18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 320/60192/24
адміністративне провадження № К/990/19349/25, К/990/19502/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/60192/24
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
за касаційними скаргами Головного управління ДПС у місті Києві та Державної податкової служби України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду (суддя Жук Р. В.) від 18 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Бєлова Л. В., Аліменко В. О., Кучма А. Ю.) від 10 квітня 2025 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2024 року, до подання адміністративного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» (далі - ТОВ «Конверс Лінкс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило:
- заборонити Головному управління ДПС у місті Києві (далі - ГУ ДПС у місті Києві) вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним № 26150314201900025, № 26150314201900033, № 26150314201900035, № 26500314201900036, № 26500314201900037, № 26510314201900030, № 26510314201900041, № 26520314201900024, № 26520314201900029, № 26530314201900026, № 26530314201900028, № 26540314201900027, №26540314201900040, № 26560314201900117, № 26570314201900114, № 26580314201900031, № 26580314201900115, № 26590314201900023 від 01 липня 2019 року недіючими та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності ТОВ «Конверс Лінкс»;
- заборонити та Державній податковій службі України (далі - ДПС України) та ГУ ДПС у м. Києві відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані ТОВ «Конверс Лінкс» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним № 26150314201900025, № 26150314201900033, № 26150314201900035, № 26500314201900036, № 26500314201900037, № 26510314201900030, № 26510314201900041, № 26520314201900024, № 26520314201900029, № 26530314201900026, № 26530314201900028, № 26540314201900027, № 26540314201900040, № 26560314201900117, № 26570314201900114, № 26580314201900031, № 26580314201900115, № 26590314201900023 від 01 липня 2019 року;
- заборонити вчиняти будь-які дії третім особам, що спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання здійснення господарської діяльності ТОВ «Конверс Лінкс» внаслідок визнання ГУ ДПС у м. Києві недіючими ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним № 26150314201900025 № 26150314201900033, № 26150314201900035, № 26500314201900036, № 26500314201900037, № 26510314201900030, № 26510314201900041, № 26520314201900024, № 26520314201900029, № 26530314201900026, № 26530314201900028, № 26540314201900027, № 26540314201900040, № 26560314201900117, № 26570314201900114, № 26580314201900031, № 26580314201900115, № 26590314201900023.
2. В обґрунтування заяви зазначено, що основним видом господарської діяльності ТОВ «Конверс Лінкс» є роздрібна торгівля пальним, для здійснення якої товариством були отримані ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Водночас, представниками ГУ ДПС у м. Києві було, на думку заявника, безпідставно видалено з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію щодо наявності та строку дій ліцензій Товариства на право роздрібної торгівлі пальним.
Заявник наголосив про неможливість здійснення ним господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним, що є наслідком втрати прибутку, впливає на сплату податків та призводить до значної втрати бюджетних надходжень. На думку заявника, факт визнання ліцензій не діючими може істотно ускладнити ефективний захист і відновлення порушених прав та інтересів ТОВ «Конверс Лінкс», а вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, що, в свою чергу, дозволить уникнути заподіяння збитків. Так, оскільки здійснення позивачем господарської діяльності залежить виключно від наявності відповідних ліцензій, їх анулювання призведе до повного зупинення господарської діяльності, що, зокрема, зумовить втрату прибутку та неможливість виплати заробітної плати працівникам.
За таких обставин, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення даного позову матиме наслідком заподіяння шкоди його правам та інтересам, правам та інтересам третіх осіб, ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить.
3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено ГУ ДПС у м. Києві вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним № 26150314201900025, № 26150314201900033, № 26150314201900035, № 26500314201900036, № 26500314201900037, № 26510314201900030, № 26510314201900041, № 26520314201900024, № 26520314201900029, № 26530314201900026, № 26530314201900028, № 26540314201900027, № 26540314201900040, № 26560314201900117 № 26570314201900114, № 26580314201900031, № 26580314201900115, № 26590314201900023 від 01 липня 2019 року не діючими та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності ТОВ «Конверс Лінкс».
Заборонено ДПС України та ГУ ДПС у м. Києві відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані ТОВ «Конверс Лінкс» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним № 26150314201900025, № 26150314201900033, № 26150314201900035, № 26500314201900036, № 26500314201900037, № 26510314201900030, № 26510314201900041, № 26520314201900024, № 26520314201900029, № 26530314201900026, № 26530314201900028, № 26540314201900027, № 26540314201900040, № 26560314201900117, № 26570314201900114, № 26580314201900031, № 26580314201900115, № 26590314201900023 від 01 липня 2019 року.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено (щодо заборони вчиняти будь-які дії третім особам, що спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання здійснення господарської діяльності ТОВ «Конверс Лінкс» внаслідок визнання ГУ ДПС у м. Києві недіючими ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним).
4. Не погодившись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, 06 травня 2025 року ДПС України та 07 травня 2025 року ГУ ДПС у м. Києві звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права просили їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Конверс Лінкс» в задоволенні заяви про забезпечення позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПС України, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Витребувані матеріали справи.
6. Також, після усунення недоліків касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві, ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. 30 травня та 13 червня 2025 року до Верховного Суду від ТОВ «Конверс Лінкс» надійшли відзиви на вказані касаційні скарги, в яких позивач просить відмовити в їх задоволенні, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду касаційні скарги ДПС України та ГУ ДПС у м. Києві об'єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Приймаючи рішення про забезпечення позову суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних фінансових наслідків для Товариства та істотно ускладнить поновлення його прав, оскільки внаслідок видалення інформації щодо наявності та строку дії означених вище ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального ТОВ «Конверс Лінкс» позбавлене можливості здійснювати відповідну ліцензовану діяльність та здійснювати реєстрацію акцизних накладних. Водночас, таке виключення суттєво впливає на ведення господарської діяльності позивача, а саме: блокує джерела доходу та виплати працівникам заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання, яким заявник повинен здійснити реалізацію пального, за укладеними раніше угодами.
10. При цьому судами враховано, що відповідно до Наказу Міністерства економіки України від 05 січня 2024 року № 435 ТОВ «Конверс Лінкс» надано статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
11. Судами наголошено, що у даному конкретному випадку вжиття заходів забезпечення позову є лише тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення. Водночас, тимчасове вжиття відповідних заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
12. Скаржники у своїх касаційних скаргах не погоджуються з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважають їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
13. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржниками зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
14. Обґрунтовуючи вказану підставу скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права, а саме статті 150, 151, 154 КАС України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 640/14488/22, від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 440/6755/21, від 21 грудня 2022 року у справі № 160/11995/22, від 31 січня 2023 року у справі № 140/8709/21, від 22 березня 2023 року у справі № 380/8301/22, від 05 грудня 2024 року у справі № 320/6142/24, від 15.01.2025 у справі № 580/9027/24.
15. На переконання скаржників, в даному випадку позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
16. Скаржники наголошують, ухвалюючи рішення про забезпечення позову суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували, які наслідки впливу таких заходів забезпечення позову будуть мати на права та законні інтереси заінтересованих осіб, що в свою чергу вказує на те, що обраний захід забезпечення позову є передчасним та таким, що застосований судом без з'ясування всіх фактичних обставин, які стосуються дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права, свободи та законні інтереси заінтересованих осіб.
Саме по собі подання адміністративного позову, предметом якого є визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень не є доказом того, що таке рішення є протиправним, адже розгляд адміністративної справи по суті і має на меті встановлення правомірності чи протиправності прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.
Зокрема вказують, що фактично до вирішення спору по суті вирішуватиметься питання подовження строку використання Товариством ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та провадження відповідної господарської діяльності, строк дії якої був обмежений у часі. Надання в такий спосіб суб'єкту господарювання можливість продовжувати здійснення господарської діяльності з використанням Ліцензії дія якої закінчилася, призведе до більш негативних і незворотних наслідків у разі якщо судом буде встановлено правомірність такого рішення ГУ ДПС у м. Києві.
17. Додаткового ГУ ДПС у м. Києві просить врахувати, що при прийнятті рішень у справі судами попередніх інстанцій порушено приписи статей 153, 157 та 171 КАС України, які полягали в тому, що у зв'язку з неподанням ТОВ «Конверс Лінкс» відповідної позовної заяви в межах провадження № 320/60192/24 та згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу.
18. Крім того вказують, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що згідно абзацу 1 частини третьої розділу ХІІІ Закону № 3817 термін дії виданих ТОВ «Конверс Лінкс» ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним закінчився 01 листопада 2024 року.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
20. Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
21. Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
22. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
23. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
24. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
25. Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 09 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 02 квітня 2025 оку у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24).
26. Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
27. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
28. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
29. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
30. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
31. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
32. Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
33. При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
34. Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
35. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди дійшли висновку, що невжиття судом забезпечення адміністративного позову може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, ускладнити або зробити фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, з огляду на те, що внаслідок видалення інформації щодо наявності та строку дії означених вище ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального ТОВ «Конверс Лінкс» позбавлене можливості здійснювати відповідну ліцензовану діяльність та здійснювати реєстрацію акцизних накладних.
36. Суди зауважили, що таке виключення суттєво впливає на ведення господарської діяльності позивача, а саме: блокує джерела доходу та виплати працівникам заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання, яким заявник повинен здійснити реалізацію пального, за укладеними раніше угодами.
37. Таким чином суди погодились з доводами позивача та задовольнили його заяву про забезпечення позову.
38. Проте, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суди дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.
39. Вирішуючи подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення позову, судами встановлено, що ТОВ «Конверс Лінкс» для здійснення своєї господарської діяльності має відповідні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 26150314201900025, № 26150314201900033, № 26150314201900035, № 26500314201900036, № 26500314201900037, № 26510314201900030, № 26510314201900041, № 26520314201900024, № 26520314201900029, № 26530314201900026, № 26530314201900028, № 26540314201900027, №26540314201900040, № 26560314201900117, № 26570314201900114, № 26580314201900031, № 26580314201900115, № 26590314201900023 від 01 липня 2019.
40. При цьому, ТОВ «Конверс Лінкс» здійснює такий вид діяльності (згідно з код КВЕД): 47.30 роздрібна торгівля пальним (основний).
41. Як вказує заявник, інформація щодо наявності та строку дії вказаних ліцензій була видалена в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального представниками контролюючого органу, що позбавило його можливості здійснити реєстрацію акцизних накладних.
42. Так, згідно квитанцій №1-АН ТОВ «Конверс Лінкс» було подано на реєстрацію акцизні накладні, однак в їх реєстрації було відмовлено з причини: "Документ не може бути прийнятий - порушено статтю15 Закону України № 481, а саме: Реалізація пального з акцизного складу з ідентифікатором об'єкта оподаткування 69500056 може здійснюватися лише при наявності ліцензії.
43. За висновком судів, внаслідок видалення інформації щодо наявності та строку дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального ТОВ «Конверс Лінкс» позбавлене можливості здійснювати відповідну ліцензовану діяльність та здійснювати реєстрацію акцизних накладних. Негативні наслідки в разі ненадання заявникові тимчасового судового захисту, на переконання судів, переважатимуть наслідки вжиття заходів забезпечення позову.
44. Верховний Суд звертає зауважує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Водночас, позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.
45. Суд повторно акцентує увагу на тому, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
46. У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
47. В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі № 140/1568/23 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
48. Отже, та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.
49. Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
50. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
51. Суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 було зроблено висновок про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
52. Щодо забезпечення позову шляхом заборони ГУ ДПС у м. Києві вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та заборони ГУ ДПС у м. Києві та ДПС України відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані ТОВ «Конверс Лінкс» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що в даному конкретному випадку позов не може забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
53. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року по справі № 320/60190/24.
54. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
55. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
56. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
57. Враховуючи викладене, судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню із прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційні скарги Головного управління ДПС у місті Києві та Державної податкової служби України задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 320/60192/24 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» про забезпечення позову.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. Л. Желтобрюх
О. О. Шишов