09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/948/25
Головуючий суддя І інстанції - Неклеса О.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 року в адміністративній справі № 160/948/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління обслуговування громадян про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління обслуговування громадян, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.12.2024р. 66408-49098/м-01/8-0400/24 щодо неврахування ОСОБА_1 періоду роботи з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» м.Донецьк в загальний трудовий стаж;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, період роботи з 15.12.1986 рік по 20.08.1989 рік на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залучено до участі у розгляді цієї справи в якості другого відповідача (а.с.90-91).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стражу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) періоду роботи з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до загального страхового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р., період роботи з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_1 .
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що до загального трудового стажу не враховано період роботи з 15.12.1986 по 20.08.1989, оскільки номер та дата наказу прийняття на роботу написано чорнилом іншого кольору, та в даті і наказі на звільнення містяться виправлення, що свідчить про те, що такі записи зроблені з порушенням Інструкції № 162, №58. При цьому, уточнюючу довідку за спірний період позивачем на час звернення за призначенням пенсії не надано.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 12.09.2024 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (а.с.6).
03.11.2024 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо зарахування до його загального страхового стажу для нарахування пенсії за віком періоду роботи на підприємстві з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» та проведення перерахунку його пенсії з моменту настання права на пенсію за віком (а.с.4).
У відповідь на вищезазначену заяву відділом обслуговування громадян №4 (сервісний сервіс) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено лист за №66408-49098/М-01/8-0400/24 від 12.12.2024 р., в якому зазначено, що пенсія за віком призначена позивачу з 12.09.2024 р. згідно Закону №1058 та чинного законодавства. Недоліків по розрахунку стажу роботи не виявлено. До загального трудового стажу не враховано період роботи з трудової книжки з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р., оскільки номер та дата наказу прийняття на роботу написано чорнилом іншого кольору та в даті і наказі про звільнення містяться виправлення. В листі зауважено, що вищезазначений період роботи можливо зарахувати до загального трудового стажу заявника після надання уточнюючої довідки (а.с.6).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 15.12.1986 року по 20.08.1989 року, останній звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із приписами ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р., якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, у п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п. 3 Порядку №637.
З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.10.1986 року видно, що у період з 15.12.1986 року по 20.08.1989 року включно, позивач працював на посаді майстра в механоскладальному цеху (з 13.10.1987 р. позивача переведено на посаду інженера-технолога ІІ-ї категорії) на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» (а.с.11-12).
На час заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях №162 від 20.06.1974 р. (далі - Інструкція №162).
Підпунктом 1.1 Інструкції №162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Згідно п.п. 2.11 Інструкції №162, першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п. 2.3 Інструкції №162).
Пунктом 2.4 Інструкції №162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство (п. 2.7 Інструкції №162).
Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області лист за №66408-49098/М-01/8-0400/24 від 12.12.2024 року видно, що підставою для неврахування періодів за наведеною трудовою книжкою були висновки останнього щодо її неналежного заповнення, а саме наявне виправлення в даті і наказі про звільнення; номер та дата наказу прийняття на роботу написано чорнилом іншого кольору (а.с.6).
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи те, що записи трудової книжки позивача є логічним та відповідають послідовності записам трудової книжки, при цьому відповідачем не надано доказів того, що ці записи зроблені за відсутності законних підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Слід зауважити й на тому, що за умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
За наведених обставин, колегія суддів суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці та інших документах позивача, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 року в адміністративній справі № 160/948/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко