11 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/19640/25
Головуючий суддя І інстанції - Кучугурна Н.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 в адміністративній справі №160/19640/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати неправомірним застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при нарахуванні ОСОБА_1 у період з 01.07.2020 по 17.09.2024 основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, розмір прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, нижчий за розмір, що визначений Законами України «Про Державний бюджет» на відповідний рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.07.2020 по 17.09.2024 нарахувати ОСОБА_1 , як інваліду другої групи за наслідками Чорнобильської катастрофи, основну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі сімдесят п'яти відсотків мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі не нижчому за прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність, що визначається Законами України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, здійснюючи автоматичний перерахунок розміру пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією з урахуванням компенсації втрати частини доході.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене судове рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що на вимоги щодо перерахунку та виплати позивачу за період з 01.07.2020 по 17.09.2024 пенсії, яка є пенсією по інвалідності за наслідками Чорнобильської катастрофи, виплачується йому як компенсація шкоди заподіяної здоров'ю за наслідками його участі в ліквідації катастрофи на Чорнобильській АЕС, у відповідності до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України не розповсюджується строк позовної давності, в тому числі строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, а поважні підстави для його поновлення відсутні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. ч 1, 2, 3, 5 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як видно з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин виступає правомірність зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.07.2020 по 17.09.2024 нарахувати ОСОБА_1 , як інваліду другої групи за наслідками Чорнобильської катастрофи, основну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі сімдесят п'яти відсотків мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі не нижчому за прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність, що визначається Законами України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, здійснюючи автоматичний перерахунок розміру пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією з урахуванням компенсації втрати частини доході.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відтак, з огляду на заявлені позовні вимог, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що на останні розповсюджується шестимісячний строк, визначений ч. 2 ст.122 КАС України, який починає обраховуватись за кожний місяць окремо з дня отримання пенсійної виплати.
Відповідно до штемпелю суду першої інстанції, проставленому на адміністративному позові, останній було подано до суду першої інстанції 04.07.2025.
Відтак, враховуючи період, за який позивачем заявлено позовні вимоги про перерахунок пенсії (01.07.2020 по 17.09.2024), колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України, а поважні підстави для його поновлення відсутні.
Що стосується посилань позивача на приписи пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, якою визначено, що позовна давність не розповсюджується на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, які на переконання останнього підлягають застосуванню до спірних правовідносин, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки предметом заявлених позовних в даній справі є саме правомірність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, до яких підлягають застосуванню строки, визначені ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 в адміністративній справі №160/19640/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко