м. Запоріжжя та Запорізької області з метою виконання бойових завдань (Бойове завдання ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2022 р. № 402 (ДСК) «Про відрядження військовослужбовців»).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що НОМЕР_3 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України належним чином задокументовано та підтверджено участь позивача у бойових діях та заходах у період з 04.08.2022 по 06.08.2022, з 12.08.2022 по 12.08.2022, з 18.08.2022 по 18.08.2022, з 24.08.2022 по 24.08.2022, з 27.08.2022 по 28.08.2022, з 30.08.2022 по 30.08.2022, з 12.09.2022 по 12.09.2022, з 15.09.2022 по 15.09.2022, з 19.09.2022 по 27.09.2022, з 30.09.2022 по 30.09.2022, з 02.10.2022 по 03.10.2022, з 05.10.2022 по 12.10.2022, з 14.10.2022 по 15.10.2022, з 18.10.2022 по 18.10.2022, з 21.10.2022 по 21.10.2022 та з 23.10.2022 по 23.10.2022, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_4 від 28.02.2023 № 12/18, витягом з Додатку № 1 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 516-ОС від 30.11.2022, який сформовано на підставі листа начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 6068 22-Вх від 15.11.2022.
Відповідно, за указаний період позивачу виплачено додаткову винагороду у збільшеному розмірі.
При цьому, суд першої інстанції указав, що витяг з журналу службово-бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_3 прикордонного загону містить лише дані щодо підрозділу, який застосовується, мету застосування, ділянку застосування, термін застосування та ПІБ військовослужбовця, його озброєння та техніку, відповідно не містить даних, які згідно з Інструкцією мають обов'язково бути зазначені в журналі бойових дій. Відповідно, суд не уважав такий витяг саме витягом з журналу бойових дій, як такий, що є підставою для виплати додаткової грошової винагороди, а тому викладена у ньому інформація не є підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях.
Також суд критично оцінив доводи позивача щодо несення служби на блокпості у н.п. Новоолександрівка (Запорізька область) як участь у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Проте Верховний Суд у постанові від 06.08.2024 у справі № 360/290/23 указував на те, що згідно з пунктом 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах.
У постанові від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23 Верховний Суд зауважив, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
Такими доказами згідно пункту 4 Наказу № 392-АГ (окрім додаткової довідки за встановленою формою) є: бойові накази, журнали бойових дій та рапорти командирів, які мають оцінюватися, як зазначено вище, в їх сукупності.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а указав, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з'ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення наявності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди. Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з'ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати спірної винагороди.
Аналогічного правового висновку за подібних обставин Верховний Суд дійшов у постанові від 05.12.2024 у справі № 160/23417/23.
Також у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з'ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в НОМЕР_6 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_7 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібні висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23).
За наведеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків по суті спору.
Такий підхід призвів до неповного встановлення фактичних обставин участі позивача у бойових діях або заходах, що вплинуло на рішення про виплату додаткової винагороди за весь період його участі у таких діях або заходах.
Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.
Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані також тим, що позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду у сумах, пропорційних до часу несення ним військової служби, а також безпосередньої участі у бойових діях з серпня по грудень 2022 року. При цьому суди зазначили, що у інші періоди, окрім зазначених у відповідних довідках, позивач безпосередньої участі у бойових діях не брав, відповідно довідки йому не видавалися, а додаткова винагорода йому не нараховувалася та не виплачувалася.
У той же час згідно із позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, від 23.05.2024 у справі № 120/4387/23, від 24.05.2024 у справі № 120/4967/23, від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23 та від 08.08.2024 у справі № 280/2754/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
Суди попередніх інстанцій не урахували, що відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь у бойових діях.
Тим більше обов'язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 Наказу № 392-АГ, які є підставою для нарахування і виплати коштів, покладено на начальників (керівників) органів Держприкордонслужби (командирів військових частин), які ведуть (вели) бойові дії, та до яких були відряджені військовослужбовці.
Отже, через неповне з'ясування всіх обставин справи та без встановлення чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах не лише відповідними довідками, а й іншими доказами у їх сукупності, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність права у позивача на виплату збільшеної винагороди є передчасним.
Суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця.
Оскільки указані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Веліксар Алли Віталіївни, задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі № 420/7589/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк