18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 160/619/19
адміністративне провадження № К/990/13340/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі № 160/619/19 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій,
Приватне акціонерне товариство «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2018 №0029741418 за формою «С», прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким до ПрАТ «Дніпровський КПК» застосована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1 459 565,40 грн, визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо складання в Акті від 05.10.2018 №59373104-36-14-18/00383372 висновків про порушення статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР та п. 7 р. ІІІ Положення по порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року №281 щодо несплати до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 1281864,77 грн, що виникли внаслідок здійснення операцій повернення та продажу УМВБ раніше передплачених валютних коштів за імпортним контрактом.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.10.2018 №0029741418, а також висновків Акту від 05.10.2018 року №59373104-36-14-18/00383372.
Так, позивач зазначає, що в 2017 році уклав з фірмою «PAGLIERANI SRL» контракти від 12.05.2017 №PAG-DKPK-2017-05-12 та від 17.05.2017 №PAG-DKPK-2017-05-17.
Предмети контрактів є подібними та полягають у поставці позивачу як покупцю лінії по упаковці товару.
За відповідними контрактами у грудні 2017 року виникла необхідність продовжити строки розрахунку, на що Мінекономрозвитку надало позитивні висновки про продовження строку розрахунків.
В березні 2018 року виникла необхідність повторно продовжити строки розрахунку, на що Мінекономрозвитку в обох випадках відмовлено. Зазначені відмови позивачем оскаржено, та щодо однієї з відмов станом на день подання позову є рішення суду про визнання такої відмови протиправною. Позивач стверджує, що за таких обставин в його діях відсутня протиправність щодо проведення розрахунків в імпортних операціях, а тому нарахована спірним податковим повідомленням-рішенням пеня за затримку в таких розрахунках є протиправною.
Також позивач не погоджується з висновками Акту про результати перевірки щодо порушення позивачем обов'язку щодо сплати до державного бюджету позитивної курсової різниці, яка виникла в результаті повернення іноземним контрагентом коштів, зазначає також, що позивач не є суб'єктом ринку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.10.2018 №0029741418. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.10.2018 №0029741418 в частині суми 1 086 324,23 грн відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 травня 2017 року між ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (покупець) та фірмою «PAGLIERANI SRL» (Італія) (продавець) укладено Контракт № PAG-DKPK-2017-05-12, згідно якого продавець зобов'язується здійснити поставку обладнання та виконати модернізацію існуючої пакувальної лінії та покупець зобов'язується оплатити та прийняти обладнання, а саме: автоматичну лінію фасування та палетування для 3-х видів крохмалю в паперові мішки по 25 кг. з клапаном. Станом на дату підписання контракту встановлено ціну у розмірі 1 111 200,00 євро; строк поставки - протягом 180 днів з моменту отримання передплати.
Висновком №1055 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, оформленого листом від 21 грудня 2017 року №4102-09/1055, відповідачем продовжено строки розрахунків за контрактом від 12 травня 2017 року PAG-DKPK-2017-05-12 на суму 1 111 200,00 євро, додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, а саме: на суму 79641,77 євро з 14 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року, на суму 30745,86 євро з 17 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року, на суму 222972,37 євро з 18 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року.
В подальшому, зверненням від 15 березня 2018 року №12/265 ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» звернулося до Мінекономрозвитку, в якому, керуючись статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Порядком №1409, просило видати висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на суму 79 641,77 євро до 15 серпня 2018 року, на суму 30745,86 євро до 15 серпня 2018 року, на суму 222972,37 євро до 15 серпня 2018 року.
Звернення мотивоване тим, що 15 січня 2018 року ПрАТ «Дніпровський КПК» отримав від «PAGLIERANI SRL» лист стосовно продовження строків поставки обладнання, обґрунтовуючи зміною розташування виробництва та затримки поставок від субпідрядників.
У зв'язку з наведеними обставинами, сторони домовилися внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до контракту, в результаті чого 18 січня 2018 року підписана додаткова угода №3 до контракту №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року, якою строк поставки обладнання продовжено до 15 серпня 2018 року.
Констатовано, що поставка складного технічного виробу, визначеного контрактом №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року, не може відбутися в строк, на який надано висновок №1055 від 27 грудня 2017 року щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а саме до 23 березня 2018 року.
Встановлено строк поставки зазначеного виробу 15 серпня 2018 року.
Також позивач вказував, що відповідно до пункту 1.1 Контракту обладнання є складним технічним виробом, що буде виготовлятися протягом тривалого часу, потребує установки, налагодження, введення в дію на місці експлуатації, враховує новітні світові розробки пакувальних ліній; буде забезпечувати фасування у мішки по 25 кг та надійну зварку клапанних мішків за рахунок випромінювання ультразвукових хвиль, укладання запакованих мішків на палету і обтягування сформованої палети термоусадочною плівкою, підйом, транспортування по спеціальній галереї, опускання запакованих палет від цеху до приміщення складу. Лінія буде повністю автоматизована; продуктивність лінії до 550 мішків за годину. Контрактом встановлено ціну в розмірі 1 111 200,00 євро; 16 червня 2017 року відповідно до пункту 5.1 контракту позивачем здійснений платіж у розмірі 79 641,77 євро; 19 червня 2017 року здійснено платіж у розмірі 30 745,86 євро; 20 червня 2017 року здійснений платіж у розмірі 222 972,37 євро (загальна сума становить 333 360,00 євро - 30% передплати).
У грудні 2017 року під час проектування виробничого приміщення виникла необхідність внести зміни до розташування цієї лінії, що зумовлює конструктивні зміни в лінії пакування. В результаті цього, виникла необхідність внесення додаткових конструктивних змін до обладнання та проведення додаткових випробовувань на заводі виробника, внесення змін в алгоритм та програму роботи пакувальної лінії, у зв'язку з чим, поставка обладнання в раніше обумовлені строки стала неможливою, а тому виникла необхідність продовжити строк поставки обладнання до 280 календарних днів з моменту отримання передплати.
У зв'язку з наведеними обставинами, сторони домовилися внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до контракту від 22 грудня 2017 року №2; 27 грудня 2017 року ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» отримано висновок №1055 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями до 23 березня 2018 року.
Рішенням Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/105, оформленого листом, відповідно до підпункту 2 пункту 9 Порядку №1409, ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» повідомлено про відсутність правових підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що здійснюються відповідно до контракту; у разі надання додаткових документів Міністерство розгляне можливість надання висновку. Рішення мотивоване тим, що в наданому комплекті документів відсутнє належне обґрунтування щодо необхідності чергового продовження строків розрахунків за контрактом до 15 серпня 2018 року. У рішенні також зазначено, що, відповідно до підпункту 6 пункту 2 Порядку №1409 та, враховуючи подані документи, відповідачем надано позивачу висновок від 27 грудня 2017 року №1055, яким продовжено строки розрахунків за контрактом до 23 березня 2018 року. Відповідно до пункту 6 наказу Мінекономрозвитку від 18 січня 2008 року №15, у разі продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, установленого раніше виданому висновку, резидент подає відповідне обґрунтування необхідності такого продовження та підтверджуючі документи.
Щодо Контракту від 12.05.2017 рішенням Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/105 відмовлено в продовжені строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.
Це рішення скасовано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2022 у справі №826/6135/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023. Судовим рішенням зобов'язано Мінекономрозвитку повторно розглянути заяву позивача про продовження строку розрахунків.
Крім того, судами встановлено, що 17 травня 2017 року між позивачем (покупець) та фірмою «PAGLIERANI SRL» (Італія) (продавець) укладено контракт №.PAG-DKPK-2017-05-17, згідно якого продавець зобов'язується здійснити поставку обладнання та виконати модернізацію існуючої пакувальної лінії та покупець зобов'язується оплатити та прийняти обладнання, а саме: автоматичну лінію фасування та пакетування сухих сиропів в 25 кг в мішки в розібраному стані для зручності транспортування.
Станом на дату підписання контракту встановлено ціну у розмірі 407982,00 євро з урахуванням упаковки та строки поставки (п.3.2) - до 15 листопада 2017 року.
Згідно платіжного доручення від 16 червня 2017 року №37 позивачем здійснено платіж відповідно до умов контракту у розмірі 30% передоплати від вартості товару у сумі 122 394,00 євро.
15 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача листом-зверненням №12/266 з проханням видати Висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на суму 122394,60 євро до 01 липня 2018 року відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року №1409 «Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями».
Рішенням від 29 березня 2018 року №4102-10/104 відповідач відповідно до пп.2 п.9 Порядку №1409 дійшов висновку про відсутність правових підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що здійснюються відповідно до контракту у зв'язку з тим, що у поданому комплекті документів відсутнє належне обґрунтування щодо необхідності чергового продовження строків розрахунків за контрактом до 01 липня 2018 року.
Рішенням Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/104 відмовлено в продовжені строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.
Це рішення скасовано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2018 у справі №826/6134/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018. Цим рішенням зобов'язано відповідача вважати продовженими для позивача строки розрахунків за контрактом №.PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою «PAGLIERANI SRL» (Італія) на суму попередньої оплати у розмірі 122394,60 євро з 24 березня 2018 року до 01 липня 2018 року; зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати позивачу висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за контрактом №.PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою «PAGLIERANI SRL» (Італія) з додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, додатковою угодою №3 від 18 січня 2018 року на підставі листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року №12/266 на суму 122394,60 євро з 24 березня 2018 року до 01 липня 2018 року.
В листі Мінекономрозвитку від 22.07.2019 №3102-13/30241-07, наданому на виконання рішення суду у справі №826/6134/18, зазначено, що з 07.02.2019 введено в дію Закон України «Про валюту і валютні операції», та відповідно до положень якого Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 року №104 «Про затвердження Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених національним банком». Зазначеною постановою було затверджено механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком та визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 №1409 «Про затвердження порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями».
Також судами у справі, яка розглядається, досліджено документ «Дані про виконання імпортних контрактів ПрАТ Дніпровський КПК» за період з 12.05.2017 по 21.09.2018». За змістом цей документ є розрахунком пені, щодо якої в подальшому винесено ППР від 29.10.2018. Так, сума пені утворена наступним чином:
Контрагент: фірма «ПАГЛИЕРАНИ» (Італія):
16.06.2017 позивачем на користь контрагента сплачено 122 394,60 євро згідно Контракту від 17.05.2017, граничний термін надходження товарів 13.12.2017. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018.
- 24 квітня 2018 року та 25 квітня 2018 року позивачу його контрагентом двома платежами по 61 197,30 євро повернуто передплату за Контрактом від 17.05.2017 року.
Щодо операції з повернення коштів від 24.04.2018 пеня обчислена наступним чином: 61197,30 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 32 (24.03-24.04)=189 958,33;
Щодо операції з повернення коштів від 25.04.2018 пеня обчислена наступним чином: 61197,30 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 33 (24.03-25.04)=195 894,54.
16.06.2017 позивачем на користь контрагента сплачено 79 641,77 євро згідно Контракту від 12.05.2017 року, граничний термін надходження товарів 13.12.2017. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018.
- 19.06.2017 позивачем на користь контрагента сплачено 30 745,86 євро згідно Контракту від 12.05.2017 року, граничний термін надходження товарів 16.12.2017 року. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018.
- 20.06.2017 позивачем на користь контрагента сплачено 222 972,37 євро згідно Контракту від 12.05.2017, граничний термін надходження товарів 17.12.2017. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018.
- 24 квітня 2018 року та 25 квітня 2018 року позивачу його контрагентом двома платежами по 55 193,81 євро та 278 166,19 євро відповідно повернуто передплату за Контрактом від 12.05.2017.
Щодо операції з повернення коштів від 24.04.2018 пеня обчислена наступним чином: 55193,81 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 32 (24.03-24.04)=171 323,61;
Щодо операції з повернення коштів від 25.04.2018 року пеня обчислена наступним чином: 278166,19,30 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 33 (24.03-25.04)=890429,69
Контрагент: фірма «R.Simon (Dryere) Limited» (Англія):
05.01.2018 позивачем на користь контрагента сплачено 114 077,00 фунтів стерлінгів згідно Контракту від 02.11.2017 року, граничний термін надходження товарів 04.07.2018 року.
- 05 липня 2018 року позивачу його контрагентом платежем на суму 114 077,00 фунтів стерлінгів повернуто передплату за Контрактом від 02.11.2017.
Щодо операції з повернення коштів від 05.07.2018 пеня обчислена наступним чином: 114 077,00 Х 0,3% Х 34,933377 (05.07.2018 року) х 1 =11 955,25.
Всього: 1459561,42+340 (декларування) = 1 459 901,42.
Відповідачем відповідно до наказу від 14.09.2018 №5260-П проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 12.05.2017 по 21.09.2018 з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 12.05.2017 №PAG-DKPK-2017-05-12, від 17.05.2017 №PAG-DKPK-2017-05-17, від 02.11.2017 №PAG-DKPK-2017-11-02, порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, яке перебуває за межами України.
05 жовтня 2018 року відповідачем складено Акт №59373104-36-14-18/00383372 в якому зазначено порушення вимог валютного законодавства:
- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями), з урахуванням Постанови Правління НБУ від 25.05.2017 року №41 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», при виконанні контрактів 12.05.2017 №PAG-DKPK-2017-05-12 та від 17.05.2017 №PAG-DKPK-2017-05-17, укладеному з нерезидентом фірмою «ПАГЛИЕРАНИ» (Італія) та від 02.11.2017 №PAG-DKPK-2017-11-02, укладеному з фірмою «R.Simon (Dryere) Limited» (Англія), за що на підставі ст. 4 цього ж Закону позивачу нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД;
- ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (із змінами та доповненнями), за що у відповідності із п. 2.7. Постанови Правління НБУ від 08.02.00 №49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» (зі змінами та доповненнями) та п. 2 ст. 16 Декрету №15-93, позивачу нараховується штрафна санкція за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.04.2018;
- ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 7 р. ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281, щодо несплати до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 1 281 864,77 грн, що виникла внаслідок здійснення операцій повернення та продажу на УМВБ раніше передплачених валютних коштів за імпортним контрактом.
На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 29.10.2018 року №0029741418, відповідно до якого за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та на підставі пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України і ст. 4 Закону №185/94-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 1 459 565,40 грн.
Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції заначив, що обставина скасування обох рішень Мінекономрозвитку про відмову у продовженні строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, а також констатація факту відсутності підстав для такої відмови та виконання позивачем умов для продовження строку таких розрахунків, що констатовано судовими рішеннями, які набрали законної сили, зумовлює протиправний характер наступних рішень інших суб'єктів владних повноважень (в т.ч. спірного податкового повідомлення-рішення), прийнятих виходячи з правомірності скасованих в подальшому рішень Мінекономрозвитку. Однак, в зв'язку зі скасуванням таких рішень Мінекономрозвитку, які були передумовою для винесення податкового-повідомлення рішення, воно також підлягає скасуванню у відповідній частині як таке, що ґрунтується на протиправному акті.
Судом зазначено, що за Контрактом від 12.05.2017 та Контрактом від 17.05.2017 не виникло правопорушення щодо прострочення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, які б були зумовлені правовою поведінкою позивача та, відповідно, могли б спричиняти для нього негативні правові наслідки у вигляді нарахування пені. Таким чином, у відповідній частині податкового повідомлення-рішення, яким така пеня нарахована, воно підлягає скасуванню.
Водночас, за цими контрактами позивачу в цілому нараховано пені на суму 1 447 606,17 грн (ППР від 29.10.2018 винесено на суму 1 459 565,40 грн.). Зі змісту даних про виконання імпортних контрактів вбачається, що до розміру пені додано прострочення за Контрактом від 02.11.2017, а також штраф на суму 340 грн.
Згідно даних про виконання імпортних контрактів граничним терміном розрахунків було 04.07.2018, в той час як такі розрахунку здійснено 05.07.2018 (дата надходження коштів на поточний рахунок позивача), що вказує на наявність 1 дня прострочення.
Суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що прострочення відсутнє, оскільки повернення валютних коштів зараховано на розподільчий рахунок позивача в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» саме 04.07.2018, в той час як 05.07.2018 100% коштів в гривневому еквіваленті зараховано на поточний рахунок позивача. Зазначає, що кошти на розподільчому рахунку підлягають обліку, а також визнаються Національним банком України як кошти клієнтів банку.
Тож суд зазначив, що відповідач безпідставно визначав дату повернення валютних коштів виходячи з дати зарахування коштів на поточний рахунок позивача, а не з дати зарахування таких коштів на розподільчий рахунок, тому висновок про наявність 1 дня прострочення в розрахунках за зовнішнім економічним Контрактом від 02.11.2017 є помилковим.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2018 №0029741418 за формою «С», яким до ПрАТ «Дніпровський КПК» застосована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, оскільки відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правомірність його прийняття.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що протягом перевіряємого періоду ПАТ «Дніпровський крохмалопатоковий комбінат» отримано висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією оформленого листом від 21 грудня 2017 року №4102-09/1055 продовжено строки розрахунків за контрактом від 17 травня 2017 року №.PAG-DKPK-2017-05-17 на суму 1 111 200,00 євро, додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, а саме:
-на суму 79641,77 євро з 14 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року,
-на суму 30745,86 євро з 17 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року,
-на суму 222972,37 євро з 18 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року.
Отже, відбулося продовження термінів розрахунків на період з 14.12.2017 по 23.03.2018.
24.03.2018 є днем виникнення заборгованості, що свідчить про те, що пеня нараховується за курсом НБУ з 24.03.2018, але таке нарахування повинно здійснюватися з урахуванням того, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки.
Судом апеляційної інстанції констатовано про відсутність висновку щодо продовження позивачу строків за зовнішньоекономічними розрахунками з 24.03.2018.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що за приписами статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Разом з тим, позивач не посилався на існування будь-яких форс-мажорних обставин з приводу невиконання приписів Закону № 185/94-ВР.
В іншій частині (щодо початку точки відліку зарахування повернутих валютних коштів на розподільчий, а на наступний день на поточний рахунок суб'єкта господарювання), в якій суд погодився з висновками суду першої інстанції, та відповідно залишив в цій частині рішення без змін, зазначено, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на розподільчий рахунок. Відповідно до підпункту «а» пункту 5.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 (в редакції від 21.12.2017 року яка діяла на час існування спірних правовідносин), та кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) або повернені з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше, зараховуються на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів через розподільні рахунки. Таким чином, подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України і може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів
Судові рішення в частині, в якій задоволено позовні вимоги оскаржувалась відповідачем в касаційному порядку, але скаржнику було відмовлено у відкритті касаційного провадження, та відповідно в цій частині касаційний перегляд судових рішень не здійснюється.
Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції в частині, в якій відмовлено у задоволені позовних вимог, позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване, але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.
Підставою подання касаційної скарги відповідачем зазначено пункт третій частини 4 ст. 328 КАС України, з зазначенням про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у даних правовідносинах.
Зокрема, скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», оскільки вказаного закону на момент виникнення спірних правовідносин не існувало; судом не враховано, що за наслідками судового оскарження було скасовано рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 29.03.2018 і зобов'язано надати висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями; застосовано судом апеляційної інстанції правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 813/6485/14 та від 10.04.2020 у справі № 810/1221/16, які не відповідають критерію подібних правовідносин та не стосуються обставин даної справи; судом не надано оцінку тому факту, що на момент примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі № 826/6134/18 та прийняття постанови у справі № 826/6135/18 від 30.05.2023, постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 № 1409 «Про затвердження порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями» та Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» втратили чинність, а отже вказані вище судові рішення не могли виконуватись за відсутності норми права, що регулювала спірні правовідносини на момент їх виникнення; судом застосовано приписи ст. 112 ПК України на момент прийняття оскаржуваної постанови, а не на момент виникнення спірних правовідносин березень-квітень 2018 року; застосована сума пені відповідно до спірного податкового повідомленні-рішення не відповідає сумі пені, яка зазначена в розрахунку.
Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2024 відкрито касаційне провадження.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а тому касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Як вже зазначалось, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 29.10.2018 у зв'язку з порушенням позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР)
Відповідно до ст.ст. 2, 4 зазначеного Закону № 185/94-ВР (чинного на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення), Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Статтею 6 цього Закону встановлено, що Строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 №1409 (далі Порядок №1409).
Згідно п. 3 Порядку №1409 висновок стосовно віднесення операцій резидента до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, та продовження встановлених строків видається Мінекономрозвитку.
Між сторонами немає спору, що фактично повернення валютної виручки було здійснено з порушенням кінцевого терміну розрахунків. Між сторонами виник спір з приводу наявності/відсутності підстав застосовувати висновки судів в інших справах № 826/6135/18, 826/6135/18 якими визнано протиправними та скасовано рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про відмову ПАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічними операціями та зобов'язано Міністерство економіки повторно розглянути лист-звернення про продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією.
Як вже зазначалось у цій постанові, судові рішення у зазначених справах не виконано (не розглянуто повторно заяву ПАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» про продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічними операціями у зв'язку зі зміною законодавства) з незалежних від учасників справи причин.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було ініційовано виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі №826/6134/18. Щодо справи №826/6135/18 надано пояснення про неможливість ініціювання виконавчого провадження в зв'язку з неможливістю отримання виконавчого листа у справі через ліквідацію Окружного адміністративного суду м. Києва.
Згідно листа Мінекономрозвитку від 22.07.2019 №3102-13/30241-07 ним на виконання рішення суду у справі №826/6134/18 повідомлено, що з 07.02.2019 введено в дію Закон України «Про валюту і валютні операції», відповідно до положень якого Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 №104 «Про затвердження Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених національним банком». Зазначеною постановою було затверджено механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком та визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанову Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 №1409 «Про затвердження порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями».
Колегія суддів вважає правильними підходи суду першої інстанції, яким ретельно досліджено зміст судових рішень у справах №826/6134/18 та № 826/6135/18, щодо правомірності рішення Мінекономрозвитку про відмову в продовжені строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Зокрема враховано, що у зазначених справах судами встановлено відсутність підстав, передбачених п. 9 Порядку для прийняття рішення про відмову у задоволенні листа-звернення позивача та відповідно відмову у наданні позивачу висновку про продовження строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями, лист-звернення заявника був належним чином обґрунтованим, а підстав для відмови не існувало.
Також, судом зауважено, що позивач звернувся до Мінекономрозвитку за отриманням висновку про продовження строків розрахунку заздалегідь, до граничного терміну розрахунків, встановленого першим висновком Мінекономрозвитку щодо розрахунків за Контрактом від 17.05.2017 (тобто, до 23.03.2018 року). Відповідно негативний зміст висновку Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/104 безпосередньо зумовив набуття розрахунками позивача за зовнішньоекономічною операцією характеру порушення та прострочення, за що в подальшому позивачу відповідачем нараховано пеню спірним податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом оскарження.
Оскільки протиправність такої відмови Мінекономрозвитку встановлена рішеннями судів, які набрали законної сили (справ №826/6134/18, № 826/6135/18), суд першої інстанції правильно висновувався, що є безпідставним покладання на позивача тягаря негативних правових наслідків, що безпосередньо зумовлені протиправним рішенням іншого суб'єкта владних повноважень.
Також є обґрунтованими доводи позивача стосовно помилково застосування судом апеляційної інстанції у даних правовідносинах Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018№ 2473-VIII, який діє з 07.02.2019, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 29.10.2018, тобто в період дії Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Переглянувши судові рішення, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а суд апеляційної інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування такого судового рішення. За таких обставин касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» задовольнити.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №160/619/19 скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова