26 листопада 2025 року м.Дніпросправа № 160/34771/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 160/34771/24 (суддя Горбалінський В.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1) №047050029086 від 29.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2) зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, що передбачені списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 року періоди роботи у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат» з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 05.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 12.01.2010 року, з 14.06.2012 року по 02.08.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат» з 15.05.1997 року по 14.11.1997 року та за Списком №2 періоди роботи у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат» з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року, з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за його заявою від 23.10.2024 року згідно з п.“а» ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах п.“а» ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Проте, відповідачі протиправно відмовили у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та протиправно не зарахували до пільгового стажу періоди роботи з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 05.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 12.01.2010 року, з 14.06.2012 року по 02.08.2021 року, з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року та з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Так, суд:
-визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050029086 від 29.10.2024 року;
-визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не розгляду питання про зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №1 та №2 періодів роботи з 15.05.1997 року по 14.11.1997 року, з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року та з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року;
-зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути питання про зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №1 та №2 періодів роботи з 15.05.1997 року по 14.11.1997 року, з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року та з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року;
-зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років відповідно до п.“а» ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 04.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 03.09.2009 року, з 06.10.2009 року по 11.01.2010 року, з 03.07.2013 року по 02.08.2021 року;
-зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п.“а» ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з 22.10.2024 року.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Із рішенням суду в частині задоволених позовних вимог не погодився відповідач-2 - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неналежну оцінку доказів, відповідач-2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В скарзі відповідач-2 вказує, що у призначенні пенсії позивачу було відмовлено, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. До спеціального стажу роботи позивача не зараховано періоди роботи згідно довідки від 08.08.2024, оскільки потрібно було долучити рішення Комісії з питань підтвердження стажу, що дає право на призначення пенсії. Згідно наданих позивачем документів право на пенсійну виплату відсутнє.
Відповідач-1 та позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача-2 не скористалися.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 23.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.“а» ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
29.10.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуло за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 23.10.2024 року та рішенням за №047050029086 відмовило у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.“а» ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю вислуги років.
Також в даному рішенні зазначено, що вік заявника становить 55 років 02 дні, страховий стаж 35 років 01 місяць 15 днів. До спеціального стажу не зараховано період згідно довідки №Ш-21/2-09/1191 від 08.08.2024 року, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача-1, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновків, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Так, суд вказав, що є безпідставним не зарахування до стажу позивача спірних періодів його роботи. За висновками суду, періоди роботи позивача протягом яких позивач займав посаду складача поїздів та помічника машиніста тепловоза, підлягають зарахуванню позивачу до вислуги років при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.“а» ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача-2.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині, з огляду на наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон № 1058- ІV).
Частиною 1 ст. 45 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 3 ст. 24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як встановлено судом, в трудовій книжці позивача наявні наступні записи щодо спірних періодів роботи позивача, а саме (далі мовою оригіналу):
- 08.09.1993 року - принят в железнодорожный цех №1 составителем поездов 4 разряда;
- 26.04.1996 року - уволен по ст.38 КЗоТ Украины;
- 13.06.1996 року - принят в железнодорожный цех №1 составителем поездов 4 разряда;
- 05.10.1996 року - переведен в железнодорожный цех сортировщик-сдатчик металла отделки 3 разряда участка отгрузки металла;
- 15.05.1997 року - переведен там же правильщиком горячего металла 4 разряда, горячий участок робот;
- 14.11.1997 року - переведен в железнодорожный цех №1 составителем поездов 5 разряда;
- 04.02.1998 року - уволен по ст.38 КЗоТ Украины;
- 02.12.1998 року - принят в железнодорожный цех №1 составителем поездов 4 разряда;
- 04.09.2009 року - переведен в железнодорожный цех №2 VIII околоток ст. Южная, прокатная участок по ремонту пути-прокатный монтером пути 3 разряда;
- 06.10.2009 року - переведен там же составителем поездов 4 разряда;
- 12.01.2010 року - переведен там же служба пути помощником машиниста несъемной дрезины 5 разряда;
- 14.06.2012 року - переведен там же служба пути: помощником машиниста мотовоза 5 разряда;
- 01.12.2012 року - переведен в управление железнодорожного транспорта помощником машиниста мотовоза 5 разряда;
- 03.07.2013 року - переведен там же составителем поездов 5 разряда;
- 09.02.2020 року - переведений там же помічником машиніста тепловоза;
- 02.08.2021 року - звільнений у зв'язку з переведенням до ПРАТ “ДКУЗ».
Вирішуючи питання протиправності неврахування періодів роботи позивача з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 05.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 12.01.2010 року, з 14.06.2012 року по 02.08.2021 року до вислуги років, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позивач в періоди: з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 05.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 12.01.2010 року, з 14.06.2012 року по 02.08.2021 року працював складачем поїздів, монтером колії, помічником машиніста дрезини, помічником машиніста мотовоза, помічником машиніста тепловоза.
Судом було досліджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.02.1992 року, та встановлено відсутність наступних професій, які займав позивач, а саме: монтер колії, помічник машиніста дрезини та помічник машиніста мотовоза. В свою чергу, вказаний список містить наступні професій, які займав позивач, а саме: складач поїздів та помічник машиніста тепловоза.
Отже, періоди роботи, протягом яких позивач займав посаду складача поїздів та помічника машиніста тепловоза, підлягають зарахуванню позивачу до вислуги років при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.“а» ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Таким чином періоди роботи позивача з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 04.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 03.09.2009 року, з 06.10.2009 року по 11.01.2010 року, з 03.07.2013 року по 02.08.2021 року підлягають зарахуванню позивачу до вислуги років при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.“а» ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення.
Щодо посилання органу ПФУ на архівну довідку №Ш-21/2-09/1191 від 08.08.2024 року як на підставу для відмови у зарахуванні вище наведених періодів роботи позивача до вислуги років.
Архівна довідка не є такою, яка видана відповідно до пункту 20 Порядку №637, а тому вказана довідка може бути виключно додатковим документом до відомостей трудової книжки позивача, яка підтверджує факт зайнятості позивача на посадах, які відповідають Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.02.1992 року.
Таким чином доводи ГУ ПФУ, викладені у спірному рішенні, є безпідставними, а саме рішення є протиправним та підлягало скасуванню.
Щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п.“а» ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п.“а» ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Як встановлено судом, позивачу на час звернення за призначенням пенсії за вислугу років виповнилось 55 років, страховий стаж позивача складав 35 років 01 місяць 15 днів, а вислуга років складала 22 роки 03 місяці 06 днів (з урахуванням періодів роботи з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 04.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 03.09.2009 року, з 06.10.2009 року по 11.01.2010 року, з 03.07.2013 року по 02.08.2021 року). Отже, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.“а» ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», а тому суд дійшов правильного висновку про необхідність зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п.“а» ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення в оскарженій відповідачем частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №160/34771/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак