17 грудня 2025 р. Справа № 520/10946/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) у справі №520/10946/25
за позовом ОСОБА_1
до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )
про скасування наказу, спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних управлінських волевиявлень,
ОСОБА_1 (далі по тексту також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України при винесенні наказу №307-ОС від 05 квітня 2025 року про виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення, в частині що стосується ОСОБА_1 , без розрахунку за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, а також визначення вислуги років (календарної, пільгової, загальної);
- скасувати наказ №307-ОС від 05 квітня 2025 року начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ):
провести розрахунки за всіма видами належного ОСОБА_1 на день виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення, матеріального та грошового забезпечення, після чого видати наказ, яким виключити зі списків військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 ;
визначити ОСОБА_1 вислугу років, враховуючи період з 04.04.2022 по 11.12.2024 до строку військової служби, вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання (календарної, пільгової, загальної);
здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх передбачених нормативними актами надбавок до нього, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, за період з 04.04.2022 по 11.12.2024;
нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна, враховуючи період з 04.04.2022 по 11.12.2024, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2025 року та надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі майстер-сержанту ОСОБА_1 , з розрахунку кількості предметів, вартості за одиницю, суми грошової компенсації окремо по кожному предмету та загальної суми грошової компенсації за всі предмети речового майна;
нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення на день звільнення, враховуючи період з 04.04.2022 по 11.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум;
нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, враховуючи період з 04.04.2022 по 11.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неврахування судом першої інстанції висновків суду, викладених у рішенні від 24.11.2023 у справі №520/4883/23, зокрема визнання судом протиправним п.1.25 Наказу №307-ОС від 05 квітня 2025 року щодо призупинення військової служби, дії контракту, звільнення з посади та виключення з усіх видів забезпечення позивача, а отже визнання протиправним такого наказу охоплює і визнання протиправними дій, що були покладені в основу видання такого наказу.
Крім того, звертає увагу, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин приписи п. 10-11 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.48-7 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Русанова В.Б. - головуючий суддя, судді: Бегунц А.О., Калиновський В.А.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 на підставі заяви про відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Русанова В.Б. - головуючий суддя, судді: Бегунц А.О., П'янова Я.В.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходив військову службу у лавах Державної прикордонної служби України, обіймав штатну військову посаду в організаційній структурі НОМЕР_1 прикордонного закону Державної прикордонної служби України.
З 04.04.2022 наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.04.2022 за №37-ос відносно позивача призупинено військову службу та звільнено з посади .
За наслідками судового оскарження рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №520/4883/23 визнано протиправним п.1.25 Наказу від 05.04.2022 за №37-ОС «Про особовий склад» Військової частини НОМЕР_2 (начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо призупинення військової служби, дії контракту, звільнення з посади та виключення з усіх видів забезпечення ОСОБА_1 ; зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вчинити дії щодо поновлення на військовій служби та у посаді ОСОБА_1 .
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.12.2024 за №949-ос майстер-сержанту ОСОБА_1 продовжено військову службу та дію контракту з 11.12.2024 на підставі заяви позивача від 09.12.2024 за №08/46973/24-Вн та рапорту позивача від 11.12.2024 за №08/47192/24-Вн, рапорту заступника начальника загону з персоналу від 10.12.2024 за № 03.2/47094/24-Вн.
Цим же наказом позивач за власним бажанням призначений на нижчу посаду - інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника 1 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави 2 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 20.03.2025 за №247-ос позивача звільнено з військової служби на підставі п.п. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.04.2025 за №307-ос позивач виключений зі списків військової частини з 05.04.2025 із обчисленим показником вислуги років - 15 р. 08 м. 26 дн.
Згідно з наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.04.2025 за №303-ос позивачу виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна у сумі 79 994,45 грн.
Позивач, вважаючи протиправним наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.04.2025 за №307-ос в частині не включення періоду 04.04.2022-11.12.2024 до строку військової служби і неврахування відповідачем цього періоду під час обчислення усіх видів грошового забезпечення при звільненні, а також протиправними дії останнього при винесенні вказаного наказу, звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень прав позивача відповідачем у спірних правовідносинах.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.14 Закону України від 03.04.2003 за №661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі по тексту - Закон №661-IV) до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ч.6 ст.14 Закону №661-IV комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
За визначенням, наведеним у ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 за №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі по тексту - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Зі змісту положень абз.1 ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ слідує, що військова служба призупиняється для: військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини; військовослужбовців, які дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань; військовослужбовців, які добровільно здалися в полон.
Відповідно до абз.3 ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
За приписами абз.4 ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Згідно з абз.6 ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
За приписами абз.7 ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Згідно з абз.8 ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Відповідно до абз.9 ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ за весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, а за строк призупинення військової служби виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення виключно у випадку, коли: 1) відносно військовослужбовця винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили; 2) відносно військовослужбовця закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
У межах спірних правовідносин судом не встановлено того, що відносно позивача було винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, чи закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Разом з цим, судом встановлено, що наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.04.2022 за №37-ос відносно позивача призупинено військову службу з 04.04.2022, ОСОБА_1 звільнено з посади з 04.04.2022.
Підставою видання наказу від 05.04.2022 за №37-ос слугував факт існування кримінального провадження від 05.04.2022 №42022221750000132.
За наслідками судового оскарження рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №520/4883/23 визнано протиправним п.1.25 наказу від 05.04.2022 за №37-ОС щодо призупинення військової служби, дії контракту, звільнення з посади та виключення з усіх видів забезпечення ОСОБА_1 та зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вчинити дії щодо поновлення на військовій служби та у посаді ОСОБА_1 , проте не визначено конкретної календарної дати, з якої суб'єкт владних повноважень повинен поновити позивача на військовій службі.
На виконання судового рішення відповідачем прийнято наказ від 11.12.2024 за №949-ос про продовження військової служби та дії контракту з 11.12.2024 на підставі заяви позивача від 09.12.2024 за №08/46973/24-Вн та рапорту від 11.12.2024 за №08/47192/24-Вн.
Вищевказаний наказ містить вказівку про те, що період з 04.04.2022 по 11.12.2024 не зараховується до строку військової служби, вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання позивачу.
Доказів оскарження вказаного наказу, його скасування у встановленому порядку, матеріали справи не містять
Згідно доводів відповідача, наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.12.2024 за №949-ос винесений на підставі п.п.1 п.72 Глави 12 Закону України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції Закону України від 21.11.2024 за №4087-ІХ), де передбачено установити, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" від 21 листопада 2024 року № 4087-IX і військову службу яких призупинено та які добровільно прибули не пізніше 1 січня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Судом встановлено, що в період з 04.04.2022 до 11.12.2024 не виконував службові обов'язки.
В заяві від 09.12.2024 за №08/46973/24-Вн та рапорті від 11.12.2024 за №08/47192/24-Вн (а.с.51-52) ОСОБА_1 зазначав, що згоден повернутися до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.04.2025 за №307-ос у зв'язку із чинністю наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.12.2024 за №949-ос (про поновлення військової служби з 11.12.2024) та наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 20.03.2025 за №247-ос (про звільнення заявника з військової служби за власним бажанням на підставі п.п. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу»).
Чинність наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.12.2024 за №949-ос (про поновлення військової служби з 11.12.2024), відсутність факту постановлення відносно заявника виправдовувального вироку (що набрав законної сили), постанови про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України унеможливлює задоволення вимог позивача, пов'язаних із виплатою грошового забезпечення у спірних правовідносинах.
Щодо грошової компенсації замість речового майна, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 - 2024 року.
Оскільки судом першої інстанції вірно зазначено про правомірність дій відповідача щодо не врахування періоду з 04.04.2022 по 11.12.2024 до вислуги років, підстав для висновків щодо невірного визначення відповідачем сум грошового забезпечення під час звільнення не має.
Отже, доводи позивача щодо наявності правових підстав для включення періоду відсутності за місцем служби (а саме з 04.04.2022 по 11.12.2024) до вислуги років суперечать змісту ч.4 ст.24 Закону України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" та п.п.1 п.7-2 Глави 12 Закону України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" у редакції Закону України від 21.11.2024 за №4087-ІХ, а тому є необґрунтованими.
Згідно ч.6 ст.9 Закону України від 20.12.1991 за №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Однак, судом не встановлено об'єктивних даних, котрі б засвідчували існування правових підстав для поширення на спірні правовідносини дії ч.6 ст.9 Закону України від 20.12.1991 за №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і відповідно збереження права на включення зазначеного у цій нормі закону проміжку часу до арифметичного показника вислуги років.
Отже, правові підстави для включення відповідачем періоду відсутності за місцем служби (а саме з 04.04.2022 по 11.12.2024) до вислуги років позивача, виплати відповідних сум, відсутні.
Доводи апелянта про відсутність у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей щодо кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 , спростовуються наявним в справі витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 42020001750000132 від 05.04.2022) про реєстрацію повідомлення про вчинення кримінального правопорушення стосовно, зокрема, майстер-сержанта ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
Відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, доказів на спростування висновків суду позивачем не надано.
З огляду на викладене суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та правомірно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, та не дають підстав вважати їх помилковими, а застосування норм матеріального права неправильним.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/10946/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова