18 грудня 2025 року
м. Київ
справа №420/32695/23
адміністративне провадження № К/990/50643/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі №420/32695/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заперечень та не зарахування окремих періодів військової служби позивача у пільговому обчисленні;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати позивачу окремі періоди військової служби у пільговому обчисленні: період з 2012 по 2013 роки з розрахунку один місяць служби за півтора місяці; період з 30 жовтня по 19 листопада 2014 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяця;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не проведення перерахунку грошового забезпечення позивача, починаючи з липня 2019 року, виходячи з розміру надбавки за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплатити грошове забезпечення позивача, починаючи з липня 2019 року, виходячи з розміру надбавки за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанови Верховного Суду від 05 грудня 2024 року, позовну заяву повернуто позивачу в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заперечень та не зарахування окремих періодів військової служби позивача у пільговому обчисленні та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати позивачу окремі періоди військової служби у пільговому обчисленні: період з 2012 по 2013 роки з розрахунку один місяць служби за півтора місяці; період з 30 жовтня по 19 листопада 2014 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду в частині вимог:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення позивача, починаючи з липня 2019 року, виходячи з розміру надбавки за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплатити грошове забезпечення позивача, починаючи з липня 2019 року, виходячи з розміру надбавки за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року адміністративну справу прийнято до провадження та відкрито провадження в частині вимог, які направлені для продовження розгляду; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
05 грудня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі №420/32695/23. Заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05 грудня 2025 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білак М.В., суддям: Мацедонській В.Е., Губська О.А.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2025 року визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Білак М.В., судді: Мацедонська В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте, позивач, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не зазначає.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Так, питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Проте, позивач у касаційній скарзі не обґрунтовує в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Також Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет спору у цій стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Не наведено в касаційній скарзі скаржником і обґрунтувань щодо винятковості цієї справи для позивача.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі позивачем не наведено підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Інші доводи касаційної скарги стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі №420/32695/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко