18 грудня 2025 року
м. Київ
справа №440/14781/24
адміністративне провадження № К/990/47763/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року
у справі №440/14781/24
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернулася до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якій просила:
- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
-зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на її користь індексацію-різницю грошового забезпечення з розрахунку 4 075,17 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року в загальній сумі 236 359,86 грн, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року визнано неповажними підстави , вказані ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду; повернуто позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини щодо не нарахування і невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та зобов'язання військової частини нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення з розрахунку 4 075,17 грн на місяць за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року в загальній сумі 236 359,86 грн, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 4075,17 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 фіксовану суму індексації грошового забезпечення з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 4075,17 грн (щомісячно) за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволені інших позовних вимог- відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд ухвалою від 27 листопада 2025 року касаційну скаргу скаржника залишено без руху надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду:
- уточненої касаційної скарги, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень;
- документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі;
- заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів;
- доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Так, скаржнику роз'яснено, зокрема, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 27 листопада 2025 року отримана скаржником - 27 листопада 2025 року о 20:10.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 27 листопада 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 28 листопада 2025 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 10 грудня 2025 року.
На виконання вимог ухвали, скаржником подано заяву про усунення недоліків, в якій він просить відстрочити сплату судового збору.
Разом з тим, станом на день постановлення цієї ухвали від скаржника не надходило жодних заяв чи клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Так, залишаючи касаційну скаргу без руху Суд встановив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 29 вересня 2025 року Другого апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено оскаржувану постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 29 жовтня 2025 року, а скаргу подано 20 листопада 2025 року.
В той же час, скаржник не заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Станом на час прийняття вказаної ухвали жодних заяв, клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами поважності причин пропуску такого строку, до Суду не надходило.
Таким чином вимоги ухвали Верховного Суду від 27 листопада 2025 року про залишення без руху скаржник не виконав.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз указаних положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадку залишення касаційної скарги без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник повинен зазначити інші підстави для поновлення такого строку, ніж ті, що були зазначені при зверненні з касаційною скаргою та яким суд уже надав оцінку, і надати докази на підтвердження таким підставам.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, враховуючи, що касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а також відсутність клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.
Оскільки, судом встановлено наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у зв'язку відсутністю клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, клопотання про відстрочення сплати судового збору не вирішується.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №440/14781/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк