09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/2631/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року
у справі №280/2631/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 гривні;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривні, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривні, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 за період з 1 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривні, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 за період з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривні, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є суддею Новомиколаївського районного суду Запорізької області. Незважаючи на постанову Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, ДСА України не вживає заходів щодо належного фінансування виплати суддівської винагороди, а ТУ ДСА в Запорізькій області продовжує протиправно нараховувати суддям Новомиколаївського районного суду Запорізької області суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн, в той час коли, відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 становив 2684,00 грн., а відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 становив 3028,00 грн. Жодних заходів, спрямованих на донарахування та виплату позивачу суддівської винагороди за грудень 2023 року - лютий 2024 року відповідачами не вживається. Вважає, що законодавче регулювання нарахування та виплати суддівської винагороди протягом 2021 - 2024 років не зазнавало змін, отже наведені висновки Верховного Суду є застосовними до спірного періоду у цій справі, а тому заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року становив 2684,00 грн., а на 1 січня 2024 року - 3028,00 грн., на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є неправомірною.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Суд першої інстанції виходив з того, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, а заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі норм законів Про Державний бюджет України на відповідний рік, є неправомірною.
Суд зазначив, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, а тому для ефективного відновлення порушеного права у спірних правовідносинах необхідно зобов'язати ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Запорізькій області для виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року, а ТУ ДСА в Запорізькій області зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу спірні суми суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 - ТУ ДСА України в Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що частина 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на яку послався позивач та суд першої інстанції, є бланкетною нормою, оскільки визначає лише кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який необхідний для обчислення посадового окладу судді. Зазначає, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як і розмір мінімальної заробітної плати щорічно встановлюється Законом України про Державний бюджет України. Стверджує, що нарахування та виплата суддям суддівської винагороди у 2023 році була неможливою без застосування положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», відповідно у 2024 році - Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якими визначається розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та без застосування яких неможливо обрахувати посадовий оклад судді та розмір доплат до нього. Оскільки для обчислення посадового окладу судді Законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» законодавчим органом - Верховною Радою України у законі про Державний бюджет встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн., а не 2684 грн. (у 2023 році) та 3028 грн. (у 2024 році), відповідач під час визначення базового посадового окладу судді мав застосовувати лише визначений законом для зазначеної мети розмір прожиткового мінімуму. Також посилається на те, що виконання рішення суду має здійснюватися за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання рішень судів - КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», призначеної саме для таких цілей.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 перебуває на посаді судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області з 17 липня 2020 року по теперішній час (а.с.7-9).
Відповідно до розрахункових листів про нараховану та виплачену суддівську винагороду за грудень 2023 року - лютий 2024 року в період з 01 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року суддівська винагорода нараховувалась та виплачувалась із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн., що сторонами не заперечується.
Вважаючи, такі дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області протиправними, а також протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Як зазначено у преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно ч.3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Частиною третьою статті 4 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Законів України «Про державний бюджет на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX, «Про державний бюджет на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX разом із встановленням на 01 січня прожиткового мінімуму для працездатних осіб введений такий вид прожиткового мінімуму як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Так, в Законі України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб - 2684 гривні.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.
Водночас згідно з вказаними Законами прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено у розмірі 2102 гривні.
Наведені приписи вказаних законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області діяло на законних підставах.
Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
В постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції об'єктивно не міг врахувати зазначену правову позицію, оскільки така сформована після ухвалення судом першої інстанції рішення по цій справі.
За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, у визначені позивачем періоди для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме: 2102,00 грн.
Саме такий розмір прожиткового мінімуму при обрахунку базового розміру посадового окладу судді використано відповідачем у вказаний позивачем період.
Відтак, суддівську винагороду за спірний період позивачу обчислено, виходячи з приписів вказаних вище Законів України про Державний бюджет України із розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.
За наведених обставин та їх правового регулювання, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області у спірних відносинах, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №280/2631/24 скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров